Апеляційний суд міста Києва

1[1]

В И Р О К

Іменем України

17 січня 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого: судді Новова С.О.,

суддів: Мосьондза І.А., Полтавцевої Г.А.,

при секретарі - Єрьоміні О.О.,

за участю прокурора - Тертичного О.А.,

захисника - ОСОБА_1

та засудженого - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 18 жовтня 2012 року,

в с т а н о в и л а:

Згідно з вироком Дарницького районного суду м. Києва від 18 жовтня 2012 року

ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Єрківці, Переяслав-Хмельницького району, Київської області, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та засуджено до покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України, суд звільнив ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю три роки та поклавши на засудженого передбачені законом обов'язки.

Цим же вироком судом вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів по справі.

Судом ОСОБА_2 визнано винним у тому, що 29 травня 2012 року, приблизно о 19 год. 55 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним автомобілем «OpelVectra», д.н.з. НОМЕР_1, рухався по проїзній частині пр-ту Бажана зі сторони Харківської площі у напрямку Південного шляхопроводу в м. Києві, зі швидкістю понад 110 км/год., яка перевищувала максимально допустиму швидкість на даній ділянці 60 км/год. В салоні вказаного автомобіля на передньому пасажирському сидінні знаходилась ОСОБА_3

В цей час в другій смузі проїжджої частини пр-ту Бажана, неподалік з'їзду з вул. Дніпровської-Набережної, вимушено зупинився та стояв автомобіль «Renault Magnum 430», д.н.з. НОМЕР_2 з напівпричепом «Crаne», д.н.з. НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_4

Під час руху ОСОБА_2 допустив порушення вимог п.п. 1.5, 2.3 підпункт «б», 2.9 підпункт «а», 10.1, 12.1, 12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху, які виявились в тому, що він, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним автомобілем рухався з перевищенням максимально допустимої в населених пунктах швидкості руху і під час руху проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, перед зміною напрямку руху не переконався, що цей маневр буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не вибрав безпечну швидкість керованого ним автомобіля з урахуванням дорожньої обстановки, щоб мати змогу постійно контролювати його рух. При виникненні небезпеки для руху, чим для ОСОБА_2 являвся стоячий в другій смузі проїжджої частини пр-ту Бажана автомобіль «Renault Magnum 430» з напівпричепом, яку він об'єктивно спроможний був виявити, не вжив заходів до зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним автомобіля, а продовжував рух далі і неподалік з'їзду з вул. Дніпровсько-Набережної на проїжджій частині пр-ту Бажана в м. Києві, здійснив наїзд на автомобіль «RenaultMagnum 430», д.н.з. НОМЕР_2 з напівпричепом «Crаne», д.н.з. НОМЕР_3.

У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пасажирка автомобіля «Opel Vectra» ОСОБА_3 отримала множинні переломи кісток черепа та обличчя з ушкодженням головного мозку та інші тілесні ушкодження, від яких загинула на місці пригоди.

Не погоджуючись з вироком суду, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції подав апеляцію, в якій просить вказаний вирок відносно ОСОБА_2 скасувати в частині призначеного покарання та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді п'яти років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.

В обґрунтування поданої апеляції прокурор, погоджуючись з тим, що висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного у вироку злочину відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а дії останнього правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України, посилається на те, що цей вирок підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, яке потягло за собою невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості.

При цьому, як зазначається в апеляції, при призначенні засудженому покарання, суд формально застосував ст. 75 КК України, пославшись лише на позитивну характеристику та щире каяття підсудного, а також на те, що він має на утриманні двох неповнолітніх дітей і що потерпілому було відшкодовано збитки.

Проте, як вважає прокурор, суд не врахував тяжкості скоєного злочину та інших обставин справи, як це передбачено положеннями вказаної вище статті, а саме те, що злочин вчинений підсудним за ступенем тяжкості віднесений до тяжкого злочину. До обставин справи, що підлягають врахуванню при призначенні підсудному покарання слід віднести суспільну небезпечність вчиненого ним діяння, яка полягає у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілої. Також при винесенні вироку суд не врахував обставину, що обтяжує покарання, а саме вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

З урахуванням вищенаведеного, в апеляції робиться висновок про те, що суд помилково не дав вказаним обставинам належної оцінки, а тому безпідставно призначив ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України, яке є занадто м'яким, в результаті якого не буде досягнуто мети покарання, оскільки покарання полягає не тільки у виправленні засудженого, як зазначено у вироку суду, а й має на меті запобігання вчиненню нових злочинів засудженим в подальшому.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та просив її задовольнити; пояснення засудженого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляції та просили вирок суду в частині призначеного покарання залишити без змін, а апеляцію прокурора - без задоволення, провівши судові дебати, надавши засудженому останнє слово, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_3, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються наявними в ній доказами, які були досліджені в судовому засіданні, і які жодною із сторін не оспорюються.

Діям ОСОБА_2 судом першої інстанції дана правильна юридична кваліфікація.

Що ж стосується призначеного ОСОБА_2 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України, то воно, як обґрунтовано зазначається в апеляції прокурора, не в повній мірі відповідає вимогам закону, у тому числі загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України.

