АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 1909/2499/2012Головуючий у 1-й інстанції Білосевич Г.С.
Провадження № 22-ц/789/142/13 Доповідач - Гірський Б.О.
Категорія - 27
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 лютого 2013 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Гірського Б.О.
суддів - Бахметової В. Х., Ткач О. І.,
при секретарі - Майка Р.Ю.
з участю - сторін, їх представників
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 18 грудня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Кременецького районного нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання недійсним договору позики, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 18.12.2012 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики задоволено.
"Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 18800 грн. боргу за договором позики, 846 грн. - три проценти річних від простроченої суми боргу та 214 грн. 60 коп. судових витрат.
В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики відмовлено."
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні пред'явленого ОСОБА_2 позову, а її зустрічний позов задовольнити, посилаючись на невідповідність висновку суду обставинам справи; на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників цивільного процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ст.ст. 526, 545 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.
Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.
Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що в жовтні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 18 800 гривень боргу за договором позики, 846 гривень - 3% річних від простроченої суми та понесених судових витрат в сумі 214 грн. 60 коп., посилаючись на неналежне виконання останньою взятих на себе боргових зобов'язань.
В листопаді 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом, в якому просила визнати удаваним, укладений 24 березня 2009 року між нею та ОСОБА_2 договір позики, як такий що вчинено з метою приховати інший правочин - договір про погашення недостачі, яку допустила її дочка ОСОБА_4 в магазині ОСОБА_2 (не перебуваючи при цьому з нею в трудових відносинах) і з цих підстав визнати недійсним такий договір позики.
Судом першої інстанції встановлено, що 24.03.2009 року ОСОБА_1 позичила у ОСОБА_2 26 500 гривень, які зобов'язалась повернути до 24 березня 2010 року, що підтверджується власноручно написаною боржником письмовою розпискою та договором позики від 24.03.2009 року, який посвідчено приватним нотаріусом Кременецького районного нотаріального округу ОСОБА_3
З 14 травня 2009 року по 21 березня 2011 року ОСОБА_1 повернула ОСОБА_2 7700 гривень.
Решту позичених коштів ОСОБА_1 не повернула, що стверджується наявними у кредитора ОСОБА_2 оригіналами боргових документів, які вона надала суду, як доказ невиконання боржником свого грошового зобов'язання в повному обсязі.
Також обставини щодо існування боргових зобов'язань ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 за договором позики від 24.03.2009 року встановлені рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 20 квітня 2012 року, яке є чинним і відповідно до ст. 61 ЦПК України дані обставини не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Крім цього, ОСОБА_1 не оспорюється письмова розписка про позику у ОСОБА_2 цих же грошей, яка була нею власноручно написана перед укладенням нотаріально посвідченого договору позики.
Виходячи з вищенаведеного, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого переконання, що між сторонами має місце зобов'язання за договором позики, яке не виконується належним чином, а тому вірно стягнув з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 заборговані кошти.
Обґрунтованим є рішення і про відсутність законом визначених підстав для визнання недійсним договору позики, оскільки ОСОБА_1 не заперечувала, що саме з метою відшкодування спричинених збитків нею укладався вказаний договір, який узгоджується із статтею 1053 ЦК України, яка передбачає можливість новації боргу у позикове зобов'язання - "За домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов'язанням. Заміна боргу позиковим зобов'язанням провадиться з додержанням вимог про новацію і здійснюється у формі, встановленій для договору позики".
Таким чином, виходячи з меж доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та ухвалив законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 18 грудня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з того дня може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області Б.О. Гірський