Апеляційний суд міста Києва

1[1]

У Х В А Л А

Іменем України

24 січня 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого: судді Новова С.О.,

суддів: Мосьондза І.А., Корнієнко Т.Ю.,

за участю прокурора - Тертичного О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 12 листопада 2012 року,

в с т а н о в и л а:

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 12 листопада 2012 року апеляцію засудженого ОСОБА_1 на вирок цього ж суду від 16 липня 2012 року, відповідно до якого ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, з призначенням покарання, на підставі ст. 71 КК України, у виді позбавлення волі на строк чотири роки і один місяць, визнано такою, що не підлягає розгляду.

Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції послався на те, що засуджений ОСОБА_1 подав апеляцію на вирок суду щодо нього з пропуском строку на оскарження, встановленого ч. 3 ст. 349 КПК України та за відсутності клопотання про його відновлення.

Не погоджуючись з постановою суду від 12 листопада 2012 року, засуджений ОСОБА_1 подав апеляцію, в якій просить скасувати зазначену постанову та відновити йому строк подачі апеляції на вирок суду від 16 липня 2012 року.

В обгрунтування поданої апеляції засуджений посилається на те, що внаслідок відсутності юридичної освіти та незнання процесуальних норм, він спочатку направив до суду першої інстанції апеляцію на вирок, а потім, зрозумівши свою помилку, подав клопотання про продовження строку на подачу апеляції.

Крім цього, обґрунтовуючи причини пропуску подачі апеляції на вирок суду, засуджений вказує на те, що не маючи на руках копії кримінальної справи, він подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, в результаті чого автоматично пропустив строки подачі апеляції, що тепер може позбавити його законного права оскаржити вирок суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції засудженого та просив постанову суду залишити без змін, а апеляцію - без задоволення; вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог, передбачених ч. 3 ст. 349 КПК України 1960 року, апеляція на вирок, ухвалу чи постанову суду першої інстанції, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана протягом п'ятнадцяти діб з моменту їх проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Як вбачається з матеріалів справи, копію вироку суду від 16 липня 2012 року засуджений ОСОБА_1 отримав 02 серпня 2012 року, що підтверджується відповідною розпискою, яка приєднана до справи (т. 2, а.с. 60).

З огляду на це, у разі незгоди з зазначеним вироком, засуджений ОСОБА_1 повинен був подати апеляцію на цей вирок до 17 серпня 2012 року включно, тобто протягом п'ятнадцяти діб з моменту вручення йому копії вироку, про що було прямо зазначено у вироку, копію якого отримав засуджений.

Між тим, апеляцію на згаданий вирок засуджений ОСОБА_1 подав лише 04 листопада 2012 року, після того, як був ознайомлений з матеріалами справи, тобто з пропуском встановленого законом строку, а клопотання про його відновлення подав лише після того, як головуючий своєю постановою визнав цю апеляцію такою, що не підлягає розгляду.

У зв'язку з цим, суд першої інстанції, у відповідності до вимог, передбачених ч. 1 ст. 353 КПК України 1960 року, прийняв законне і обґрунтоване рішення, оскільки засудженим ОСОБА_1 було подано апеляцію з пропуском встановленого ст. 349 цього Кодексу строку та при відсутності клопотання про його відновлення.

Що ж стосується доводів, які наведені в апеляції ОСОБА_1 на постанову головуючого про визнання його апеляції на вирок суду такою, що не підлягає розгляду, то вони не містять в собі достатніх підстав для скасування оскаржуваної постанови, оскільки в апеляції не наведено переконливих доводів на підтвердження того, що строк на оскарження вироку суду, більш ніж на два з половиною місяці, засудженим було пропущено з поважних причин.

Це ж стосується і подання ним клопотання відновлення цього строку, яке було подане після винесення постанови про визнання апеляції такою, що не підлягає розгляду.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність визнання апеляції ОСОБА_1 такою, що не підлягає розгляду, а тому не вбачає законних підстав для скасування постанови суду від 12 листопада 2012 року та відновлення встановленого законом строку на апеляційне оскарження вироку суду від 16 липня 2012 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 365, 366, 377 КПК України 1960 року та п. 11 Розділу XI. Перехідні положення КПК України, колегія суддів Апеляційного суду м. Києва,-

у х в а л и л а:

Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 12 листопада 2012 року про визнання апеляції засудженого ОСОБА_1 на вирок суду від 16 липня 2012 року такою, що не підлягає розгляду залишити без змін, а апеляцію засудженого - без задоволення.

Судді: _____________ _____________ _____________

(Новов С.О.) (Мосьондз І. А.) (КорнієнкоТ.Ю.)

Справа № 11/796/256/2013

Категорія: ч. 2 ст. 185 КК України

Головуючий у 1-й інстанції - суддя Заруба П.І.

Доповідач - суддя Новов С.О.