Апеляційний суд міста Києва
1[1]
У Х В А Л А
Іменем України
22 лютого 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого: судді Новова С.О.,
суддів: Мосьондза І.А., Полтавцевої Г.А.,
секретаря судового засідання - Вендоліної А.М.,
за участю прокурора - Льошенка Я.В.
та особи, яка подала скаргу - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18 лютого 2013 року,
в с т а н о в и л а:
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18 лютого 2013 року, відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову прокурора прокуратури Печерського району м. Києва Льошенка Я.В. від 11 січня 2013 року про закриття кримінального провадження № 42013110060000028 від 04 січня 2013 року відносно судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_3
В обґрунтування прийнятого рішення, слідчий суддя послався на те, що висновки прокурора прокуратури Печерського району м. Києва Льошенка Я.В. про закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю в діях судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 375 КК України, а також у зв'язку з відсутністю події кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 364, ч. 1 ст. 365, ч. 1 ст. 367, ч. 1 ст. 396, ч. 2 ст. 256, ч. 5 ст. 186 КК України, зроблені за результатами розгляду матеріалів досудового розслідування в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (надалі - ЄРДР) за № 42013110060000028 від 04 січня 2013 року, відповідають вимогам закону та ґрунтуються на матеріалах провадження, а тому у задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову прокурора від 11 січня 2013 року слід відмовити.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою слідчого судді, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, з урахуванням уточнень внесених під час апеляційного розгляду, просить її скасувати та призначити новий розгляд скарги у суді першої інстанції.
В обґрунтування необхідності скасування ухвали слідчого судді скаржник посилається на неповноту судового розгляду його скарги; невідповідність висновків суду, викладених в ухвалі, фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Крім цього, як зазначає скаржник, судом порушені всі основні засади кримінального провадження, в першу чергу щодо законності судового рішення, його повноти, всебічності та об'єктивності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення особи, яка подала апеляційну скаргу на її підтримку а також прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, а скаргу - без задоволення; перевіривши матеріали кримінального провадження та матеріали за скаргою на постанову прокурора про його закриття, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала слідчого судді повинна бути залишена без змін, виходячи з наступного.
Так, у відповідності до вимог, передбачених ст. 306 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора під час досудового розслідування розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими цим Кодексом.
За результатами розгляду скарги слідчий суддя, як це встановлено ч. 2 ст. 307 КПК України, вправі прийняти одне із передбачених вказаною нормою рішень, у тому числі винести ухвалу про відмову у задоволенні скарги.
Як вбачається з матеріалів провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову прокурора від 11.01.2013 року про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42013110060000028 від 04 січня 2013 року відносно судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_3, вказана скарга була розглянута слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва з дотриманням порядку, встановленого кримінально-процесуальним законом, а сама ухвала, прийнята за результатами розгляду скарги, всупереч доводам апеляційної скарги, є законною і обґрунтованою.
У зв'язку з цим, колегія суддів не має підстав для того, що б не погодитися з висновками слідчого судді, які наведені в ухвалі від 18.02.2013 року.
Зокрема, розглянувши скаргу ОСОБА_1 на рішення прокурора про закриття кримінального провадження № 42013110060000028 за фактом неправомірних дій судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_3, слідчий суддя цього ж суду дійшов обґрунтованого висновку про те, що постанова прокурора від 11.01.2013 року відповідає вимогам закону та ґрунтується на матеріалах вказаного вище провадження.
При цьому, на підтвердження своїх висновків, слідчий суддя обґрунтовано послався у своїй ухвалі на вимоги п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, згідно яким, кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність події або складу кримінального правопорушення, а також на вимоги ч. 3 цієї ж статті, відповідно до яких, прокурор приймає постанову про закриття кримінального провадження з будь-яких підстав, передбачених ч. 1 вказаної статті.
Що ж стосується доводів, наведених в апеляційній скарзі, які, на думку скаржника, є безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді, то вони не можуть бути визнані обґрунтованими, виходячи з наступного.
