ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2006 р. | № 9/112 |
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.- головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу закритого акціонерного товариства “Емко”, м. Київ (далі –ЗАТ “ЕМКО”)
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2006
зі справи № 9/112
за позовом ЗАТ “ЕМКО”
до відкритого акціонерного товариства тресту “Київміськбуд-1” ім. М.П. Загороднього, м. Київ (далі –ВАТ трест “Київміськбуд-1”)
про стягнення 39 791, 75 грн.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача – Соколовської Л.І.,
відповідача –Харченко В.В.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Позов подано про стягнення основного боргу (34 783 грн.), “індексу інфляції” (3 965, 26 грн.) за період з лютого 2005 року по березень 2006 року та річних (1 043, 49 грн.) за той же період.
Рішенням господарського суду міста Києва від 13.06.2006 (суддя Жирнов С.М.) позов задоволено частково: з ВАТ тресту “Київміськбуд-1” стягнуто на користь ЗАТ “ЕМКО”: 34 783 грн. основного боргу; 3 965, 26 грн. “індексу інфляції”; 1 043, 49 грн. річних; 397, 92 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; ЗАТ “ЕМКО” повернуто з державного бюджету України 102, 92 грн. зайво сплаченого державного мита; в іншій частині позову відмовлено. У прийнятті зазначеного рішення суд з посиланням на статті 525, 526, 625 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) виходив з обґрунтованості відповідних позовних вимог.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2006 (колегія суддів у складі: Розваляєва Т.С. –головуючий, судді Бившева Л.І. і Моторний О.А.) апеляційну скаргу ВАТ тресту “Київміськбуд-1” задоволено; рішення місцевого господарського суду скасовано повністю; у позові відмовлено повністю; з ЗАТ “ЕМКО” стягнуто на користь названого тресту 398 грн. державного мита з апеляційної скарги. У прийнятті зазначеної постанови суд з посиланням на встановлені ним обставини справи та приписи статей 207, 241, 526, 837, 838 ЦК України, статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) виходив з відсутності підстав для задоволення вимог позивача.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ЗАТ “ЕМКО” просить скасувати оскаржувану постанову апеляційної інстанції з даної справи та залишити рішення місцевого господарського суду без змін. Скаргу мотивовано неповним з’ясуванням апеляційною інстанцією обставин справи, які мають значення для її розгляду, та неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального права, в тому числі частини першої статті 241 ЦК України.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність скасування судових рішень, прийнятих по суті даної справи, та передачі останньої на новий розгляд до суду першої інстанції з урахуванням такого.
Судом першої інстанції у справі встановлено, що:
- сторонами укладено контракт субпідряду від 23.07.2004 № 69 (далі –Контракт) на виконання комплексу робіт з електромонтажу ТП 2 х 1 000 по вул. Вавилових, 15-А, на об’єкті (об’єктах) № 69;
- за пунктом 1.1 Контракту субпідрядник (ЗАТ “ЕМКО”) взяв на себе зобов’язання з виконання якісно і у встановлені строки комплексу відповідних робіт, а генпідрядник (ВАТ трест “Київміськбуд-1”) зобов’язався прийняти і оплатити виконані роботи;
- вартість робіт згідно з Контрактом (пункт 1.2) складає 34 784 грн.;
- розрахунки за виконані роботи мали здійснюватись ВАТ трестом “Київміськбуд-1” щомісячно на підставі довідки ф. КБ-3 та актів виконаних робіт ф. КБ-2, “які обраховуються виходячи із фактичних обсягів виконаних робіт, норм витрат трудових та матеріальних ресурсів і обґрунтованих цін та тарифів, враховуючи фактичні умови виконання робіт” (пункт 4.2 Контракту);
- ЗАТ “ЕМКО” були виконані роботи на загальну суму 34 784 грн., що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2004 року (типова форма № КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2004 року (типова форма № КБ-3), які підписані представниками сторін 31.12.2004;
- на порушення пункту 4.2 Контракту ВАТ трест “Київміськбуд-1” розрахунків за прийняті підрядні роботи не здійснило, і його заборгованість у зв’язку з цим становить 34 783 грн.;
- позовні вимоги щодо стягнення “індексу інфляції” (3 965, 26 грн.) та річних (1 043, 49 грн.) відповідають чинному законодавству та підлягають задоволенню в повному розмірі.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що:
