11.5
ПОСТАНОВА
Іменем України
20 лютого 2013 року Справа № 812/1488/13-а
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Мазура Ю.Ю.,
при секретарі: Лушниковій О.С.,
за участю сторін:
представника позивача: Мягкова В.В.,
представник відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луганську адміністративну справу за позовом Луганської митниці до Відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції про визнання дій незаконними та скасування постанови,-
ВСТАНОВИВ:
08 лютого 2012 року Луганська митниця (далі - позивач) звернулась з вказаним позовом до Відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції (далі - відповідач) в якому просить:
- визнати дії відповідача щодо відмови у відкритті провадження незаконними;
- скасувати постанову відповідача про відмову у відкритті виконавчого провадження від 22.01.2013 року (ВП №36138026) та в обґрунтування якого зазначено наступне.
Позивач на адресу відповідача направив заяву про примусове виконання постанови, в якій просив відповідача виконати постанову Ленінського районного суду від 29 листопада 2012 року, згідно якої, стягнуто з громадянина України ОСОБА_3, витрати, понесені Луганською митницею за зберігання вилученого майна в сумі 25,83 грн.
29.01.2012 року Луганська митниця отримала від відповідача постанову про відмову у відкриття виконавчого провадження від 22.01.2013, відповідно до якої, позивачу відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та відкритті виконавчого провадження. В постанові від 22.01.2012 року відповідач зазначає, що у виконавчому листі відсутній ідентифікаційний код боржника.
Луганська митниця вважає дії та вищевказану постанову відповідача незаконною.
У зв'язку з вищевикладеним позивач просив суд визнати дії відповідача щодо відмови у відкритті провадження незаконними та скасувати постанову відповідача про відмову у відкритті виконавчого провадження від 22.01.2013 року (ВП №36138026).
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у адміністративному позові та просив задовольнити позовні вимоги.
У судове засідання представник відповідача не прибув, повідомлявся належним чином, надав на адресу суду письмові заперечення на позов, в яких серед іншого зазначив, що державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови керувався нормами діючого законодавства, просив адміністративний позов залишити без задоволення, справу розглянути без участі представника відділу (а.с.16-17).
Перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку, що позов підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну виконавчу службу» завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
Відносини щодо здійснення примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які виникли між сторонами, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження».
У відповідності до ч.1 ст.181 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-ХІV (надалі - Закон 606) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону 606 примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
У відповідності до статті 3, 17 Закону 606 примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, якими, зокрема, є рішення органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.
Вимоги до виконавчого документа встановлює ст.18 Закону 606.
У виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;
4) резолютивна частина рішення;
5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;
6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
У разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.
Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.
Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.
Підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження передбачає ст. 26 Закону 606, відповідно до якої державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:
1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;
2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом;
3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;
4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення;
5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;
6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону;
7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів;
8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.
У судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що постановою відповідача - Відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції від 22.01.2013 керуючись п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження (ВП №36138026) з примусового виконання постанови №3-3725 виданої Ленінським р/судом про стягнення штрафу 25,83 грн. з ОСОБА_3(а.с.8).
З аналізу ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» вбачається, що обов'язковими вимогами при оформленні виконавчого документа є:
1)назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;
2)дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;
4)резолютивна частина рішення ;
5)дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;
6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Проте, п. 3 ст. 18 цього Закону встановлює необхідність зазначення у виконавчому документі ідентифікаційного коду суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), ідентифікаційного номеру стягувачата боржника за наявності (для фізичних осіб-платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню.
Таким чином, державний виконавець при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження за вказаною постановою повинен був впевнитися в тому, чи було суду при винесенні рішення у справі та видачі виконавчого документа відомо ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності боржника, ІПН стягувача, оскільки наявність цих відомостей не є обов'язковими при виконанні рішення в примусовому порядку, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що зазначена вище постанова №3-3725 Ленінського р/суду відповідає встановленим нормам.
Слід також зазначити, що у разі відмови у відкритті виконавчого провадження на підставі п. 6 ч. 1 цієї ж статті державний виконавець роз'яснює заявникові право на звернення до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність з вимогами ст. 18 цього Закону.
Однак, заступником Відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції не дотримано норм ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» в цій частині, не роз'яснено заявникові Луганській митниці про її право на звернення до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність з вимогами ст. 18 цього Закону.
Враховуючи вищенаведене, суд задовольняє позовні вимоги позивача в частині скасування постанови відповідача про відмову у відкритті виконавчого провадження від 22.01.2013 року (ВП №36138026).
Щодо позовних вимог в частині визнання дії відповідача щодо відмови у відкритті провадження незаконними, суд прийшов до висновку щодо необґрунтованості позовних вимог з огляду на наступне.
Вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несе акти індивідуальної дії - про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа). Саме вона має вплив на його права та інтереси. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення р
З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає об'єкту порушеного права.
Таким чином, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 105, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 22.01.2013 року ВП №36138026.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складено та підписано 25 лютого 2013 року.
Суддя Ю.Ю. Мазур