Справа № 22-2824/06                                   Головуючий у І інстанції Панфілова А.В.

Категорія 38, 39                                        Доповідач Єгорова C.M.

РІШЕННЯ

іменем України

22 листопада 2006 року                  Колегія суддів судової палати в цивільних справах

Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого    Вербицького B.C.

суддів:              Єгорової C.M.

Дуковського О.Л.

при секретарі Березовській І.А. розглянула у відкритому судовому засіданні в М.Кіровограді цивільну справу за апеляційними скаргами Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровоградській області, ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду М.Кіровограда від 12 вересня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровоградській області про поновлення на роботі, визнання незаконними та скасування наказів про накладення дисциплінарних стягнень, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача, представника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровоградській області, вивчивши матеріали справи, колегія суддів

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2005 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровоградській області про поновлення на роботі, визнання незаконними та скасування наказів про накладення дисциплінарних стягнень, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди. Посилався на те, що він за трудовим договором, укладеним на невизначений строк, працював в Управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровоградській області на посаді начальника відділу кадрів, правового та програмного забезпечення з 2001 року. 5 серпня 2004 року був незаконно звільнений з роботи, в зв"язку з чим був поновлений на займаній посаді за рішенням Ленінського районного суду М.Кіровограда від 11 січня 2005 року, залишеним в цій частині без зміни ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 27 квітня 2005 року та ухвалою Верховного Суду України від 12 вересня 2005 року.    З    19 жовтня    2005 року відповідно до наказу НОМЕР_1 він був звільнений за п.З ст.40 КзпП України за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов"язків. Звільнення відповідач пов"язував з тим, що після притягнення його до дисциплінарної відповідальності з застосуванням такого заходу стягнення як догана відповідно до наказу НОМЕР_2, він не змінив свого ставлення до роботи і поведінки в колективі, продовжує ігнорувати виконання розпоряджень керівництва управління. Вказані накази він вважав незаконними та упередженими, оскільки не скоював зазначених в наказах порушень. Звільнення було застосоване як захід дисциплінарного стягнення, хоча на його думку для цього не було достатніх підстав. Просив визнати незаконними та скасувати накази про застосування дисциплінарного стягнення та звільнення, поновити його на роботі на займаній до звільнення посаді, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, недоплачену заробітну плату за період з 12.01.2005 р. по 14.01.2005 р. включно після поновлення на роботі за рішенням суду від 11 січня 2005 року, 100000 грн. у відшкодування моральної шкоди та зобов"язати відповідача видати дублікат трудової книжки.

Рішенням Кіровського районного суду М.Кіровограда від 12 вересня 2006 року позов задоволений частково. Визнано таким, що не відповідає чинному законодавству наказ НОМЕР_1. Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника відділу кадрів, правового та програмного забезпечення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровоградській області. Стягнуто з Управління ВД ФСНВ в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 9284,42 грн. середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу і 5000 грн. у відшкодування моральної шкоди. Зобов"язано Управління ВД ФСНВ в Кіровоградській області видати ОСОБА_1 дублікат трудової книжки. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Рішення в частині стягнення середньомісячного заробітку в розмірі 880 грн. та в частині поновлення на роботі допущене до негайного виконання. Додатковим рішенням від 26 вересня 2006 року скасовано наказ Управління ВД ФСНВ НОМЕР_1.

В апеляційній скарзі Управління ВД ФСНВ в Кіровоградській області ставиться питання про скасування вказаного рішення та ухвалення нового рішення про відмову ОСОБА_1 в позові. Зазначається, що рішення не відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Судом не в повній мірі досліджено всі обставини справи, дано неправильну оцінку встановленим обставинам, дослідженим доказам. Не враховано, що наказ про звільнення позивача було видано в зв"язку з систематичним порушенням правил внутрішнього трудового розпорядку та невиконанням своїх посадових обов"язків, розпоряджень керівництва, за що він притягувався до дисциплінарної відповідальності. До свого звільнення наказ про застосування дисциплінарного стягнення він не оскаржував.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про зміну судового рішення та збільшення стягнутої суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. Зазначається, що рішення в цій частині не відповідає дослідженим судом доказам, порушує його права.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення представника Управління ВД ФСНВ, апелянта ОСОБА_1, які підтримали свої скарги та заперечували проти скарг інших осіб, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково позов, суд встановив і правильно виходив з того, що звільнення відповідно до наказу НОМЕР_1 пов'язувалось з тим, що ОСОБА_1 після оголошення йому догани відповідно до наказу НОМЕР_2 не змінив свого ставлення до роботи і поведінки в колективі, продовжував ігнорувати виконання розпоряджень керівництва управління. Підставами для застосування до позивача такого виду стягнення ж звільнення стали довідки про результати перевірок роботи юридичної служби, проведених в червні та вересні 2005 року (лист Виконавчої дирекції Фонду від 22 вересня 2005 року), копії протоколів нарад у керівника Управління ІНФОРМАЦІЯ_1; копії актів від 19.09.2005 p.; від 21.09.2005 р. При цьому наказ про звільнення за п.З ст.40 КзпП України не містить зазначення про вчинення конкретного проступку або невиконання без поважних причин трудових обов'язків з належним підтвердженням його вчинення повторно після застосування заходів дисциплінарного стягнення. Визнаючи звільнення незаконним, суд обгрунтовано зазначив, що за передбаченими п.З ст.40 КзпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Суд також правильно вказав, що при звільненні не враховано вимоги норм трудового законодавства щодо ступеню тяжкості вчиненого проступку і заподіяну цим шкоду, обставини,за яких вчинено порушення або проступок (ст.ст. 147, 149КзпП України). Тому суд правомірно визнав наказ про звільнення незаконним та поновив позивача на роботі і відповідно до наданих доказів та вимог законодавства визначив розмір середнього заробітку, що підлягає стягненню за вимушений прогул.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив та оцінив обставини по справі, на які сторони посилались як на підставу своїх доводів і заперечень, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Висновки суду є обґрунтованими, відповідають обставинам справи та вимогам норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що рішення суду є законне і обґрунтоване, доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку, що судом були допущені порушення норм процесуального права, або неправильно застосовано норми матеріального права.

При цьому колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди, заподіяної

позивачеві внаслідок порушення його трудових прав, з урахуванням встановлених судом обставин, характеру та обсягу моральних страждань, тяжкості вимушених змін в життєвих та виробничих стосунках, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього   стану   позивача,   виходячи   з   засад   розумності,   виваженості   та справедливості, підлягає зменшенню до 2000 грн., а рішення суду - відповідній зміні в частині відшкодування моральної шкоди.

Керуючись ст.ст.303, 307 ч.1 п.З, 309 ч.1 п.З, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційні скарги Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровоградській області та ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду  М.Кіровограда  від 12 вересня  2006 року в частині відшкодування моральної шкоди змінити.

Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 2000 (дві тисячі) гривень у відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього дня.