Справа №:1118/8678/12 2/398/216/13

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"21" лютого 2013 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Квітки О.М., при секретарі Борозні Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олександрії справу за позовом ОСОБА_1 до Управління приватизації, оренди майна та землі Олександрійської міської ради та Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Контакт-ЛТД» про визнання недійсним договору, -

У С Т А Н О В И В:

Позивач просить визнати недійсним договір №86 «Оренди каналів зв'язку у будинках, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Олександрія», укладений 22 грудня 2006 року між Фондом комунального майна Олександрійської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Контакт-ЛТД». Стягнути з відповідачів солідарно суму судового збору в розмірі - 112 грн.

Свої вимоги мотивує наступним.

Він проживає в квартирі АДРЕСА_1. Квартира була ним приватизована так само як і інші квартири в його будинку.

22 грудня 2006 року між Фондом комунального майна Олександрійської міської ради, правонаступником якого є Управління приватизації, оренди майна та землі Олександрійської міської ради, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Контакт-ЛТД», було укладено договір №86 «Оренди каналів зв'язку у будинках, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Олександрія». Згідно договору ТОВ ТРК «Контакт-ЛТД» було розташовано свої мережі (кабелі та інше обладнання) в так званих «каналах зв'язку» у будинках міста. Серед інших обладнання розмістили і в його будинку. ТОВ ТРК «Контакт-ЛТД» проводилася оплата за вказаним договором, яка повинна була надходити до міського бюджету. Вважає, що укладення спірного договору, відбулося з порушенням вимог чинного законодавства і його необхідно визнати недійсним з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочииу с недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1, 3, 5 та 6 ст. 203 ЦК.

Ч. 1 ст. 203 ЦК України передбачає: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Під час укладення спірного договору було допущено порушення вимог зазначених як в ЦК України, а саме ст. 369, так і вимог Конституції України та ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Згідно ч. 2 ст. 10 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», власники квартир багатоквартирних будинків та лситлових приміщень у гуртожитках є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають. Таким чином власники квартир в багатоквартирному будинку стають співвласниками і всіх допоміжних та технічних приміщень і обладнання у цьому будинку і здійснюють своє право власності по відношенню до даного майна відповідно до чинного законодавства України, що закріплено та охороняється Конституцією України. При цьому від власників квартир багатоквартирного будинку не вимагається вчинення додаткових юридичних дій щодо підтвердження свого права на вказані допоміжні та технічні приміщення та обладнання. Тобто власникам квартир немає необхідності створювати з цією метою об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, хоча при реалізації свого права щодо вказаного майна вони, серед інших Законів України, повинні дотримуватися норм та вимог зазначених і в ЗУ «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку». Такого ж висновку дійшов і Конституційний суд України при розгляді спірних питань виниклих в результаті здійснення власниками квартир багатоквартирних будинків свого права власності по відношенню до допоміжних та технічних приміщень та іншого майна необхідного для нормального функціонування багатоквартирного будинку (наприклад рішення Конституційного суду України в справі №1-2 2004 від 02 березня 2004 року).

Відповідно до ст. 19 ЗУ «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»:

«Спільне майно співвласників багатоквартирного будинку складається з неподільного та загального майна.

Неподільне майно перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку. Неподільне майно не підлягає відчуженню.

Власники приміщень володіють, користуються і у встановлених цим законом та цивільним законодавством межах розпоряджаються спільним майном.

Об'єкти права спільної власності на майно можуть бути передані в користування фізичній або юридичній особі або групі осіб у разі, якщо це не пов'язано з порушенням прав і інтересів інших співвласників неподільного майна, які охороняються законом».

Ст. 1 ЗУ «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначає неподільне майно - неподільна частка .житлового комплексу, яка складається з частини допоміжних приміщень, конструктивних елементів будинку, технічного обладнання будинку, що забезпечують належне функціонування жилого будинку».

В даній статті закону також роз'яснено - «технічне обладнання багатоквартирного будинку - інженерні комунікації та технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов та безпечної експлуатації квартир (загальні будинкові мережі тепло-, водо-, газо-, електропостачання, бойлери і та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалеиня, обладнання ліфтів, центральних розподільчих щитів електропостачання, елеваторних вузлів, а також' елементи благоустрою території)».

Стаття 369 ЦК України визначає порядок здійснення права спільної сумісної власності:

«Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочитв щодо розпорядження спільним майном.

Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень».

