ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 5011-22/18867-2012 21.02.13
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Геосистеми»
до Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь»
третя особа: Лавейкін Михайло Іванович
про визнання договору поруки припиненим
суддя Самсін Р.І.
Представники сторін:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: Порхун В.М. (довіреність № 286 від 16.05.2012р.);
від третьої особи: не з'явились;
В судовому засіданні 21.02.2013р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Геосистеми» (надалі ТОВ «Торговий дім «Геосистеми», позивач) звернулось до суду з позовом у якому викладені вимоги визнати договір поруки № 143.1/08-08-ПР від 28.08.2008р., укладений між Акціонерним банком «Київська Русь» (надалі АБ «Київська Русь», відповідач) та ТОВ «Торговий дім «Геосистеми», припиненим.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наявність підстав вважати припиненим договір поруки, яким забезпечені вимоги ПАТ «Банк «Київська Русь», що виникли у Лавейкіна Михайла Івановича за кредитним договором № 143/08-08 від 28.08.2008р..
При порушенні провадження, ухвалою суду від 25.12.2012р. до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Лавейкіна Михайла Івановича.
Відповідачем позову не визнано, заперечення викладені письмово у відзиві на позов. Від третьої особи до справи отримані пояснення, які залучені до справи.
Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
28 серпня 2008 року між Акціонерним банком «Київська Русь», як кредитором та ТОВ «Торговий дім «Геосистеми», як поручителем укладено договір поруки № 143.1/08-08-ПР, згідно з яким, поручитель (позивач у справі) зобов'язувався солідарно з боржником (Лавейкіним М.І.) відповідати перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором, який було укладено між кредитором і боржником (п. 1.1 договору).
Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 ЦК України).
Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання.
Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника та кредитором боржника.
Кредитний договір № 143/08-08 від 28.08.2008р., виконання зобов'язань за яким забезпечено порукою ТОВ «Торговий дім Геосистеми», укладений між АБ «Київська Русь» та Лавейкіним Михайлом Івановичем.
У кредитному договорі (1.1) його сторони передбачили надання споживчих кредитів в сумі 3 000 000 грн. строком з 28 серпня 2008р. по 26 серпня 2011 року на умовах, встановлених договором…
Як те стверджується позивачем, з посиланням на положення ч. 4 ст. 559 ЦК України, до 28 серпня 2009р. включно, ПАТ «Банк «Київська Русь» до ТОВ «Торговий дім «Геосистеми» позову не пред'являв, а отже, на думку позивача порука припинилась.
Заявлені позивачем вимоги щодо наявності підстав визнавати в судовому порядку припиненим договір поруки з підстав передбачених ч. 4 ст. 559 ЦК України, суд визнає необґрунтованими при врахуванні наступного.
У ст. 553 Цивільного кодексу України, поруку визначено як договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, і в даному випадку, порука має похідний характер від забезпечуваного нею зобов'язання - своєчасного виконання договору фінансового лізингу.
Частиною 4 статті 559 Цивільного кодексу України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
За змістом ст. 509 цього кодексу зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії.
Статтею 598 кодексу визначені підстави припинення зобов'язання. Вказаною статтею передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
У договорі поруки № 143.1/08-08-ПР від 28.08.2008р. сторони обумовили, що дія договору припиняється з моменту погашення в повному обсязі боржником або поручителем зобов'язань за кредитним договором (п. 4.2), порука також припиняється, якщо кредитор протягом 12 місяців з дня настання строку виконання зобов'язання за кредитним договором не пред'явив позову до поручителя (п. 4.3 договору).
Таким чином, оскільки а ні положення чинного законодавства, а ні умови укладеного між сторонами договору не передбачають права вимоги однієї із сторін (в односторонньому порядку) щодо припинення зобов'язань по договору поруки, передбачені статтею 559 Цивільного кодексу України підстави припинення поруки застосовуються поза судовим розглядом, що відповідно обумовлене і моментом припинення зобовязання який настає в силу положень закону та не залежить від вирішення судом відповідного спору (на відміну від вирішення в судовому порядку питання розірвання договору з передбаченими наслідками - ч. 3 ст. 653 ЦК України).
Припинення правовідносин (зобов'язань) здійснюється у спосіб, визначений договором чи законом. Заявлені позивачем вимоги не відповідають визначеним законом способам захисту судом цивільних прав у господарському процесі.
Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Під захистом розуміються дії уповноваженої особи, діяльність юрисдикційних органів та осіб, які у передбаченому законом порядку зобов'язані вжити заходів до поновлення порушеного, оспорюваного чи невизнаного цивільного права.
Способами захисту цивільних прав та інтересів, згідно зі ст. 16 цього Кодексу, може бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб.
Припинення правовідношення застосовується, як правило, у разі невиконання чи неналежного виконання боржником своїх обов'язків і до них відносяться позови про розірвання цивільно-правових договорів та інші.
Главою 50 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України визначено вичерпний перелік підстав припинення зобов'язання.
При вирішенні спору суд насамперед враховує, що ні частиною 4 статті 559 Цивільного кодексу України, ні договором поруки не передбачено припинення поруки за рішенням суду у випадку якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Зазначена позиція підтримується і Вищим господарським судом України постанова від 23.12.2010р. у справі 7/61-10(31/132-09), при цьому висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 21.05.2012р. щодо застосування норм матеріального права - ст. 16 та частини 1 ст. 559 ЦК України, судом жодним чином не заперечуються, при врахуванні, що застосування норм процесуального права (в частині належності обраного способу захисту у відповідному процесі) не можуть бути предметом розгляду у Верховному Суді України.
Застосування обраного позивачем способу захисту можливе, зокрема згідно з положеннями цивільного процесуального законодавства, що підтверджено у постанові Верховного Суду України від 21.05.2012р., згідно з якою переглядалось судове рішення прийняте за правилами цивільно-процесуального закону.
Заявлені позовні вимоги у даній справі, спрямовані на встановлення факту, що має юридичне значення, який може встановлюватись господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне, його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.
В даному випадку судом враховуються підстави якими позивачем обґрунтовані заявлені вимоги, однак зазначені обставини мають встановлюватись під час розгляду спору про право, і в даному випадку таким є спір щодо права стягнення коштів на підставі договору поруки, в забезпечення зобов'язань по кредитному договору № 143/08-08 від 28.08.2008р., і такий розглядався в межах справи 2-3672/2010 Личаківським районним судом міста Львова.
Встановлення факту припинення поруки за договором з підстав, які фактично є запереченнями вимог щодо стягнення за таким договором, окремо, унеможливлено в господарському процесі, з огляду на необхідність встановлення зазначених обставин при наявності між сторонами спору по вказаному договору, а при розгляді справи щодо стягнення боргу з поручителя, обставини щодо припинення договору поруки виключають задоволення вимог про стягнення коштів з поручителя.
Предметом позову не можуть бути обставини, які є елементом доказування, зокрема, припинення договору поруки з підстав передбачених законом, оскільки такі при їх встановленні підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову. Оцінка вказаних обставин і факт встановлення припинення договору поруки є підставою для відмови у задоволенні вимог про стягнення коштів з поручителя, а чинне законодавство не передбачає визнання зазначеного факту за рішенням суду - на підставі окремого судового рішення, на відміну від чітко визначеного способу захисту - недійсність договору, що у разі коли угода оспорювана передбачає встановлення зазначеного факту судом, тобто вирішення судом спору за вимогами про недійсність договору.
Обраний позивачем спосіб захисту не є вимогою про визнання права, оскільки відповідно до ст. 15, 16 ЦК України, 20 ГК України способи захисту прав по своїй суті - це правові заходи, за допомогою яких у встановленому законом порядку здійснюється відновлення порушення суб'єктивного права, а договір не підпадає під категорію конкретного суб'єктивного права.
Спосіб захисту права «визнання права» застосовується в разі необхідності підтвердження в судовому порядку наявності у певної особи конкретного, визначеного за змістом і за обсягом суб'єктивного права. Згідно зі ст. 626 ЦК України договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір - це більш широка юридична категорія, яка включає в себе не одне суб'єктивне право, є підставою виникнення прав та обов'язків…, у зв'язку з чим, його не можна ототожнювати із суб'єктивним правом (суб'єктивним, для прикладу є право власності - належить відповідному суб'єкту, у зв'язку з чим, закон передбачає наявність такого способу захисту як визнання права у цього суб'єкта).
При врахуванні викладеного, позовні вимоги є такими, що задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
дата підписання рішення 26.02.2013
Суддя Р.І. Самсін