ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

-------------------------------------------------------------------------------------------------------

Справа № 2-2526/08

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

26 вересня 2008 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого:                             судді Оніщука М.І.,

при секретарі:                          Сливка А.В.,

за участю:

представника позивача:          ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Печерської районної у місті Києві державної адміністрації про визнання права власності та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просить визнати за ним право власності на переплановані квартири НОМЕР_1 та НОМЕР_2 з надбудовою мансардних приміщень і приєднанням нежилого приміщення, площею 15,1 кв.м., які об`єднані в одну п`ятикімнатну квартиру НОМЕР_1 на трьох рівнях (7-й поверх, мезонін, мансардний поверх), загальною площею 268 кв.м., жилою площею 159,9 кв.м. в будинку АДРЕСА_1 та зобов`язати відповідача вчинити відповідні дії по введенню в експлуатацію вказаної перепланованої квартири.

В обгрунтування заявлених вимог зазначив, що в 2007 році він здійснив перепланування належних йому квартир НОМЕР_1 та НОМЕР_2, з надбудовою мансардних приміщень і приєднанням нежилого приміщення площею 15,1 кв.м., у будинку АДРЕСА_1, відповідно до робочого проекту перепланування, що був розроблений Державним науково-дослідним та проектно-вишукувальним інститутом «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ», але не був затверджений у встановленому законодавством України порядку.

Відповідність здійснених перепланувань будівельним нормам та правилам підтверджується актом обстеження технічного стану несучих і огороджуючих конструкцій квартири НОМЕР_1-НОМЕР_2 житлового будинку АДРЕСА_1 від 19.05.2008 року № 155/62, складеним будівельною лабораторією комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація», листами Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ». Про відповідність проведеного перепланування квартир НОМЕР_1, НОМЕР_2, з надбудовою мансардних приміщень і приєднанням нежилого приміщення площею 15,1 кв.м., у будинку АДРЕСА_1, санітарно-технічним вимогам свідчить висновок Санітарно-епідеміологічної станції від 02.11.2007 року № 252.

Отже, на думку позивача, він не має можливості реалізувати своє право власності і вільно ним розпоряджатись, а дії відповідача щодо відмови в прийнятті в експлуатацію, належної йому квартири перешкоджають реєстрації права власності на нерухоме майно у відповідності з вимогами закону.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов з викладених в ньому підстав та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача повторно не з`явився в судове засідання, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в письмових поясненнях, направлених на адресу суду, позов не визнав, просив в задоволенні позову відмовити за його безпідставністю та необгрунтованістю, а також просив розглянути справу у його відсутність. При цьому, також зазначив, що позивачем не надано доказів згоди мешканців будинку АДРЕСА_1 на реконструкцію горища і облаштування мансардного поверху, а також останнім не виконано вимог Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 25.01.2002 р. № 112.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач, на підставі договору купівлі-продажу від 12.10.2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Позняковою С.В., та зареєстрованого Київським міським бюро технічної інвентаризації 16.10.2001 року, придбав квартиру НОМЕР_2 у жилому будинку АДРЕСА_1, жилою площею 58,20 кв.м., загальною площею 89,40 кв.м.

25.12.2003 року позивач, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Позняковою С.В. та зареєстрованого Київським міським бюро технічної інвентаризації 14.01.2004 року, придбав квартиру НОМЕР_1 у жилому будинку АДРЕСА_1, жилою площею 61,30 кв.м., загальною площею 104,00 кв.м.

Відповідно до договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 4.10.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою О.П. та зареєстрованого Київським міським бюро технічної інвентаризації 25.10.2006 року, позивач також придбав нежитлове приміщення площею 15,1 кв.м. (групи приміщень № 35 в Літ «А»).

Перепланування належних позивачу на праві приватної власності квартир НОМЕР_1 та НОМЕР_2, а також нежитлового приміщення площею 15,1 кв.м. було проведено останнім на підставі робочого проекту, що був розроблений Державним науково-дослідним та проектно-вишукувальним інститутом «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ», але не був затверджений у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до зазначеного робочого проекту, в результаті перепланування відбулося об'єднання квартир НОМЕР_1 та НОМЕР_2, а також нежилого приміщення площею 15,1 кв.м., з надбудовою мансардних приміщень, в одну п'ятикімнатну квартиру НОМЕР_1 на трьох рівнях (7-й поверх, мезонін, мансардний поверх) загальною площею 268 кв.м., жилою площею 159,9 кв.м. в будинку АДРЕСА_1.

Частина 1 ст. 376 ЦК України визначає, що самочинним вважається будівництво, що здійснюється з наступними порушеннями: на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або ж з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до ч. 2 ст. 377 ЦК України та ч. 2 ст. 120 ЗК України, якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Отже, позивач, як власник квартир НОМЕР_1 та НОМЕР_2, а також нежилого приміщення № 1 (групи приміщень № 35, в Літ «А»), які знаходяться у будинку АДРЕСА_1, вважається користувачем земельної ділянки, на якій знаходиться зазначений будинок.

