№ справа:108/7584/2012Головуючий суду першої інстанції:Резниченко Світлана Олексіївна

№ провадження:11/0190/2077/2012Доповідач суду апеляційної інстанції:Кунцов В. О.

__________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2012 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіКапустіної Л.П.,

СуддівКунцова В.О., Балахонова Б.Л.,

За участю прокурораЯрошенко Л.Д.,

засудженого ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальну справу за апеляціями: засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 в його інтересах на вирок Керченського міського суду АРК від 05 вересня 2012 року, яким:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Керчі АРК, громадянин України, з професійно-технічной освітою, одружений, не працюючий, проживаючий та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий: 1) 07.11.2001р. Керченським міським судом АРК за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. ст. 185, 70 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнений 01.06.2005р. умовно-достроково на 1 рік 29 днів невідбутої частини покарання, 2) 16.01.2006р. Керченським міським судом АРК за ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 185, 70, 71 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнений 29.12.2011р. умовно-достроково на 1 рік 11 місяців 3 дні невідбутої частини основного покарання

визнаний винним та засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України до 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України приєднана невідбута частина покарання за вироком Керченського міського суду АРК від 16.01.2006р. у вигляді 1 року 11 місяців 3 днів та остаточно призначено покарання за сукупністю вироків у вигляді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна, що є його особистою власністю.

Питання про речові докази вирішене відповідно до ст. 81 КПК України.

ВСТАНОВИЛА:

Згідно вироку, ОСОБА_6 визнаний винним та засуджений за те, що 03.03.2012 року приблизно о 18-00 годин, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, поблизу бару «Якорь», що знаходиться на Таврійській площі в м. Керчі, застосувавши насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, що виразилося у завданні удару рукою по голові ОСОБА_8 і спричиненні потерпілому фізичного болю, шляхом зривання з плеча потерпілого чоловічої сумки, повторно вчинив відкрите викрадення майна, що належало ОСОБА_8, а саме чоловічої сумки вартістю 360 грн., в якій знаходився паспорт в обкладинці вартістю 20 грн., партійний білет, посвідчення водія, технічний паспорт в обкладинці вартістю 35 грн., портмоне вартістю 50 грн., 5 пластикових карток, грошові кошти в сумі 250 грн., окуляри з футляром, мобільний телефон «Нокіа 1616» вартістю 351,10 грн. з сім-картою вартістю 10 грн., на рахунку якої знаходились 37 грн., 10 ключів загальною вартістю 50 грн., з брелком в чохлі вартістю 20 грн., ніж будівельний вартістю 25 грн., чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 1208,10 грн.

В апеляції засуджений ОСОБА_6, не оспорюючи доведеність його вини в скоєнні грабежу, просить змінити вирок суду, виключити з нього кваліфікуючу ознаку «застосування насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого» в зв'язку з недоведеністю та пом'якшити призначене судом основне покарання до мінімальної межі санкції частини статті, встановленої за вчинення відкритого викрадення, мотивуючи вимоги тим, що у потерпілого відсутні будь-які ушкодження травматичного характеру, що підтверджено висновком експертизи, потерпілий його обмовив на ґрунті особистої неприязні, до нього застосовувались методи неправомірного ведення слідства працівниками міліції, суд не врахував його щирого каяття, відшкодування спричиненої потерпілому матеріальної шкоди. Призначене судом покарання є занадто суворим та не відповідає ступеню тяжкості скоєного, а також його особі.

В доповненні до апеляціїї засуджений ОСОБА_6 просить змінити вирок суду, пом'якшити призначене йому покарання, з врахуванням незадовільного стану здоров'я та скрутного матеріального становища його батьків-пенсіонерів, які фінансово допомагають йому проходити лікування.

В апеляції захисник ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6, не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації дій засудженого, просить змінити вирок, пом'якшити призначене судом основне покарання, мотивуючи тим, що на досудовому слідстві засуджений визнавав свою вину, розкаявся у скоєному, відшкодував спричинену матеріальну шкоду потерпілому, який не наполягав в судовому засіданні на призначенні суворого покарання, відмовився від позову та в момент грабежу знаходився в стані алкогольного сп'яніння, а тому не міг давати об'єктивну оцінку своїм діям. Крім того, ОСОБА_6 позитивно характеризується за місцем проживання, мешкає спільно з батьками-пенсіонерами.

Заслухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_6, що підтримав свою апеляцію та апеляцію свого захисника, а також його останнє слово, в якому він просив пом'якшити призначене йому покарання, думку прокурора, що заперечував проти задоволення поданих апеляцій, обговоривши їх доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляції задоволенню не підлягають.

Судова колегія погоджується з кваліфікацією дій засудженого за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчинений повторно. Підстав для виключення кваліфікуючої ознаки, як просить засуджений в апеляції, колегія не знаходить, оскільки у потерпілого відсутні причини для обмовлення ОСОБА_6, який в свою чергу, на протязі досудового розслідування та судового слідства даної справи, неодноразово змінював свої показання. Потерпілий, навпаки давав логічні, послідовні свідчення, які узгоджуються між собою та іншими матеріалами кримінальної справи.

Доводи засудженого в апеляції про те, що суд необґрунтовано не прийняв до уваги в якості доказу матеріали судово-медичної експертизи потерпілого, згідно висновків якої у останнього не виявлені будь-які тілесні ушкодження, є неспроможними. Так, відповідно до ч. 2 ст. 67 КПК України, жодні докази для суду не мають наперед встановленої сили, тобто суд оцінює всі докази у сукупності за своїм внутрішнім переконанням, як самостійний суб'єкт оцінки доказів, не залежить від будь-яких вказівок, не пов'язаний формальними вимогами закону.

Доводи засудженого щодо психологічного тиску на нього з боку працівників міліції під час очної ставки зі свідком ОСОБА_9 також є неспроможними, оскільки під час досудового розслідування та судового слідства ОСОБА_6 зі скаргами на неправомірні дії працівників міліції відносно нього до прокурора та суду не звертався, що підтверджується матеріалами кримінальної справи. Заяви засудженого під час судового слідства про те, що покази на очній ставці зі свідком ОСОБА_9 він давав під диктовку працівників міліції не свідчать про наявність психологічного тиску на нього з боку працівників міліції, та крім того, спростовуються показами свідка ОСОБА_9

Не знаходить колегія суддів і підстав для пом'якшення призначеного покарання, про що просять засуджений та його захисник в апеляціях.

Обставини, вказані засудженим та його захисником в апеляціях, як підстави для пом'якшення призначеного покарання, - позитивна характеристика засудженого за місцем проживання, інші відомості про його особу були враховані судом першої інстанції при його призначенні.

Доводи засудженого та його захисника в апеляціях про те, що суд безпідставно не врахував в якості пом'якшуючої покарання обставини - щире каяття, не заслуговують на увагу, оскільки на протязі як досудового розслідування, так и судового слідства, ОСОБА_6 регулярно змінював свої покази, незважаючи на наявні докази, що спростовували його доводи, заперечував проти очевидних фактів, вину в скоєному у повному обсязі фактично не визнав, що однозначно свідчить про його бажання уникнути кримінальної відповідальності за вчинене.

Доводи апелянтів про те, що ОСОБА_6 відшкодував заподіяний потерпілому матеріальний збиток, що також впливає на пом'якшення покарання, неспроможні, оскільки викрадене у ОСОБА_8 майно, було повернено йому засудженим як законному власникові.

Таким чином, судом першої інстанції покарання призначив відповідно до вимог ст.65 КК України, з врахуванням характеру та суспільної небезпеки скоєного, даних про особу винного, який має незняті та непогашені судимості за умисні злочини проти власності, за місцем проживання характеризується позитивно, інвалідності не має, не працює, обтяжуючої покарання обставини - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, в межах санкції частини статті кримінального закону, встановленої за вчинений злочин, а також з урахуванням вчинення засудженим злочину у період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.

За таких обставин, на думку судової колегії, підстав вважати призначене ОСОБА_6 основне покарання несправедливим унаслідок його надмірної суворості, не має, оскільки воно близьке до мінімального, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 186 КК України, пропорційне вчиненому злочину, є необхідним та достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

Відповідно до ст. 365 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, що тягнуть скасування або зміну вироку, колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляції засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 в його інтересах залишити без задоволення, а вирок Керченського міського суду АРК від 05 вересня 2012 р. щодо ОСОБА_6 - без зміни.

Судді

В.О. Кунцов Л.П. Капустіна Б.Л.Балахонов