УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
№ справи: 2/0124/2135/2012 Головуючий суду першої інстанції:Кайро І.А.
№ провадження: 22-ц/190/814/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Павловська І. Г.
"13" лютого 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді:Павловської І.Г.,
Суддів:Адаменко О.Г., Шестакової Н.В.,
При секретарі:Щегловій Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Сімферополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства КБ «Приватбанк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, діючої в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_8, за участю третьої особи служби по справам дітей Ялтинської міської ради про виселення, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ялтинського міського суду АР Крим вiд 06 грудня 2012 року,
ВСТАНОВИЛА:
31.01.12 представник ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду із зазначеним позовом, уточненим під час розгляду справи та просив виселити та зняти з реєстрації ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 із займаної ними квартири АДРЕСА_2, яка є предметом іпотеки.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 12.04.11 звернуто стягнення на предмет іпотеки - спірну квартиру, належну на праві власності ОСОБА_6, в якій проживають відповідачі. Після направлення банком вимоги про виселення в місячний строк в добровільному порядку мешканці спірну квартиру не звільнили.
Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим вiд 06 грудня 2012 року позов задоволено частково. Виселено із квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 та знято з реєстрації за вказаною адресою ОСОБА_6 В решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду та закрити провадження по справі, посилаючись на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушені норми матеріально і процесуального права, та не повно з'ясовані всі обставини , що мають значення для вирішення справи. Зокрема, вказує на те, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на момент укладання договору іпотеки були наймачами спірної квартири, тому не можуть бути виселені.
22.01.13 ОСОБА_7 направила заяву про приєднання до апеляційної скарги в порядку статті 299 Цивільного процесуального кодексу України.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було дотримано, встановлений статтею 40 Закону України «Про іпотеку», порядок виселення відповідачів із займаної квартири.
Колегія суддів погоджується з таким вирішенням спору, вважає висновки суду першої інстанції законними і обґрунтованими, зробленими з урахуванням фактичних обставин справи, та на підставі правильного застосування норм процесуального і матеріального закону.
При апеляційному перегляді встановлено, та не заперечується сторонами, що рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 12.04.11, яке набрало чинності, звернуто стягнення на предмет іпотеки - спірну квартиру АДРЕСА_2, належну на праві власності ОСОБА_6
Відповідно до копії довідки КП «РЕО №1» ОСОБА_6 зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 разом з сім'ї - дружиною ОСОБА_7, та неповнолітньої дочкої - ОСОБА_8
З реєстру поштових відправлень від 25.11.11 вбачається, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були направлені претензії з вимогами про звільнення в тридцятиденний строк квартири АДРЕСА_2, котрі отримані особисто ОСОБА_6 - 18.01.12 та ОСОБА_7 - 09.01.12, однак до теперішнього часу відповідачі не звільнили у добровільному порядку займаного приміщення.
Згідно з частиною 3 статті 109 ЖК УРСР звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 40 Закону України «Про іпотеку» (далі Закон) звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Особи, які проживають у зазначених приміщеннях на умовах договору найму (оренди), не підлягають виселенню, якщо:1)договір найму (оренди) був укладений до моменту укладення іпотечного договору і про наявність такого договору було доведено до відома іпотекодержателя або такий договір був зареєстрований у встановленому законом порядку; 2)договір найму (оренди) був укладений після укладення іпотечного договору за згодою іпотекодержателя.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що на час розгляду справи у спірній квартирі зареєстрований лише ОСОБА_6, а проживають разом з ним ОСОБА_7 та неповнолітня ОСОБА_8, які на час укладення кредитного договору 17.09.08 не були зареєстровані за місцем мешкання.
Водночас відповідно до статті 7 Закону України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», чинним на момент звернення позивачів до суду, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог як виселення, позбавлення права власності або права користування на житлове приміщення; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість та доведеність позовних вимог, та можливість їх часткового задоволення з наведених вище підстав.
Доводи апеляційної скарги щодо наявності у ОСОБА_7 та неповнолітньої ОСОБА_8 правового статусу наймачів вказаної квартири, а тому і неможливістю їх виселення в силу наявності обставин передбачених частиною 3 статті 40 Закону не можуть бути взяти до уваги колегії суддів, оскільки в супереч статей 10, 60 ЦПК України апелянтом не надано жодного належного доказу на підтвердження цих обставин.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення процедури письмового повідомлення про виселення відхиляються судовою колегією як такі, що спростовуються наданими іншої стороною належними доказами, зокрема, відомостями офіційного вебсайту поштового зв'язку.
Таким чином, суд першої інстанції, встановивши наявність правових підстав для виселення мешканців із переданої в іпотеку квартири, на яку звернуто стягнення, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову в частині виселення відповідачів, та зняття з реєстрації за вказаною адресою ОСОБА_6
Отже, колегія суддів визнає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а інші доводи апеляційної скарги такими, що не спростовують висновків суду, та не є підставою для скасування рішення.
Відповідно до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне і справедливе по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
З урахуванням наведеного, керуючись статтями 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,
УХВАЛИЛА:
апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Ялтинського міського суду АР Крим вiд 06 грудня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Судді:
Адаменко О.Г. Павловська І.Г. Шестакова Н.В.