Зокрема, при призначенні ОСОБА_2 виду та міри покарання, суд першої інстанції визнав обставинами, що пом'якшують покарання підсудного, його щире каяття та добровільне відшкодування шкоди, а обставиною, що обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Також, як прямо зазначено у вироку, суд врахував ступінь тяжкості та суспільну небезпеку вчиненого ним злочину у сфері безпеки руху та експлуатації транспорту, позицію потерпілого, який до ОСОБА_2 жодних матеріальних та моральних претензій не має та мати не буде, а також особу підсудного, а саме те, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України визнав повністю та щиро розкаявся, злочин вчинив вперше, давав правдиві та послідовні покази як у ході досудового, так і судового слідства, чим активно сприяв у розкритті злочину, добровільно відшкодував завдані збитки потерпілому, позитивно характеризується за місцем проживання та місцем роботи, не одружений, має на утриманні двох малолітніх синів, займається суспільно-корисною діяльністю, працює артистом театру «Романс», має постійне місце проживання та реєстрації, на обліку у лікарів нарколога чи психіатра не перебуває.

У зв'язку з вищенаведеним суд першої інстанції визнав за можливе призначити підсудному покарання не пов'язане з ізоляцією його від суспільства із застосуванням ст. 75 КК України, і саме таке покарання, на думку суду, є необхіднім та достатнім для виправлення ОСОБА_2 та попередження ним нових злочинів.

Разом з тим, наведені у мотивувальній частині вироку мотиви призначеного ОСОБА_2 покарання свідчать про те, що суд першої інстанції в порушення вимог закону (ст. 334 КПК України та ст. 75 КК України) фактично не мотивував звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням та не зробив висновку про можливість його виправлення без відбування покарання, як це прямо передбачено відповідною нормою матеріального права.

Незважаючи на наведені у вироку обставини та дані про особу засудженого, вони не давали суду першої інстанції достатніх підстав для висновку про можливість виправлення ОСОБА_2 без відбування покарання, оскільки крім ступеню тяжкості злочину та наслідків, що настали, обставин, які пом'якшують і обтяжують покарання, а також особи винного, суд повинен був також врахувати характер та мотиви допущених підсудним правил безпеки дорожнього руху та його ставлення до цих порушень.

Як вбачається з матеріалів справи, безпосередньою причиною, яка призвела до скоєння ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України стала ціла низка грубих порушень правил безпеки дорожнього руху, у тому числі перевищення встановлених обмежень швидкості руху в населених пунктах, за що останній незадовго до вчинення злочину, а саме 28 квітня 2012 року, притягувався до адміністративної відповідальності, однак жодних висновків для себе не зробив.

Більш того, суд першої інстанції хоча і визнав обставиною, яка обтяжує покарання засудженого вчинення ним злочину у стані алкогольного сп'яніння, проте не врахував належним чином цю обставину при вирішенні питання про те, чи повинен ОСОБА_2 відбувати призначене йому покарання у виді позбавлення волі, яке до речі пов'язане з ізоляцією від суспільства, а не навпаки, як зазначено у вироку суду.

Наведені обставини дають підстави для висновку про те, що застосування до ОСОБА_2 ст. 75 КК України не може бути визнане законним і обґрунтованим.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, підлягає частковому задоволенню, а вирок Дарницького районного суду м. Києва від 18 жовтня 2012 року скасуванню в частині призначеного ОСОБА_2 покарання, з постановленням по справі нового вироку.

Вирішуючи питання про те, яка саме міра покарання повинна бути призначена підсудному і чи повинен він її відбувати, колегія суддів, у відповідності до вимог, передбачених ст. 65 цього ж Кодексу, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, а також інші обставини справи, у тому числі і ті, на які суд першої інстанції послався у своєму вироку.

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини, а також те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, колегія суддів вважає необхідним призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на певний строк, із застосуванням додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три роки.

Водночас, що стосується строку позбавлення ОСОБА_2 волі за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, то на думку колегії суддів, мета його покарання може бути досягнута в більш коротший строк в порівнянні з тим, який йому призначив суд першої інстанції та пропонується призначити в апеляції прокурора, а тому апеляційний суд знаходить можливим призначити ОСОБА_2 мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 2 вказаної вище статті, оскільки саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів як ним самим, так і іншими особами.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366 та 378 КПК України 1960 року та п. 11 Розділу XI. Перехідні положення КПК України, колегія суддів Апеляційного суду м. Києва, -

з а с у д и л а:

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції задовольнити частково.

Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 18 жовтня 2012 року в частині призначеного ОСОБА_2 покарання - скасувати.

Постановити по справі свій вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили змінити з підписки про невиїзд на взяття під варту, взявши його під варту в залі суду.

Строк відбування основного покарання обчислювати ОСОБА_2 з 17 січня 2013 року.

В решті вирок залишити без зміни.

На вирок апеляційного суду може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом одного місяця з дня його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк, з моменту вручення йому копії вироку.

Судді: _____________ _____________ _____________

(Новов С.О.) (Мосьондз І. А.) (Полтавцева Г.А.)

Справа № 11/796/47/2013

Категорія: ч. 2 ст. 286 КК України

Головуючий у 1-й інстанції - суддя Скуба А.В.

Доповідач - суддя Новов С.О.