УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА  

ІМЕНЕМ        У К Р А Ї Н И

15 листопада 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:     головуючого судді Мартинової К.П.,

суддів Доценко Л.1., Оверіної О.В.,

за участю секретаря Карпової О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25 травня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1, третьої особи без самостійних вимог районної адміністрації Суворовського району м. Одеси про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, вселенні, виселенні та за позовною заявою ОСОБА_1 до районної адміністрації Суворовського району м. Одеси, ОСОБА_2, ВГІРФО РВ Суворовського району УМВС України в Одеській області, КП ДЕЗ «Пересипське» про визнання права користування житловим приміщенням, визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, зобов»язання укласти договір найму, зобов»язання здійснити реєстрацію,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2005 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом, в якому просив вселити його в квартиру АДРЕСА_1, усунути перешкоди в користуванні зазначеною квартирою, виселити із спірної житлової площі ОСОБА_3, ОСОБА_1. Свої вимоги позивач обгрунтував тим, що він разом зі своєю матір"ю, ОСОБА_4 зареєстровані та проживали у квартирі АДРЕСА_1 з 1987 року. Зазначена квартира знаходиться у комунальній власності. 29.04.2005 р. мати померла, після її смерті його брат ОСОБА_3 разом зі своєю донькою ОСОБА_1 самовільно вселилися в спірну квартиру та стали перешкоджати позивачу в проживанні у квартирі АДРЕСА_1.

В свою чергу ОСОБА_1 звернулася до суду з окремою позовною заявою до районної адміністрації Суворовського району м. Одеси, третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_2 в якій просила визнати за нею право на житлову площу за адресою АДРЕСА_1.

Цивільні справи за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1, третьої особи без самостійних вимог районної адміністрації Суворовського району м. Одеси про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, вселенні, виселенні та за позовною заявою ОСОБА_1 до районної адміністрації Суворовського району м. Одеси, третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_2 про визнання права на житлову площу за адресою АДРЕСА_1 об»єднані в одне провадження.

В судовому засіданні ОСОБА_1 доповнила свої позовні вимоги та просила суд визнати за нею право користування квартирою АДРЕСА_1, визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування спірною квартирою, зобов»язати Суворовську районну адміністрацію м. Одеси , КП «ДЕЗ «Пересипське» укласти з нею договір найму зазначеної квартири, зобовязати ВГІРФО РВ Суворовського району УМВС України в Одеській області зареєструвати її за адресою АДРЕСА_1. Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що вона за згодою бабусі протягом 14 років проживала у квартирі АДРЕСА_1. За життя ОСОБА_4 не вважала за необхідне укласти з нею договір піднайму спірної квартири. ОСОБА_2 добровільно відмовився від користування житлом, не проживав по місту реєстрації понад 10 років, переїхавши проживати за адресою АДРЕСА_2.

ОСОБА_2 підтримав свої позовні вимоги, з позовними вимогами ОСОБА_1 не погодився.

ОСОБА_1, ОСОБА_5 позовні вимоги ОСОБА_2 не визнали.

Представник ВГІРФО РВ Суворовського району УМВС України в Одеській області в судове засідання не з»явився, надав суду заяву з проханням слухати справу у його відсутність.

Представник Суворовської райадміністрації м. Одеси у судове засідання не з»явився, сповіщався про час та місце розгляду справи.

Справа № 22-5292/2006р. Головуючий у 1 інстанції Гусев О.Г. Доповідач суддя Мартинова К.П.

Представник КП «ДЕЗ «Пересинське» вважав, що позовна заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Рішенням суду під 25 іранця 2006 року позов ОСОБА_2 задоволений у повному обсязі. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, просить  рішення суду скасувати, тому що ноно ухвалено ч порушенням норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню ч наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення ч додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 та відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, районний суд виходив з того, що ОСОБА_2 вселився в спірну квартиру в 1987 році на підставі ордеру, до іншого населеного пункту чи до іншого житлового приміщення не переселявся, тому підстав, передбачених ст. 107 ЖК України, для визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням, не встановлено; ОСОБА_1 не являється членом сім"ї наймача, вселилась в спірну квартиру без ордера, без згоди членів сім"ї наймача, чому не мас права на користування житловою площею спірної квартири.

Колегія суддів вважає, що, розглядаючи спір, районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено та сторонами не заперечується, що на підставі ордеру НОМЕР_1 ОСОБА_2 разом зі своєю матір"ю ОСОБА_4 та вітчимом ОСОБА_6 вселились в квартиру АДРЕСА_1 та зареєструвались в ній. ОСОБА_6 та ОСОБА_4 померли. ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, в зв"язку з чим була знята з реєстрації в спірній квартирі. Розпорядженням Суворовської районної адміністрації НОМЕР_2 на займану житлову площу квартири АДРЕСА_1 відкрито особистий рахунок на ім"я ОСОБА_2, сина померлої, який був зареєстрований і проживав в спірній квартирі /а.с. 8-10/.