- надані ЗАТ “ЕМКО” копії довідки про вартість виконаних робіт за грудень (без зазначення року) за ф. № КБ-З і акта приймання-передачі підрядних робіт за грудень 2004 року за ф. № КБ-2в не є підставою для оплати, оскільки ці документи не оформлено належним чином, а саме: не підписані уповноваженою особою ВАТ тресту “Київміськбуд-1” та не скріплені його печаткою. Зазначені документи підписано невідомою особою та скріплено печаткою будівельно-монтажного управління № 4, яке є структурним підрозділом названого тресту без прав юридичної особи; це управління діяло на підставі Положення про структурні підрозділи відкритого акціонерного товариства трест “Київміськбуд-1” ім. М.П. Загороднього, затвердженого головою правління ВАТ трест “Київміськбуд-1” 01.02.2001;
- згідно з наявними матеріалами справи ВАТ трест “Київміськбуд-1” не схвалював дії будівельно-монтажного управління № 4 щодо прийняття робіт за згаданими довідкою та актом.
Відповідно до частини першої статті 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов’язується збудувати і здати у встановлений строк об’єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов’язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов’язок не покладається на підрядника, прийняти об’єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Частиною першою статті 838 ЦК України передбачено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Відповідне правило стосується й договору будівельного підряду.
Згідно із статтею 882 названого Кодексу:
- замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов’язаний негайно розпочати їх прийняття;
- передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.
У прийнятті оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції виходив з того, що документи щодо приймання-передачі підрядних робіт з боку ВАТ тресту “Київміськбуд-1” підписано не уповноваженою на це особою. Проте такий висновок є передчасним, оскільки ґрунтується на неповно з’ясованих обставинах справи.
З цих обставин, відображених в судових рішеннях по суті даної справи, не випливає, що відповідні документи (акт та довідка) мали підписуватись з боку замовника (ВАТ трест “Київміськбуд-1”) якоюсь конкретною посадовою особою та скріплюватись печаткою саме названого тресту, а не його структурного підрозділу. Відтак господарський суд у розгляді справи мав ретельно з’ясувати обсяг повноважень особи, яка підписала зазначені документи від імені замовника, та з цією метою дослідити відповідні приписи як установчих документів ВАТ тресту “Київміськбуд-1”, так і згаданого в оскаржуваній постанові Положення про структурні підрозділи названого акціонерного товариства. Якщо ж така особа була “невідомою” (як вказано в цій постанові), то суд мав право і повинен був встановити її, в тому числі шляхом залучення до участі в судовому процесі належних посадових осіб чи інших працівників ВАТ тресту “Київміськбуд-1” в порядку, визначеному статтею 30 ГПК України, а встановивши –визначитись з обсягом її повноважень.
Однак нічого з наведеного судом апеляційної інстанції не встановлено й не зроблено. Місцевий господарський суд відповідних обставин, що входять до предмету доказування в даній справі, також не з’ясував.
До того ж місцевий господарський суд:
- задовольняючи позовні вимоги про стягнення сум “індексу інфляції” і річних, не перевірив обґрунтованість і правильність нарахування цих сум, обмежившись твердженням про їх відповідність “чинному законодавству” (навіть не зазначивши, якому саме, тобто без посилання на певні законодавчі норми);
- приймаючи рішення про часткове задоволення позову та про відмову в іншій його частині, не вказав, - у якій, власне, частині та з яких передбачених законом підстав.
Таким чином, попередні судові інстанції у вирішенні даного спору припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.
У зв’язку з цим у Вищого господарського суду України відсутні правові підстави для висновку про правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права, в тому числі ЦК України.
Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
У новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, встановити зазначені в цій постанові обставини, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до закону.
Керуючись статтями 1117 –11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства “Емко” задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 13.06.2006 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2006 зі справи № 9/112 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Б. Львов