Апеляційний суд міста Києва
1[1]
У Х В А Л А
Іменем України
10 січня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого: судді Новова С.О.,
суддів: Мосьондза І.А., Полтавцевої Г.А.,
за участю прокурора - Тертичного О.А.,
потерпілого - ОСОБА_1,
його представника - ОСОБА_2,
захисника - ОСОБА_3
та особи, звільненої від кримінальної
відповідальності - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 09 листопада 2012 року,
в с т а н о в и л а:
Відповідно до постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 09 листопада 2012 року,
ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києві, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КК України внаслідок зміни обстановки на підставі ст. 48 КК України, а провадження у справі закрито.
Як зазначається в оскаржуваній постанові, ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що приблизно о 19 год. 30 хв. 10 грудня 2009 року, перебуваючи в приміщенні офісу ОСББ «Волинь», під час конфлікту, який виник на ґрунті особистих неприязних відносин, наніс один удар кулаком по руці потерпілого ОСОБА_1, внаслідок чого останньому були заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.
Задовольняючи клопотання підсудного ОСОБА_4 про його звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України у зв'язку із зміною обстановки та закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, у своїй постанові, послався на те, що підсудний вперше вчинив злочин середньої тяжкості, виключно позитивно характеризується за місцем роботи, до адміністративної чи кримінальної відповідальності раніше не притягувався, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, при цьому перша дочка 1995 року народження є інвалідом з дитинства.
У зв'язку з цим, враховуючи дані про особу ОСОБА_4, його бездоганну поведінку і сумлінне ставлення до праці, суд першої інстанції дійшов висновку, що на час розгляду справи в суді, не має підстав вважати підсудного суспільно небезпечною особою, а вчинене ним діяння втратило суспільну небезпечність.
Не погоджуючись з постановою суду, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, подав апеляцію, в якій просить вказану постанову суду скасувати, а кримінальну справу відносно ОСОБА_4 направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі суду.
В обґрунтування поданої апеляції прокурор посилається на те, що постанова суду від 09.11.2012 року є незаконною та підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону.
Зокрема, як зазначається в апеляції, при прийнятті вказаного рішення, в якості підстав втрати підсудним суспільної небезпечності, судом першої інстанції було враховано позитивну характеристику ОСОБА_4 з місця роботи, той факт, що він раніше не притягувався до адміністративної чи кримінальної відповідальності, а також наявність на його утриманні трьох неповнолітніх дітей.
Проте, як вважає прокурор, наведені підстави є лише характеризуючими даними щодо особи підсудного, а не підставами для його звільнення від кримінальної відповідальності.
Також в апеляції прокурора звертається увага на те, що в постанові суду не наведено жодних даних, які б свідчили про те, що з моменту вчинення злочину взагалі відбулась будь-яка зміна обстановки, і що внаслідок цього вчинене ОСОБА_4 діяння втратило суспільну небезпечність або його особа перестала бути суспільно небезпечною.
Крім цього, судом не враховано позиції потерпілого, який категорично заперечував проти закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_4, а також наявності для цього законних підстав.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та просив її задовольнити; пояснення потерпілого та його представника на підтримку апеляції прокурора; пояснення особи звільненої від кримінальної відповідальності та її захисника, які заперечували проти задоволення апеляції та просили постанову суду залишити без змін, а апеляцію прокурора - без задоволення, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так, закриття кримінальної справи зі звільненням від кримінальної відповідальності можливе лише в разі вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК, та за наявності визначених у законі правових підстав.
Відповідно до вимог, передбачених ст. 48 КК України, особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час розслідування або розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.
Для застосування ст. 48 КК України необхідно встановити, що після вчинення особою злочину невеликої або середньої тяжкості обстановка змінилася таким чином, що вчинене нею діяння вже втратило суспільну небезпечність, а сама особа перестала бути суспільно небезпечною в результаті таких змін, що унеможливлюють вчинення нею нового злочину.
Звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК - право, а не обов'язок суду. Питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності у випадках, коли це є правом, а не обов'язком суду, повинно вирішуватись під час судового розгляду з дотриманням порядку, встановленого ст. 282 КПК України 1960 року, незалежно від того, надійшла справа до суду з постановою про її закриття чи з обвинувальним висновком.
Постанова суду, винесена у порядку, передбаченому ст. 282 вказаного вище кодексу, має бути вмотивованою. Поряд із доказами винності особи у вчиненні злочину, в цій постанові повинні бути зазначені умови та підстави, з урахуванням яких суд вирішив звільнити особу від кримінальної відповідальності.
Між тим, приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КК України з підстав, передбачених ст. 48 цього ж Кодексу та закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції не дотримався у повному обсязі вказаних вище вимог закону, внаслідок чого дійшов передчасного висновку про наявність законних підстав для прийняття такого рішення.
Зокрема, суд першої інстанції прийняв вказане рішення в підготовчій частині судового засідання, без допиту підсудного та дослідження обставин, з якими закон пов'язує можливість звільнення особи від кримінальної відповідальності, з підстав, передбачених ст. 48 КК України.
При цьому підставою для розгляду цього питання в підготовчій частині судового засідання стало клопотання захисника - адвоката ОСОБА_3, підтримане ОСОБА_4, в якому зазначалось про те, що на час розгляду справи в суді, обвинувачений, внаслідок зміни обстановки перестав бути суспільно небезпечною особою, оскільки з місця роботи ОСОБА_4 характеризується позитивно, протягом останніх трьох років до адміністративної та/або кримінальної відповідальності не притягувався, має на утриманні трьох дітей (малолітню та двох неповнолітніх, одна з яких є інвалідом дитинства).
На підтвердження вказаних обставин, до клопотання були додані характеристика ОСОБА_4 з місця роботи, виписка з його трудової книжки, копії свідоцтв про народження дітей та копія висновку ЛКК.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_4 під час досудового слідства не визнавав своєї вини у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, у зв'язку з чим, в порядку, передбаченому ст. 221 КПК України 1960 року, заявляв клопотання про зміну кваліфікації скоєного ним на ст. 128 КК України, в задоволенні якого постановою слідчого було відмовлено.
Незважаючи на це, суд першої інстанції не тільки не перевірив самого факту вчинення ОСОБА_4 суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, а й навіть не дослідив документів, які були представлені захисником на підтвердження наявності підстав для звільнення його підзахисного від кримінальної відповідальності у зв'язку зі зміною обстановки та втратою останнім суспільної небезпеки, про що свідчить протокол судового засідання від 08 - 09 листопада 2012 року (т. 2, а.с. 82-83).
За таких обставин, постанова Солом'янського районного суду м. Києва про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності та закриття провадження у справі, як обґрунтовано зазначається в апеляції прокурора, не може бути визнана законною та обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню, з поверненням кримінальної справи на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 365, 366, 377 КПК України 1960 року та п. 11 Розділу XI. Перехідні положення КПК України, колегія суддів Апеляційного суду м. Києва,-
у х в а л и л а :
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції задовольнити.
Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 09 листопада 2012 року про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КК України внаслідок зміни обстановки та закриття провадження у справі - скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд до цього ж суду в іншому складі суддів.
Запобіжний захід, який було обрано ОСОБА_4 органом досудового слідства у виді підписки про невиїзд - залишити без змін.
Судді: _____________ _____________ _____________
(Новов С.О.) (Мосьондз І. А.) (Полтавцева Г.А.)
Справа № 11/796/103/2013
Категорія: ч. 1 ст. 122 КК України
Головуючий у 1-й інстанції - суддя Криворот О.О.
Доповідач - суддя Новов С.О.