Про відсутність порушень будівельних норм і правил при проведенні позивачем самочинного будівництва свідчить Акт обстеження технічного стану несучих і огороджуючих конструкцій квартири НОМЕР_1-НОМЕР_2 житлового будинку АДРЕСА_1 від 19.05.2008 року № 155/62, складений будівельною лабораторією КП «Київжитлоспецексплуатація».

Відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Частина 2 ст. 383 ЦК України встановлює, що власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Відповідність здійсненого перепланування санітарно-технічним вимогам, правилам експлуатації будинку, будівельним нормам та правилам підтверджується Актом обстеження технічного стану несучих і огороджуючих конструкцій квартири НОМЕР_1-НОМЕР_2 житлового будинку АДРЕСА_1 від 19.05.2008 року № 155/62, складеним будівельною лабораторією КП «Київжитлоспецексплуатація», висновком Санітарно-епідеміологічної станції від 02.11.2007 року № 252, листами Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ».

З урахуванням того, що позивач здійснив перепланування за рахунок майна, що належить йому на праві приватної власності, фактичний стан приміщень відповідає санітарно-технічним вимогам, правилам експлуатації будинку, будівельним нормам та правилам, а також, обставин, які б свідчили про порушення прав третіх осіб у разі визнання права власності позивача на переплановані квартири не виявлено, суд приходить до висновку, що визнання за позивачем права власності на переплановані квартири НОМЕР_1 та НОМЕР_2 з надбудовою мансардних приміщень і приєднанням нежилого приміщення площею 15,1 кв.м., які об'єднані в одну п'ятикімнатну квартиру НОМЕР_1 на трьох рівнях (7-й поверх, мезонін, мансардний поверх) загальною площею 268 кв.м., жилою площею 159,9 кв.м. у будинку АДРЕСА_1 у м. Києві, не порушує прав інших осіб.

Разом з цим, необхідно зазначити, що ч. 2 ст. 331 ЦК України встановлено, що право власності на нерухоме майно виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Крім того, згідно ст. 18 Закону України «Про основи містобудування», експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів забороняється.

Обов'язок відповідача щодо прийняття об'єктів будівництва в експлуатацію встановлений ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування» та ст. 13 Закону України «Про основи містобудування».

Отже, позивач правомірно звернувся до відповідача з приводу введення в експлуатацію перепланованих з об'єднанням квартир НОМЕР_1 та НОМЕР_2 з приєднанням нежилого приміщення площею 15,1 кв.м. та влаштуванням мансардного поверху у жилому будинку АДРЕСА_1.

Таким чином, необгрунтована відмова відповідача від вчинення, передбачених законом дій по прийняттю в експлуатацію об'єкта будівництва, що належить позивачу, порушує право власності останнього на цей об'єкт.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. У відповідності до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За таких підстав, коли встановлено, що реконструкція (перепланування з об`єднанням квартир) виконана позивачем є невід'ємною частиною квартири НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1, яка належить йому на праві власності, виконана на підставі розробленої проектно-кошторисної документації з дотриманням санітарно-епідеміологічних норм та проведена реконструкція не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо визнання за ним права власності на переплановані квартири та зобов`язання відповідача вчинити відповідні дії по прийняттю об`єкта в експлуатацію, підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 316, 321, 331, 376, 377, 383 ЦК України, ст. 13, 18 Закону України «Про основи містобудування», ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст. ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 60, 209, 212-215, 223 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Печерської районної у місті Києві державної адміністрації про визнання права власності та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на переплановані квартири НОМЕР_1 та НОМЕР_2 з надбудовою мансардних приміщень і приєднанням нежилого приміщення, площею 15,1 кв.м., які об`єднані в одну п`ятикімнатну квартиру НОМЕР_1 на трьох рівнях (7-й поверх, мезонін, мансардний поверх), загальною площею 268 кв.м., жилою площею 159,9 кв.м. в будинку АДРЕСА_1.

Зобов`язати Печерську районну у місті Києві державну адміністрацію вчинити відповідні дії по введенню в експлуатацію переплановані квартири      НОМЕР_1 та НОМЕР_2 з надбудовою мансардних приміщень і приєднанням нежилого приміщення, площею 15,1 кв.м., які об`єднані в одну п`ятикімнатну квартиру НОМЕР_1 на трьох рівнях (7-й поверх, мезонін, мансардний поверх), загальною площею 268 кв.м., жилою площею 159,9 кв.м. в будинку АДРЕСА_1.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення, а апеляційну скаргу протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ                                                                           М.І. ОНІЩУК