УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ             УКРАЇНИ

15 листопада 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого судді Мартинової К.П.,

суддів Доценко Л.І., Оверіної О.В.,

за участю секретаря Карпової О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 липня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів в твердій грошовій сумі,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2006 р. ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача про стягнення аліментів в твердій грошовій сумі та просила суд стягнути аліменти з відповідача на її користь на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3, в сумі п"ятисот грн. щомісяця до досягнення повноліття старшого сина ОСОБА_4, тобто до 01.01.2009 p., далі в сумі 250 грн. - до досягнення повноліття доньки ОСОБА_3, тобто до 03.04.2012 року.

В ході судового розгляду справи уточнила свої позовні вимоги просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей : на ОСОБА_4 - 500 грн. щомісячно, на ОСОБА_3 - 500 грн. щомісячно, па її утримання - 500 грн. щомісячно, вказавши, що з відповідачем вони перебувають у шлюбі з вересня 1987 року. Від цього шлюбу мають двох неповнолітніх дітей : ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які знаходяться на утриманні позивачки і проживають разом з нею. Разом з ОСОБА_2 вони не проживають, відповідач матеріальної допомоги не надає, він є суб"єктом підприємницької діяльності, заробіток його складає приблизно 1000 - 1500 грн., дитина ОСОБА_3 тяжко хворіє, є інвалідом дитинства 1 групи, у зв"язку з чим ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала свої позовні вимоги та просила суд їх задовольнити.

Представник позивачки у судовому засіданні позов підтримала.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнав частково, не заперечував проти сплати аліментів на неповнолітніх дітей у розмірі 250 грн, на кожного, від сплати аліментів на утримання позивачки у розмірі 500 грн, відмовився.

Рішенням суду від 14 липня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволений частково. Суд стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей : ОСОБА_4, та ОСОБА_3 аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 600 грн. щомісяця, починаючи з 03.02.2006 р. і до досягнення повноліття ОСОБА_4, тобто до 01.01.2009 р. , а потім з 02.01.2009 р. у розмірі 300 грн. до повноліття доньки ОСОБА_3, тобто до 03.04.2012 р.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, тому що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів в твердій грошовій сумі, районний суд виходив з того, що відповідно до вимог ст. 180 СК України батьки повинні утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття. При визначенні розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей районний суд керувався вимогами ст. 182 СК України.

Справа №22-5966/2006р. Головуючий в 1 інстанції Лозун О.Ю. Доповідач суддя Мартинова К.П.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на її утримання 500 грн. щомісячно, районний суд виходив з того, що позивачка не мас права на отримання від відповідача матеріальної допомоги на своє утримання, яке передбачено ч. 2, З ст. 75 СК України.

Колегія суддів вважає, що, розглядаючи спір, районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 26.09.1987 року. Від шлюбу мають неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_4 та доньку ОСОБА_3, які проживають з матір"ю ОСОБА_1.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття. Згідно зі ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров"я та матеріальне становище дитини, стан здоров"я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дітей, інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до ст. 184 СК України суд правильно визначив розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Відповідно до вимог ч.2 та ч. З ст. 75 СК України право на утримання /аліменти/ має той з подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу, а непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом 1, II чи ІІІ групи. Позивачка є працездатною, не являється інвалідом, тому не має права на утримання допомоги на підставі ст. 75 СК України.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітніх дітей в розмірі по 300 грн. щомісяця на кожного та про відмову в задоволенні позову про стягнення аліментів на утримання позивачки.

Доводи апелянта про те, що суд не врахував матеріальне становище відповідача та не стягнув аліменти на її утримання та на утримання дітей в розмірі по 500 грн. на кожного щомісяця являються безпідставними. Відповідачка не має права на стягнення аліментів на її утримання на підставі ст. 75 СК України. Позовні вимоги про стягнення допомоги на підставі ст. 185 СК України позивачем не заявлялись. Тому районний суд розглянув цивільну справу згідно зі ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст.304, 307, 308, 313,314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 липня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили до суду касаційної інстанції.