УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/73/13Головуючий суду першої інстанції:Сич М.Ю.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Авраміді Т. С.

"19" лютого 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим міста Феодосії у складі:

Головуючого суддіАвраміді Т.С.

СуддівПриходченко А.П., Самойлової О.В.

При секретаріБогданович О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом Судацької міської ради АР Крим до ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Судацького міського суду АР Крим від 08 листопада 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2012 року Судацька міська рада АР Крим звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 у якому просить усунути перешкоди у користуванні власністю шляхом його виселення з нежитлових приміщень АДРЕСА_2.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач за відсутністю правових підстав вселився і користується нежитловими приміщеннями АДРЕСА_2, що є власністю Судацької міської ради АР Крим.

Рішенням Судацького міського суду АР Крим від 08 листопада 2012 року позов задоволено.

Не погодившись з таким рішенням суду ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Так, в апеляційній скарзі йдеться про те, що він є неналежним відповідачем у справі, оскільки вказані приміщення займаються його матір'ю, а не ним. При цьому певні сім'ї були вселенні у вказаний будинок за згодою міського голови у 1993 році.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Як правильно встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, на підставі свідоцтва про право власності від 11 серпня 1999 року територіальній громаді м. Судака в особі Судацької міської ради АР Крим належить колишня будівля поліклініки, розташована за адресою: АДРЕСА_2.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач створює перешкоди у здійсненні своїх прав власником вищезазначеної будівлі, займаючи нежитлові приміщення №13,14,16,17 другого поверху будинку, не маючи на те правових підстав, а тому права останнього підлягає судовому захисту у визначений ним спосіб.

З таким висновком погоджується колегія суддів, виходячи з такого.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. (ст.ст. 316, 317 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно Акту обстеження нежитлового приміщення в будівлі колишньої поліклініки від 20 вересня 2012 року приміщення АДРЕСА_2 зайняти ОСОБА_6 1977 року народження, зареєстрованого АДРЕСА_1.

Будь-які правові підстави для зайняття вказаних приміщень у ОСОБА_6 відсутні. Вимоги Судацької міської ради АР Крим щодо звільнення вказаних приміщень відповідач не виконує.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 1 ЦПК України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 3 ЦПК України, ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Основні способи захисту прав визначені у ч. 2 ст. 16 ЦК України. Крім того вказаною нормою встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 13 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» 1950 року кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Таким чином, суд може захистити право особи у спосіб, передбачений законом так і у спосіб, який законом не передбачений, але є ефективним, тобто таким, що є адекватним змісту порушеного права, характеру порушення та наслідкам, які це порушення потягло за собою.

Тобто в кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права.

Виходячи з того, що виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від особи (осіб), яка виселяється, її майна, домашніх тварин та у забороні такій особі користуватися цим приміщенням (ст. 78 ЗУ «Про виконавче провадження»), суд першої інстанції обґрунтовано захистив порушені права позивача у визначений ним спосіб.

З урахуванням вищенаведеного, положень ст.ст.319,321,391 ЦК України, оскільки у відповідача відсутні правові підстави для зайняття вказаних приміщень, а матеріали справи свідчать про наявність перешкод у здійсненні власнику права користування та розпорядження майном, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що він є неналежним відповідачем у справі, оскільки вказані приміщення займаються його матір'ю, а не ним спростовуються матеріалами справи, зокрема вищезазначеним актом від 20 вересня 2012 року. Водночас відповідач в обґрунтування своїх заперечень доказів не надав, чим не виконав приписи ст.ст. 10, 60 ЦПК України.

Також не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення суду твердження апелянта про те, що вказані приміщення були зайняті за згодою міського голови у 1993 році, оскільки вказані дії не є законною підставою для зайняття спірних приміщень і не створювали прав та обов'язків для відповідача.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і підстав для скасування оскаржуваного рішення суду не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного і керуючись, статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, статтями 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Судацького міського суду АР Крим від 08 листопада 2012 року - відхилити.

Рішення Судацького міського суду АР Крим від 08 листопада 2012 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, до суду касаційної інстанції.

Судді:

Т.С. Авраміді А.П. Приходченко О.В. Самойлова