В спірній квартирі за життя ОСОБА_4 тимчасово проживала ОСОБА_1 та не була в ній зареєстрована, згоди на її проживання в квартирі ОСОБА_2 не давав, угоди про порядок користування жилим приміщенням між наймачем і ОСОБА_1 не було. Після смерті ОСОБА_4 відповідачі не звільняють спірну житлову площу та не впускають основного наймача ОСОБА_2 в квартиру, що змусило його звернутись до суду з названим позовом.

ОСОБА_1 стверджує, що проживала в спірній квартирі разом зі своєю бабусею ОСОБА_4, яка померла в квітні 2005 року. В спірній квартирі ОСОБА_1 не була зареєстрована, питання про її' реєстрацію в спірній квартирі при житті ОСОБА_4 не ставилось. ОСОБА_1 була зареєстрована в квартирі своєї матері за адресою АДРЕСА_3, з реєстрації з якої знялась 03.08.2005 року після звернення ОСОБА_2 до суду з позовом про її виселення. ОСОБА_1 вважає, що вона має право на користування житловою площею квартири АДРЕСА_1, в якій проживала її бабуся ОСОБА_7, а її дядько ОСОБА_2 в спірній квартирі не проживав, перейшов на постійне проживання до іншого житла, тому звернулась до суду зі своїм позовом.

Права і обов'язки сторін по спору за договором найму жилого приміщення регулюються нормами житлового законодавства, тому що спірна квартира знаходиться у комунальній власності. ОСОБА_2 являвся членом сім'ї" наймача ОСОБА_4, був включений до ордера на заселення жилого приміщення квартири АДРЕСА_1, зареєстрований в цій квартирі, вселився в квартиру на законних підставах, користувався цим жилим приміщенням. Після смерті матері розпорядженням органу місцевого самоврядування переоформив особистий рахунок на житлову площу спірної квартири на своє ім"я /а.с. 10/. ОСОБА_2 на постійне місце проживання до іншого жилого приміщення не переїздив, тому районний суд прийшов до правильного висновку, що підстав, передбачених ст. 107 ЖК України, для розірвання з ним договору найму жилого приміщення не має та вселив його в спірну квартиру.

ОСОБА_1 тимчасово проживала в спірній квартирі до смерті ОСОБА_4 без письмової згоди повнолітніх членів родини основного квартирного наймача та без реєстрації, тобто вселилась в спірну квартиру не в установленому порядку, була зареєстрована в двокімнатній квартирі своєї матері за адресою АДРЕСА_3. За життя ОСОБА_4 не виявляла бажання на реєстрацію ОСОБА_1 в спірній квартирі. Батько ОСОБА_1 - ОСОБА_3 також має у своєму розпорядженні житлову площу за адресою АДРЕСА_2. Встановлене свідчить про те, що ОСОБА_1 забезпечена житловою площею.

За змістом статей 64, 65 ЖК України наймач і члени сім'ї, що проживають разом з ним, набувають права користування одним жилим приміщенням у будинку державного або громадського житлового фонду, особа, яка вселилась до наймача як член сім'ї, не набуває права користування займаним ним жилим приміщенням, якщо вона зберігає за собою право користування іншим жилим приміщенням у будинку державного чи громадського житлового фонду ОСОБА_1 після звернення ОСОБА_2 до суду з позовом про її виселення зі спірної квартири знялась з реєстрації з житлової площі квартири АДРЕСА_3, де була зареєстрована разом зі своєю матір"ю, що свідчить про штучно створену ситуацію відсутності у неї житлової площі. Вказане підтверджено тим, що в процесі розгляду даної цивільної справи батько ОСОБА_1 в 2006 році приватизував квартиру АДРЕСА_2. Мати ОСОБА_1 рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 05.07.2006 року визнала за собою право власності на квартиру АДРЕСА_3, де була зареєстрована її дочка, 22.07.2006 року продала вказану квартиру ОСОБА_8, яка в свою чергу 24.07.2006 року подарувала цю квартиру ОСОБА_9, що підтверджено копіями рішення та договорів купівлі-продажу та дарування.

При таких обставинах суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позову про визнання за нею права користування житловою площею квартири АДРЕСА_1, зобов"язання укласти з нею договір найму на спірну житлову площу та реєстрації в ній.

Доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду є незаконним і не обгрунтованим та судом неправильно застосовані норми матеріального права, являються безпідставними та спростовуються матеріалами справи і встановленими обставинами.

Колегія суддів вважає, що районний суд розглянув справу відповідно до ст. 11 ЦПК України в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 209, 304, 307,308,313, 314, 315, 317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25 травня 2006 року залишити без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили до суду касаційної інстанції.