ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

14 листопада 2006 р.

№ 15/223

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ЛТД “Оплан” (далі –Товариство), м. Київ,

на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2006

зі справи № 15/223

за позовом відкритого акціонерного товариства банку “Біг Енергія”, м. Київ,

в особі його Чернігівської філії

до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Льон-Холдінг”, м. Чернігів,

про стягнення 120 000 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 19.09.2006 позов задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2006 (колегія суддів у складі: Капацин Н.В. –головуючий суддя, судді Андрієнко В.В., Данилова Т.Б.) Товариству відмовлено в прийнятті апеляційної скарги на зазначене рішення місцевого суду на підставі статті 91 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) з посиланням на те, що скаржник не є учасником даного судового процесу.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить ухвалу апеляційного суду від 12.10.2006 скасувати. Своє прохання воно мотивує посиланням на те, що рішення місцевого суду з даної справи безпосередньо стосується його прав як акціонера позивача.

Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення з огляду на те, що Товариство не є учасником даного судового процесу, а рішення місцевого суду не може негативно вплинути на права та обов’язки скаржника.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Представники учасників у судове засідання не з’явилися.

Перевіривши правильність застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до статті 91 ГПК України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор –апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Стаття 129 Конституції України визначає одними з основних засад судочинства законність та забезпечення апеляційного і касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Пленум Верховного Суду України в пункті 2 постанови від 01.11.1996 № 9 “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” роз’яснив, що оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії.

Статтею 107 ГПК України закріплено право осіб, яких не було залучено до участі у справі, на касаційне оскарження рішень і постанов суду, що стосуються їх прав і обов’язків. Обмеження права на апеляційне оскарження для цих осіб суперечить статті 129 Конституції України.

Саме таку правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 26.09.2006 зі справи № 22/401-05-10793.

З огляду на наведене відмова в прийнятті апеляційної скарги з посиланням на приписи статті 91 ГПК України не може бути визнана законною і обґрунтованою, а тому оскаржувана ухвала апеляційного господарського суду від 12.10.2006 підлягає скасуванню.

Водночас статтями 93, 94, 97 ГПК України: визначено строки подання апеляційної скарги; встановлено вимоги до її форми і змісту; передбачено підстави для повернення апеляційної скарги без розгляду. Вирішення відповідних питань процесуальним законом віднесено до повноважень суду апеляційної інстанції.

Таким чином, справа підлягає передачі до апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження зі стадії прийняття апеляційної скарги Товариства до розгляду.

Керуючись статтями 1119 –11113 ГПК України, Вищий господарський суд України  

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ЛТД “Оплан” задовольнити.

2. Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2006 зі справи № 15/223 скасувати.

Справу передати до Київського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження зі стадії прийняття апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю ЛТД “Оплан” до розгляду.  

            

Суддя               В.Селіваненко

Суддя                І.Бенедисюк

Суддя                                                                                                Б.Львов