Справа № 22-ц -5698\2006р Головуючий 1 інст Хорунжий І.Д
Категорія про стягнення
не до рахованої зарплата доповідач Ларенок В І
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2006 року судова колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - судді Міненкової Н.О.
суддів - Ларенка В.І., Гальянової І.Г.,
при секретарі - Набоки О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 18 вересня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства "Дослідний електромонтажний завод" - про стягнення не донарахованої та відповідно не сплаченої заробітної плати,
встановила:
В листопаді 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВАТ "Дослідний електромонтажний завод" про стягнення 860 грн. 89 коп. не донарахованої заробітної плати та 50 000 грн. моральної шкоди.
Позивач посилається на те, що у 1986 році перебував у трудових відносинах із "Дослідним електромонтажним заводом", працював токарем. У зв'язку з аварією на ЧАЕС по призову Зміївського райвоенкомату Харківської області приймав участь у ліквідації наслідків аварії з 23.08.1986 року по 21.09.1986 року. Виконував роботи у складі військової частини 37528. Всі необхідні довідки і накази пов'язані з роботою на ЧАЕС були надані в бухгалтерію підприємства і йому була виплачена заробітна плата в сумі 1 033 рублів 28 коп..
Відповідно до мирової угоди, укладеної 22 вересня 2005 року між ним і відповідачем була видана довідка за НОМЕР_1 з перерахованим заробітком за період з 23.08.1986 р. по 21.09.1986 року в сумі 1 231 крб. 44 коп..
Однак різниця в заробітній платі в сумі 198 карбованців 16 коп. йому не виплачено з урахуванням коефіцієнта інфляції, сума недосплаченої заробітної плати на час подан позову складає 860 крб. 89 коп. Вказану суму позивач просить стягнути з відповідача його користь, та 50 000 грн. просить стягнути моральну шкоду.
Відповідач позов не визнав, вважає, що позивачеві повністю сплачена заробітна плата за період його роботи на ЧАЕС у сумі 1 033 грн.28 коп. Довідка від 11.10.2005 року визнана недійсною.
Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 18 вересня 2006 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із таким рішенням районного суду, в апеляційної скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати рішення та постановити нове рішення, яким задовольнити його позов. При цьому посилається на те, що судом відмовлено у позові в зв'язку з тим, що було проведено судове економічну експертизу, згідно якої експертом наведено розрахунок заробітної плати, та згідно висновку експерта розрахунки експерта нижчі за суми, які нараховані йому підприємством. Та виходячи з наведеного суд прийшов до висновку, що недоплати по заробітної платні за період виконання робіт на ЧАЕС немає. Цій висновок суду вважає невірним, тому, що питання стосовно правильності нарахування заробітної плати вже було розглянуте судом в цивільному процесі, та є ухвала суду по даній справі від 22.09.2005 року про затвердження мирової угоди, на підставі якої відповідач надав довідку про те, що належить виплатити суму 1 231 руб. 44 коп.. Однак різниця по заробітній платні виплачена не була.
Відповідач доводи апеляційної скарги не визнав, просить залишити рішення суду без зміни.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст.303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до ст.308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального й процесуального права.
Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Так, відмовляючи в позові ОСОБА_1 районний суд правомірно виходив з того, що недоплати заробітної плати позивачеві за роботу на ЧАЕС у період з 23 серпня по 21 вересня 1986 року немає.
Судом першої інстанції встановлено, що у 1986 році ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із "Дослідним електромонтажним заводом", працював токарем. У зв'язку з аварією на ЧАЕС по призову Зміївського райвоенкомату Харківської області приймав участь у ліквідації наслідків аварії з 23.08.1986 року по 21.09.1986 року. Виконував роботи у складі військової частини 37528. Всі необхідні довідки і накази пов'язані з роботою на ЧАЕС були надані в бухгалтерію підприємства і йому була виплачена заробітна плата в сумі 1 033 рублів 28 коп..
Відповідно до ст. 40 Закону України " Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХП від 28.02.1991 року (з урахуванням змін та доповнень ):
Військовозобов'язаним, призваним та направленим для ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, оплата праці проводиться відповідно до ст. 39 цього Закону за всі календарні дні роботи тільки на підставі довідки, яка видається військовою частиною.
Довідка військової частини про порядок оплати праці позивача відсутня. Вона знищена згідно акту НОМЕР_2 (а.с.9) за закінченням строку зберігання. Відповідно до висновку судово-економічної експертизи від 31.05.2006 року (а.с.82-88) визначити, чи мала місце недоплата заробітної плати ОСОБА_1 за період його участі в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 28.08. по 21.09.1986 року не надається за можливе в зв'язку з відсутністю довідки військової частини про порядок оплати праці позивача. Поновити цю довідку не можна.
Центральний архів Міністерства Оборони України надав дві довідки про кількість днів відпрацьованих на ЧАЕС позивачам: - за НОМЕР_3 (а.с.65), - та за НОМЕР_4 (а.с.50), в яких є суперечність даних про кількість днів роботи позивача на ЧАЕС.
В експертизі зроблені розрахунки заробітної плати позивача за період роботи на ЧАЕС по обох довідках відповідно до діючого законодавства і взяті максимальної норми по оплаті. Розрахунки експерта нижчі за суми, які нараховані позивачеві підприємством ВАТ "Дослідний електромонтажний завод".
Ствердження позивача про те, що ухвалою суду від 22 вересня 2005 року підтверджується факт сумі заробітку 1 231,44 рублі, - спростовується текстом ухвали суду від 22 вересня 2005 року (а.с.7). Ухвалою суду провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ "Дослідний електромонтажний завод" про визнання дій у процесі нарахування заробітної плати й видачу довідки про заробіток незаконним - закрито. Цей ухвалою мирова угода сторін не затверджена і не визначений розмір заробітної плати за період участі в роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Довідка відповідача НОМЕР_1 (а.с.8) про те, що позивачу належить виплатити суму 1 231,44 рублів - не може бути підставою для задоволення позову, так як відповідач вказує на те, що довідка надана помилково та вона анульована.
Тому суд дійшов до правильного висновку , що недоплати не має. Обґрунтовано суд відмовив й в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди.
Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, якщо було порушення законних прав.
Судова колегія погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка.
Районний суд правильно установив фактичні обставині справи , однак помилково керувався нормами Цивільного Кодексу України. Разом з тим спірні правовідносини указують на те, що між сторонами були трудові правовідносини і тому суд повинен керуватися нормами трудового законодавства : ст.94, ч.2 ст. 119, 237-1 Кодексу Законів про Працю України.
Інші ж доводи апелянта є несуттєвими й висновків суду стосовно вирішеного цивільно-правового спору не спростовують.
Таким чином, на підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313- 315, 317,319 ЦПК України, судова колегія ,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 18 вересня 2006 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно, однак може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі двох місяців з дня ії проголошення безпосередньо до Верховного Суду України.