РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №: 106/11605/2012Головуючий суду першої інстанції:Абзатова Г.Г.
№ провадження: 22-ц/190/1603/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Павловська І. Г.
"20" лютого 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді:Павловської І.Г.,
Суддів:Адаменко О.Г., Шестакової Н.В.,
При секретарі:Таранець О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Дочірнього підприємства «Санаторій «Прибой» для дітей з батьками» Закритого Акціонерного Товариства Лікувальне - оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»(далі ДП «Санаторій «Прибой») про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримання розрахунку, за апеляційною скаргою ДП «Санаторій «Прибой» на рішення Євпаторійського міського суду АР Крим від 21 січня 2012 року,
ВСТАНОВИЛА:
06.12.12 ОСОБА_6 звернулась до суду із позовом до ДП «Санаторій «Прибой» та в подальшому, уточнивши свої позовні вимоги, просила стягнути з відповідача середній заробіток за час затримання розрахунку. Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_6 перебувала у трудових відносинах з відповідачем, 10.10.12 вона була звільнена з роботи за згодою сторін. Повний розрахунок з позивачкою відповідач провів лише 17.12.12. У зв'язку з наведеним просить стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за період затримки розрахунку за період 11.10.12 по 17.12.12 в сумі 7 761,60 грн.
Рішенням Євпаторійського міського суду АР Крим від 21 січня 2012 року позов задоволений. Стягнуто з відповідача на користь позивачки середній заробіток за період затримки розрахунку за період 11.10.12 по 17.12.12 в сумі 7 761,60 грн.
В апеляційній скарзі ДП «Санаторій «Прибой» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, не повно з'ясовані всі обставини, що мають значення для вирішення справи та зроблено висновки, які не відповідають обставинам справи. Зокрема зазначає, що затримка розрахунку була викликана з вини самої позивачки, а розрахунок середнього заробітку за час затримання виплат належних працівникові при звільненні сум було здійснено не на підставі Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 ЦПК України апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що доказів відсутності своєї вини у затримці проведення розрахунку з позивачем відповідачем не надано, тому якості компенсації підлягають стягненню 7 761,60 грн., згідно наданого розрахунку, розмір якого відповідає вимогам діючого законодавства.
Колегія суддів не може повністю погодитися з таким вирішенням спору, оскільки вважає висновки суду першої інстанції законними і обґрунтованими, проте зробленими без урахуванням фактичних обставин справи в частині визначення періоду вимушеного прогулу, який береться для розрахунку розміру компенсації звільненому працівнику.
При апеляційному перегляді встановлено, та не заперечується сторонами, що 16.03.88 ОСОБА_6 була прийнята переводом з Євпаторійської міської Ради на посаду бухгалтера до Санаторію «Прибой» Євпаторійського об`єднання санаторно - курортних закладів профспілок. 24.11.99 Рішенням Зборів Акціонерів ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» Санаторій «Прибой» Євпаторійського об`єднання санаторно-курортних закладів профспілок з 14.02.00 реорганізовано в Дочірнє підприємство санаторій «Прибой» для дітей з батьками Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчого закладу профспілок України «Укрпрофоздоровниця».
Наказом № 92-К від 10.10.12 ОСОБА_6 було звільнено з посади бухгалтеру ДП «Санаторій Прибой» за частиною 1 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП). Зі змісту поданої позивачкою на адресу відповідача заяви від 10.10.12, вбачається, що вона дає згоду на отримання всіх сум, що належать їй від підприємства, установи, організації не в день звільнення, а 19.09.12.
Згідно довідки від 22.11.12, наданої ДП «Санаторій Прибой», заборгованість підприємства перед ОСОБА_6 станом на 22 листопада 2012 року складала 6 855,04 грн. (нарахована заробітна плата з 01.08.2012 по 10.10.1012 в сумі 7513,93 грн. та компенсацію за невикористану відпустку за 16 календарних днів за період з 01.04.12 по 10.10.12 року у сумі 851,99 грн. та відрахування з цих сум у розмірі 1 510,88 грн)
17.12.12, тобто вже після звернення позивачки до суду, відповідачем було виплачено їй 6 855,04 грн.
Стаття 116 КЗпП України визначає, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Відповідно до статті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що всупереч вимогам статтей 10, 60 ЦПК України, відповідачем не надано жодного доказу відсутності своєї вини в затримці проведення розрахунку при звільненні. Проте місцевий суд помилково вважав згоду позивачки на виплату компенсації при звільненні саме 19.10.12 вимушеною та такою, що не є поважною причиною не виплати відповідачем компенсації до цієї дати з огляду на таке. Відповідно до загальних засад цивільного законодавства України, сторони вільні у здійсненні своїх прав. Кожному праву кореспондує певний обов'язок. З огляду на це, даючи згоду на отримання компенсації не в день свого звільнення, позивачка тим самим здійснила своє право на її отримання за власним розсудом, що є підставою для кореспондування обов'язку роботодавця виконати обов'язок по сплаті цієї компенсації в порядку що визначений позивачкою, оскільки такий порядок не свідчить про поставлення відповідача в гірші ніж передбачено вимогами трудового законодавства умови.
З роз'яснень пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.99 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні підлягає стягненню на користь працівника, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обгрунтованність позовних вимог та недоведеність заперечень відповідача щодо відсутності його вини у затримці здійснення повного розрахунку з позивачкою при її звільненні та вважає їх обґрунтованими та такими, що відповідають обставинам справи, встановленим в ході судового розгляду.
Разом з тим з урахуванням наведеного, судова колегія приходить до висновку, що рішення місцевого суду підлягає зміні в частині розміру стягнутої компенсації, оскільки висновок місцевого суду про обчислення періоду вимушеного прогулу, який береться для розрахунку компенсації при звільненні не відповідає фактичним обставинам справи та зроблений при не повному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи.
Так, розмір компенсації повинен бути обчислений за період вимушеного прогулу з 22.10.12, тобто з наступного за 19.10.12 робочого дня і по 17.12.12, який складає 41 робочій день(41 день x 161,70 грн. = 6 629,70 грн.).
Доводи апеляційної скарги щодо не проведення розрахунку середнього заробітку за час затримання повного розрахунку з позивачем відповідно до вимог Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» не можуть бути взяти до уваги колегії суддів, оскільки при визначені середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 № 100(далі Порядок).
Доводи апеляційної скарги щодо неможливості включення у розрахунок середньої заробітної плати суми премії, виплаченої у місяць, який брався для розрахунку, також не можуть бути взяті до уваги колегії суддів, оскільки відповідно до Порядку, при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються крім іншого також і премії.
Таким чином, на думку колегії судів, рішення суду ухвалено при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги в частині є обгрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
За таких обставин, судова колегія вважає, що відповідно пунктів 1 та 3 частини 1 статті 309 ЦПК України рішення суду підлягає зміні і частині розміру стягнутої з відповідача компенсації при звільненні.
З урахуванням наведеного, керуючись статтями 303, 304, 309, 313-315, 317, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,
ВИРІШИЛА:
апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Санаторій «Прибой» для дітей з батьками» Закритого Акціонерного Товариства Лікувальне - оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» задовольнити частково.
Рішення Євпаторійського міського суду АР Крим від 21 січня 2012 року змінити, зменшивши суму стягнення до 6 629,70 грн., без урахування податків і обов'язкових платежів.
В решті це ж рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Судді
Адаменко О.Г. Павловська І.Г. Шестакова Н.В.