Справа № 0308/15753/2012 Провадження №11/773/117/13 Головуючий у 1 інстанції:Квятковський М.С.

Категорія:ч. 2 ст. 186 КК України Доповідач: Матвієнко Н. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2013 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Матвієнко Н. В.,

суддів - Лозовського А.О., Опейди В.О.,

з участю прокурора - Кухтей-Хилюк Л.В.,

засудженого - ОСОБА_1,

захисника - ОСОБА_2,

потерпілої - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду кримінальну справу за апеляцією захисника засудженого ОСОБА_2 на вирок Луцького міськрайонного суду від 13 грудня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

Зазначеним вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з середньою освітою, непрацюючий, неодружений, в порядку ст. 89 КК України судимості немає,

засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України на чотири роки позбавлення волі.

Запобіжний захід засудженому змінено з підписки про невиїзд на взяття під варту та взято останнього під варту із залу суду.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 постановлено рахувати з часу взяття під варту, зарахувавши в строк відбуття покарання час перебування його під вартою із 16.06 по 22.06.2012 року.

Вироком вирішено долю речових доказів.

Даним вироком ОСОБА_1 засуджений за те, що 05 червня 2012 року, біля 03 год., знаходячись поблизу будинку № 5, що на пр. Відродження у м. Луцьку, переслідуючи корисливу зацікавленість та мету відкритого викрадення чужого майна, погрожуючи насильством, яке не є небезпечним для життя, пред'явив вимогу потерпілій ОСОБА_3 про передачу наявного у неї майна, після чого, застосовуючи насильство, при якому потерпіла отримала легкі тілесні ушкодження, відкрито заволодів майном ОСОБА_3 на загальну суму 40 грн.

В апеляції захисник ОСОБА_2, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій засудженого, просить вирок суду в частині призначеного покарання змінити, застосувавши до його підзахисного ст. 75 КК України. Посилається на те, що при обранні покарання засудженим судом першої інстанції не враховано обставин, які пом'якшують покарання засудженого, а саме щире розкаяння у вчиненому, наявність постійного місця проживання, позитивну характеристику за місцем проживання, повне відшкодування завданої шкоди, відсутність будь-яких претензій потерпілої та молодий вік засудженого, які беззаперечно давали підстави для призначення ОСОБА_1 покарання з випробуванням.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку та доводи апеляції, захисника та засудженого ОСОБА_1, які підтримали апеляцію і в судових дебатах, а засуджений - в останньому слові, просили застосувати ст.75 КК України, потерпілу ОСОБА_3, яка підтримала апеляцію, прокурора, який апеляцію заперечував і в судових дебатах просив її відхилити, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Висновок суду про вчинення ОСОБА_1 злочину при обставинах, викладених у вироку, підтверджується сукупністю зібраних у справі, правильно оцінених та обґрунтовано покладених судом в основу вироку доказів, що по суті не заперечується в апеляції.

Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК України є правильною.

Що стосується доводів в апеляції захисника про суворість призначеного ОСОБА_1 покарання та застосування щодо нього ст. 75 КК України, то вони є безпідставними.

Згідно ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. При цьому воно має бути необхідне і достатнє для виправлення особи та попередження нових злочинів.

Як вбачається з вироку суду, у відповідності до даних вимог закону при призначені ОСОБА_1 покарання, судом першої інстанції враховано тяжкість вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії тяжких, дані про особу засудженого, який характеризується за місцем проживання посередньо.

Враховано судом і обставини, що пом'якшують покарання - визнання засудженим вчинення щодо потерпілої відкритого викрадення майна, відсутність тяжких наслідків та думку потерпілої щодо міри покарання.

Проте, колегія суддів вважає, що доводи захисника в апеляції про те, що ОСОБА_1 щиро розкаявся, є безпідставними, виходячи з того, що вину у вчиненні злочину він не визнавав як на досудовому слідстві, так і в суді, визнавши її тільки в кінці судового розгляду під впливом доказів, при цьому не визнав застосування насильства щодо потерпілої під час пограбування.

Крім того, посилання на те, що засуджений за місцем проживання характеризується позитивно, спростовується характеристикою на нього, відповідно до якої він характеризується задовільно, як особа, що підтримує стосунки з сумнівними особами, схильний до зловживання спиртними напоями та на нього надходили скарги від громадян.

Посилання захисника на те, що погашена попередня судимість його підзахисного не може свідчити про підвищену суспільну небезпеку особи останнього, не заслуговують на увагу. Хоча дійсно судимість у засудженого і погашена, однак ця обставина вірно врахована судом, як така, що характеризує засудженого і свідчить про підвищену суспільну небезпеку його особи.

Наявність в ОСОБА_1 постійного місця проживання колегія суддів не вважає обставиною, що пом'якшує покарання.

Суд належним чином дослідив усі дані про особу засудженого та обставини, що пом'якшують покарання, та врахувавши їх, призначив йому мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.2 ст.186 КК України.

Такий висновок суду колегія суддів вважає правильним, а призначене ОСОБА_1 покарання таким, що відповідає вимоги ст. ст. 50, 65 КК України, яке є необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження вчинення ними нових злочинів.

Виходячи з тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину та даних про його особу, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, тому підстав для задоволення апеляції захисника в інтересах засудженого за обставин, викладених в ній, не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справах апеляційного суду Волинської області.

УХВАЛИЛА:

Апеляцію захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду від 13 грудня 2012 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

Головуючий

Судді