10.3.2
ПОСТАНОВА
Іменем України
19 лютого 2013 року Справа № 812/935/13-а
Головуючого судді: Мазура Ю.Ю.,
при секретарі: Лушниковій О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луганську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації про визнання противоправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
23 січня 2013 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з вказаним позовом до Головного Управління праці та соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації (далі - відповідач) в якому просить:
- визнати противоправними дії Головного Управління праці та соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації щодо відмови у визнанні факту мого перебування на території радіоактивного забруднення в зоні відчуження Чорнобильської АЕС у тридцяти кілометровій зоні та встановлення за позивачем статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС;
- зобов'язати Головне Управління праці та соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації визнати факт перебування позивача на території радіоактивного забруднення в зоні відчуження Чорнобильської АЕС у тридцяти кілометровій зоні та встановити за позивачем статус учасника ліквідації наслідків на ЧАЕС та в обґрунтування якого зазначено наступне.
30.10.1987 року позивачу було присвоєно звання лейтенанта збройних сил СРСР та було направлено для подальшого проходження служби до прикарпатського військового округу, військова частина №21347, м. Овруч Житомирської області.
З 14.12.1987 року по 09.02.1988 року ОСОБА_1 брав участь у роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і отримав дозу опромінення 9.417 бер. Відповідно до постанови СМ СРСР і ВЦРПС від 05.06.1988 року №665-195 зарахувати час роботи в 30 км зоні в 3-х кратному розмірі.
Згідно Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивачу була встановлена друга категорія осіб, які постраждали в результаті Чорнобильської катастрофи, і було видане відповідне посвідчення НОМЕР_1 від 01.12.1999 року. Крім того 08.02.2011 року позивачу була присвоєна друга група інвалідності та видане відповідне посвідчення.
На думку позивача, у відповідності до статті 14 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» йому повинно бути надано першу категорію осіб, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи. З цією метою позивач двічі звертався до відповідача, однак на сьогоднішній день перша категорія позивачу не присвоєна у зв'язку з тим, що відповідач направляє різні запити в архівні установи для підтвердження перебування позивача в зоні відчуження.
Позивач звернув увагу, що свого часу він пройшов перевірку правильності видачі посвідчення.
Відповідно до рішення Станично - Луганського районного суду Луганської області був встановлений факт перебування позивача в період з 14.12.1987 року по 09.02.1988 року на території радіоактивного забруднення в зоні відчуження Чорнобильської АЕС у тридцяти кілометровій зоні та прийняття участі у ліквідації наслідків на ЧАЕС. Але ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 01.02.2012 року заява позивача про встановлення вказаного факту була залишена без розгляду з тієї причини, що виник спір про право.
06.12.2012 року позивач звернувся до відповідача з проханням визнати факт його перебування в період з 14.12.1987 року по 09.02.1988 року на території радіоактивного забруднення в зоні відчуження Чорнобильської АЕС у тридцяти кілометровій зоні та встановити ним статус учасника ліквідації на ЧАЕС.
02.01.2013 року ОСОБА_1 отримав відповідь відповідача якою йому було відмовлено у задоволенні прохання в наслідок того, що м. Овуч де він проходив службу не віднесено до зони відчуження.
На підстави викладеного позивач просив визнати противоправними дії Головного Управління праці та соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації щодо відмови у визнанні факту мого перебування на території радіоактивного забруднення в зоні відчуження Чорнобильської АЕС у тридцяти кілометровій зоні та встановлення за позивачем статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та зобов'язати Головне Управління праці та соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації визнати факт перебування позивача на території радіоактивного забруднення в зоні відчуження Чорнобильської АЕС у тридцяти кілометровій зоні та встановити за позивачем статус учасника ліквідації наслідків на ЧАЕС.
Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав пояснення аналогічні викладеним у адміністративному позові, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеному у запереченнях (а.с.28-30) у задоволенні позову просив відмовити за необґрунтованістю.
Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що експертним висновком Донецької регіональної міжвідомчої експертної комісії по установленню зв'язку захворювань, інвалідності та смерті з діянням іонізованого випромінювання та інших шкідливих наслідків аварії на Чорнобильській АЕС від 21.01.2011 №22719/74-1 та випискою із акту огляду обласної МСЕК - 1 від 08.02.2011 року №051350 заявнику було встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою (а.с.20,21). Підставою для розгляду та встановлення зв'язку інвалідності з Чорнобильською катастрофою було посвідчення ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС НОМЕР_1, категорії 2-А.
Рішенням Станично - Луганського районного суду Луганської області від 28.09.2011 року було задоволено вимоги ОСОБА_1, встановлено факт його перебування в період з 14.12.1987 року по 09.02.1998 року на території ради активного забруднення в зоні відчуження Чорнобильській АЕС у тридцяті кілометровій зоні та прийняття участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.8).
01.02.2012 року рішення Станично - Луганського районного суду Луганської області від 28.09.2011 року було скасовано. Заяву ОСОБА_1 було залишено без розгляду.
Суд звертає увагу на те, що рішення апеляційної інстанції не було оскаржено позивачем, що не заперечувалось представником позивача у судовому засіданні.
Протокол №3 від 30 березня 2012 року містить запис про те, що комісії вирішила визнати видачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2-А (л) ОСОБА_1 безпідставною, а видане свідоцтво таким, що підлягає вилученню з подальшим повідомленням органів соціального забезпечення.
07.12.2012 року за вх. №30-С 3683-2 позивач звернувся до відповідача з заявою про визнання факту його знаходження в 30 кілометровій зоні відчуження Чорнобильської АЕС та встановлення за ним статусу учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.31).
Своєю відповіддю від 21.12.2012 року відповідач повідомив позивача,що згідно з Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС посвідчення видаються на підставі одного з документів:
- посвідчення про відрядження в зону відчуження;
- військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь
ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження;
- довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження.
Однак, в судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що жоден з перелічених документів ОСОБА_1 відповідачеві не надав.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991 року (з наступними змінами та доповненнями).
Згідно частини 1 статті 10 вказаного Закону України учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 14 Закону України № 796-ХІІ від 28.02.1991 року для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження у 1987 році - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи. Частиною першою статті 15 Закону передбачено, що підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.
Статтею 15 Закону України № 796-ХІІ від 28.02.1991 року, підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.
Підставою для визначення статусу евакуйованих із зони відчуження, відселених і тих, які самостійно переселилися, відповідно до статті 4 є довідка про евакуацію, відселення, самостійне переселення.
Підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Визначення рівнів забруднення, доз опромінення, відновлення їх шляхом розрахунку здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням відповідних державних органів та обласних державних адміністрацій.
Відповідно до ч.1 ст. 65 Закону України № 796-ХІІ від 28.02.1991 року учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.2 Порядку посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції від 19 грудня 1991 р. із змінами і доповненнями від 1 липня 1992 р.), іншими актами законодавства України.
Згідно п. 10 вказаного Порядку видача посвідчень учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС провадиться на підставі одного з таких документів:
а) посвідчення про відрядження в зону відчуження;
б) військовий квиток і довідка командира військової частини про участь в ліквідації наслідків аварії в зоні відчуження;
в) довідка про підвищену оплату праці в зоні відчуження ( із зазначенням кількості днів і населеного пункту);
г) рішення суду про встановлення факту перебування в зоні відчуження.
Питання визначення статусу постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС, розглядаються на засіданнях обласної комісії з видачі посвідчень особам, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи та розгляду спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на чорнобильській АЕС і встановлення факту участі громадян у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї при наявності документів відповідно зазначеному вище.
Іншого чинним законодавством не передбачено.
Суд звертає увагу, що надані позивачем копії документів, а саме: послужні списки, посвідчення особи від 30.10.1987 НОМЕР_2, не засвідчують факт виконання позивачем робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження.
Отже, в судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на даний час факт перебування позивача у зоні відчуження документально не підтверджено.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, довів суду правомірність своїх рішень, тому підстав для задоволення адміністративного позову у суду немає.
Таким чином, враховуючи викладене, позовні вимоги в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження та не підлягають задоволенню.
Керуючись статями 2, 8, 9, 10, 11, 17, 18, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складено та підписано 25 лютого 2013 року.
Суддя Ю.Ю. Мазур