Таким чином він, як власник квартири, являється співвласником усіх допоміжних та технічних приміщень і обладнання, які знаходяться в даному будинку. Це стосується і так званих «каналів зв'язку», в яких розміщено електромережі, мережі телефонного та радіозв'язку і, в яких, згідно спірного договору, розміщено обладнання ТОВ ТРК «Контакт-ЛТД». Відповідно до положень ЗУ «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», «канали зв'язку» відносяться до категорії неподільного майна і являються спільною сумісною власністю всіх мешканців будинку. Відтак порядок використання «каналів зв'язку» повинен вирішуватися згідно вимог ст. 369 ЦК України, а саме рішення про передачу «каналів зв'язку» в оренду, розмір орендної плати та порядок її отримання і використання повинно бути прийняте за згодою всіх співвласників. Дана процедура розуміє під собою проведення загальних зборів мешканців будинку, на вирішення яких повинно бути поставлено питання щодо передачі «каналів зв'язку» в оренду та, відповідно, про розмір і порядок отримання орендної плати. На зборах також повинно бути вирішене питання щодо уповноваженого представника, на якого буде покладено обов'язок укладення відповідного договору оренди. За результатами зборів має бути складено протокол, в якому відображено результат проведення зборів. Лише після проведення вказаної процедури будь-яке рішення, що стосується використання «каналів зв'язку» у будинку матиме під собою законне підґрунтя, а в будь-якому іншому випадку таке рішення являтиметься вчиненим з порушенням норм чинного законодавства.

В даному випадку йому особисто нічого не відомо про проведення загальних зборів мешканців будинку, на яких би вирішувалося питання про передачу ТОВ ТРК «Контакт-ЛТД» в оренду в 2006 році «каналів зв'язку», та уповноваження Фонду комунального майна Олександрійської міської ради на укладення відповідного договору з ТОВ ТРК «Контакт-ЛТД». Ні він, ні його представники, так само як і інші мешканці будинку (ним проводилося їх опитування з цього приводу) не були присутні на таких зборах і не висловлювали свою думку по даному питанню.

Виходячи з викладено можливо зробити висновок, що загальні збори мешканців будинку 113 взагалі не проводилися.

Прийняттям за вказаних обставин рішення виконавчого комітету Олександрійської міської ради та укладенням спірного договору було порушено його право як співвласника майна, що перебуває у спільній сумісній власності. Тобто, були порушені права розпоряджатися та користуватися своєю власністю, що передбачені та захищаються Конституції України.

Відповідач позов не визнає, вважає, що рішення було постановлене на законних підставах.

Мотивує наступним.

Позивач називає себе співвласником квартири, але згідно документів таким не являється.

В будинку не всі квартири приватизовані. Дім являвся комунальною власністю, після приватизації частини квартир, інша залишилася в комунальній власності.

Рішення про оренду каналів зв'язку у будинках, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Олександрія, приймалося відповідно довимог закону.

Дослідивши матеріали справи, доводи сторін, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Судовим слідством установлено наступне.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

22 грудня 2006 року між Фондом комунального майна Олександрійської міської ради, правонаступником якого є Управління приватизації, оренди майна та землі Олександрійської міської ради, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Контакт-ЛТД», було укладено договір №86 «Оренди каналів зв'язку у будинках, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Олександрія». Згідно договору, ТОВ ТРК «Контакт-ЛТД» розташовано свої мережі (кабелі та інше обладнання) в каналах зв'язку у будинку позивача. ТОВ ТРК «Контакт-ЛТД» проводилася оплата.

Позивачем не представлено доказів того, що договір укладався з порушенням вимог закону.

Посилання на опитування жителів квартир про проведення чи не проведення загальних зборів, що дім перебуває у спільній сумісній власності об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, а не в комунальній власності громади міста, нічим не підтверджується.

Посилання на те, що відповідач повинен представити такі докази, суд не може покласти в основу рішення, так як таке суперечить ст. 60 ЦПК України.

З представлених відповідачем доказів видно, що на цей час, з 21.11.2011 року дія договору припинена.

Доказів будь-яких інших порушень прав позивача останнім суду не представлено.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Позивач не визначив які його права порушені на час укладення та чинності договору, а тому в задоволенні вимог необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України суд, -

Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до Управління приватизації, оренди майна та землі Олександрійської міської ради та Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Контакт-ЛТД» про визнання недійсним договору відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Кіровоградської області протягом десяти днів з дня проголошення через Олександрійський міськрайонний суд.

Головуючий: