УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

02 листопада 2006 року

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого- Ващенко Л.Г.

Суддів- Фадєєнко., Вадовської Л.М.

При секретарі - Повар О.В.

з участю адвоката ОСОБА_1. Розглянула у відкритому судовому засідання в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20 червня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 17.03.06р. звернулась із позовом до ОСОБА_3 про визнання його таким, що втратив право користування жилим приміщенням у кв. АДРЕСА_1 у зв'язку із вибуттям на інше місце проживання - ІНФОРМАЦІЯ_1, з підстав ст. 107 ЖК України.

Позов обґрунтувала тим, що з відповідачем вони перебували у шлюбі з 1988р., який рішенням суду у 2000р. розірвано. Вона є наймачем спірного жилого приміщення, а відповідач з 1988р. проживав у квартирі як член сім'ї.

Влітку 2002р. відповідач забрав свої речі і виїхав на інше місце проживання до своєї матері, у ІНФОРМАЦІЯ_1.

Оскільки відповідач вибув зі спірної квартири в інше місце, просила позов задоволити, визнавши відповідача таким, що втратив право на житло та зняти його з реєстрації за даною адресою.

Відповідач позов не визнав, стверджуючи, що спірну квартиру не залишав, іншого житла не має, на постійне місце проживання у ІНФОРМАЦІЯ_1 не вибував.

Справа №22-49672006р.                                                       Головуючий у І інстанції:

Категорія 32 ЦПК                                                               Жигулін C.M.

Доповідач: Ващенко Л.Г.

Третя особа ОСОБА_4 позов підтримала.

Представник Ізмаїльського MB УМВС України в Одеській області участі у судовому засіданні не приймав.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20.06.2006р. відмовлено у позові про виселення ОСОБА_3 з кв. АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі позивачка просить рішення суду скасувати і постановити нове рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

У засіданні колегії суддів апелянтка і ОСОБА_4 скаргу підтримали, відповідач скаргу не визнав, представник Ізмаїльського MB УМВС України в Одеській області у судове засідання не з'явився.

Рішення суду першої інстанції підлягає зміні, з викладенням резолютивної частини рішення у новій редакції на підставі п. З ч. 1 ст. 309 ЦПК України.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що відповідач ОСОБА_3 відсутній у спірному жилому приміщені з поважних причин, оскільки після розірвання шлюбу, з 2000р. між сторонами склалися неприязні відносини, однак доказів про те, що відповідач вибув зі спірної квартири на інше постійне місце проживання, зокрема, ІНФОРМАЦІЯ_1, не надано.

Висновки суду відповідають обставинам справи і вимогам ст. 107 ЖК України, роз'ясненням, що містяться у п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985р. «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України».

Доводи апелянтки про те, що суд не взяв до уваги пояснення свідків про відсутність відповідача у спірній квартирі близько 4/х років, а також, що з 2004р. відповідач працював і жив то у Києві, то в Одесі, що в спірній квартирі відсутні речі відповідача, не заслуговують на увагу.

Позивачка і відповідач пояснювали у суді, що після розірвання шлюбу у 2000р., вони до 2002р. підтримували сімейні стосунки, відповідач у 2002-2006р.р. періодично знаходився у квартирі, приймав участь у ремонті кватири, у 2004-2005р.р. тимчасово виїзжав з м. Ізмаїла і працював у м. Києві та у м. Одесі (а.с. 82-84).

Свідок ОСОБА_5 показала суду, що десь у 2002, 2003р.р. сама позивачка приїжджала у ІНФОРМАЦІЯ_1 і привозила речі відповідача, які залишила у матері відповідача, а сам відповідач знаходився у матері близько місяця і поїхав (а.с. 89, 90).

Згідно довідки Саф'янівської сільради Ізмаїльського району НОМЕР_1 (а.с. 10) мати відповідача дійсно є мешканкою ІНФОРМАЦІЯ_1 і проживає одна у будинку, якій належить їй на праві власності.

Таким чином, доказів, яки б свідчили про те, що відповідач обрав інше постійне (а не тимчасове) місце проживання у ІНФОРМАЦІЯ_1, позивачка не надала ні суду першої , ні суду апеляційної інстанції.

Тому суд, дійшов обгрунтованого висновку, що позивачка не довела своїх вимог з підстав ст. 107 ЖК України.

Інших, правових доводів, апеляційна скарга не містить.

Суд, ухвалюючи рішення, у резолютивній частині помилково зазначив про відмову у позові про вселення відповідача зі спірної квартири, хоча мотивована частина рішення містить висновки щодо заявлених вимог про визнання відповідача таким, що втратив право на житло з підстав ст. 107 ЖК України.

У зв'язку із наведеним резолютивна частина рішення підлягає зміні із викладенням резолютивної частини рішення у новій редакції.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. З, 309 ч. 1 п. З, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну  скаргу  ОСОБА_2  - задоволити частково.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20

червня 2006 року - змінити, виклавши резолютивну частину рішення у новій

редакції:

Відмовити ОСОБА_2 у позові до ОСОБА_3 про визнання таким, що втратив право користування жилим

приміщенням у кв. АДРЕСА_1.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його

проголошення.

Рішення  апеляційного  суду  може  бути  оскаржено  у  касаційному

порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців, з моменту його

проголошення.