По-перше, посилання скаржника на формальне закриття навіть не розпочатого кримінального провадження не тільки не відповідає дійсності, а й не ґрунтується на вимогах закону, оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 214 КПК України, досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР, а не з моменту проведення, передбачених законом слідчих (розшукових) дій.
До того ж, кримінально-процесуальний закон, не містить норми, яка б зобов'язувала слідчого або прокурора проводити будь-які слідчі дії до прийняття постанови про закриття кримінального провадження, якщо повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення не містить в собі достатніх даних про подію або наявність в діянні складу такого правопорушення.
По-друге, незважаючи на те, що ч. 4 ст. 216 КПК України дійсно містить положення про те, що досудове розслідування кримінальних правопорушень, вчинених суддями здійснюють слідчі органів державного бюро розслідувань, доводи скаржника щодо порушення правил підслідності, в даному конкретному випадку, взагалі не можуть заслуговувати на увагу, оскільки, відповідно до п. 1 розділу X. Прикінцеві положення КПК України, ч. 4 ст. 216 цього Кодексу вводиться в дію з дня початку діяльності Державного бюро розслідувань України, але не раніше п'яти років з дня набрання чинності цим Кодексом, а відповідно до вимог ч. 1 п. 1 розділу ХІ. Перехідні положення КПК України, до дня введення в дію окремих положень КПК, у тому числі ч. 4 ст. 216, повноваження щодо досудового розслідування кримінальних правопорушень вчинених суддями, здійснюють слідчі органів прокуратури, які користуються правами слідчих, визначених цим Кодексом.
Крім цього, суд апеляційної інстанції вважає необхідним звернути увагу на надуманість твердження скаржника про те, що службовими злочинами суддів і прокурорів, на цей час, мали і мають право займатися Управління внутрішньої безпеки ГПУ (або СБУ), оскільки воно суперечить вимогам закону, перш за все вимогам ст. 38 КПК України, якою передбачено, що органами досудового розслідування є слідчі підрозділи, а не підрозділи внутрішньої безпеки органів безпеки чи прокуратури.
По-третє, доводи скаржника щодо неповноти досудового розслідування та судового розгляду не можуть бути визнані підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки обставини, які були предметом дослідження під час розгляду скарги ОСОБА_1, дозволяли слідчому судді ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Це стосується також і доводів скарги щодо невідповідності висновків суду обставинам кримінального провадження. Тим більше, приймаючи до уваги той факт, що в цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру і слідчим суддею фактично не досліджувались будь-які докази обвинувачення, а тому його висновки не вплинули і не могли вплинути на вирішення питання про винуватість або невинуватість обвинуваченого та інших питань, які підлягають вирішенню лише під час судового розгляду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності.
І останнє, під час апеляційного розгляду скарги ОСОБА_1 колегією суддів не тільки не було встановлено порушень вимог кримінального процесуального закону, які у будь-якому разі тягнуть за собою скасування ухвали слідчого судді, а й таких порушень, які перешкодили чи могли перешкодити останньому ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18 лютого 2013 року необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_4 - без задоволення, оскільки наведені в ній доводи не можуть бути визнані достатніми підставами для скасування зазначеного судового рішення та призначення нового розгляду скарги у суді першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18 лютого 2013 року,якоювідмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову прокурора прокуратури Печерського району м. Києва Льошенка Я.В. від 11 січня 2013 року про закриття кримінального провадження № 42013110060000028 від 04 січня 2013 року - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
Судді: _____________ _____________ _____________
(Новов С.О.) (Мосьондз І.А.) (Полтавцева Г.А.)
Друкована електронна копія процесуального документа відповідає оригіналу судового рішення.
Суддя Апеляційного суду м. Києва: С.О. Новов
Справа № 11-сс/796/286/2013
Категорія ч. 2 ст. 309 КПК України
Слідчий суддя у 1-й інстанції - суддя Волкова С.Я.
Доповідач - суддя Новов С.О.