Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
№22-ц/778/586/13 Головуючий у 1 інстанції: Редько О.В.
Суддя-доповідач: Глазкова О.Г.
У Х В А Л А
Іменем України
07 лютого 2013 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого Бєлки В.Ю.
суддів Глазкової О.Г.
Трофімової Д.А.
при секретарі Остащенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 29 жовтня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про визнання права користування жилим приміщенням та укладення договору найму жилого приміщення,
В С Т А Н О В И Л А:
У квітні 2012 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом ВАТ «Запоріжжяобленерго» про визнання права користування жилим приміщенням та укладення договору найма жилого приміщення.
Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовує наступним. З 1997 року позивач проживала та була зареєстрована в жилому будинку АДРЕСА_1 разом з батьками ОСОБА_4, ОСОБА_5, бабусею ОСОБА_6, що підтверджується відомостями з домової книги. В теперішній час, в зв'язку з навчанням на денній формі в Національному університеті фізичного виховання і спорту України позивач тимчасово мешкає в м. Києві.
Також позивач зазначала, що вищевказаний будинок, надавався для проживання її дідусеві ОСОБА_7 ще у 1963 році в зв'язку з його роботою в Мелітопольському РЕМ (в теперішній час ВАТ «Запоріжжяобленерго»). Підтвердженням надання жилого приміщення в користування членам родини позивача є договір, який був укладений після смерті дідуся позивача ОСОБА_7 з його дружиною, бабусею позивача - ОСОБА_6
Так, відповідно до договору МПЕС, в особі директора ОСОБА_8, ОСОБА_6 та членам родини була надана в користування саме квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1
В 2009 році після досягнення 16-річного віку, позивач отримала в Мелітопольському РВ ЕУМВС України Запорізької області паспорт. Проте, не дивлячись на вищевказане, відповідач не дав згоду на її реєстрацію по місцю постійного її проживання за адресою:АДРЕСА_1 мотивуючи тим, що нібито приміщення яке знаходиться в АДРЕСА_1 Мелітопольського району відноситься до нежитлового фонду і дана споруда увійшла до статутного фонду ВАТ «Запоріжжяобленерго» як нежиле приміщення. Між тим, вищевказане суперечить фактичним обставинам та чинному законодавству. Так, про те, що комплекс будівель та споруд по АДРЕСА_1 є жилим приміщенням свідчать наступні фактичні обставини та докази: наявність домової книги, довідка МБТІ при проведенні технічної
інвентаризації 03.06.2010 р. Також позивач підкреслювала, що за час проживання членами її родини, доводились роботи по благоустрою жилого будинку, а саме в 1991 році було проведено газопостачання жилого будинку АДРЕСА_1 що підтверджується проектом на технічні документи на газопостачання та договором про надання населенню послуг з водопостачання, квитанціями про сплату за використання послуг. Також, підтвердженням того, що позивач мешкає в спірному жилому будинку є довідка № 264 від 22.03.2011 року, яка надана виконавчим комітетом Новомиколаївської сільської ради. Позивач вважала, що відповідач незаконно та безпідставно відмовляє їй в реєстрації в жилому будинку АДРЕСА_1 та просить визнати за нею право користування жилим приміщенням будинку АДРЕСА_1 Запорізької області, визнати її наймачем жилого приміщення в будинку АДРЕСА_1 Запорізької області та зобов'язати ВАТ «Запоріжжяобленерго» укласти з нею договір найму жилого приміщення.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 29 жовтня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням районного суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, про задоволення позову.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення рішення без змін.
Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін,якщо визнає,що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підтвердження доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що починаючи з 1997 року вона постійно мешкала та була зареєстрована в будинку АДРЕСА_1
Після досягненя 16-ти річного віку і отримання у 2009 році паспорту громадянина України відповідач безпідставно відмовив їй у реєстрації за вказаною адресою, посилаючись на те,що це приміщення є не жилим, а вона - позивачка постійно проживає у м.Києві. Ввважає, що вона постійно проживала та проживає на спірній жилій площі, а у м.Києві проживає тимчасово у зв»язку з навчанням. Спірне приміщення є жилим та надане членам її родини для проживання.
Позивачка вважає, що за нею повинно бути визнано право користування жилою площею та укладено договір найму жилого приміщення.
Про те, з такими доводами апелянта погодитися не можна.
На а.с.9 знаходиться договір, відповідно до якого між робітником ПЕС ОСОБА_6 та директором ОСОБА_8 заключний договір, що ПЕС на період роботи надає робітнику для проживання службову квартиру за адресою: АДРЕСА_1 на склад сім»ї - 4 (дані, коли заключався договір та на підставі чого, дані відсутні).
Статтею 31 ЖК УРСР передбачено, що громадяни,які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР). Як правило, у вигляді окремої квартири на сім»ю.
Позивачка проживає у м.Києві, а вимогає визнати право користування жилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1
Відповідно до ст.50 ЖК України жиле приміщення, що надається громадянам для
проживання, має бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам.
Таким чином, як видно з вимог ст.31 та ст.50 ЖК громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право отримати такі приміщення в порядку, визначеному ЖК за умови, що приміщення, які надаються для проживання, будуть відповідати встановленим санітарним та технічним вимогам.
Відповідно до ст.52 ЖК жилі приміщення в будинках відомчого житлового фонду надаються громадянам за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.
Згідно ст.122 ЖК УРСР на підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, сільської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане жиле приміщення.
Жодний орган державної влади або орган місцевого самоврядування не прийняв рішення про те, що комплекс будівель та споруджень підстанції «Україна «, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 є жилим приміщенням. Позивачка також не надала такого документу.
У 1995 році при створені Державної акціонерної енергопостачальної компанії «Запоріжжяобленерго» комплекс будівель та споруджень підстанції «Україна», розташоване за адресою: АДРЕСА_1 було передано до уставного фонду компанії.
Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10, пояснили суду, що позивачка проживала по АДРЕСА_1 але потім виїхала на постійне проживання до своєї матері у м.Київ.
Як вбачається із будинкової книги, мати позивачки ОСОБА_5 виписалася з будинку АДРЕСА_1 24.05.1998 року у м. Київ.
У судовому засіданні ОСОБА_5 пояснила, що дочка проживала за адресою: АДРЕСА_1 Школу вона закінчила у м.Києві та поступила до Національного університету фізичного виховання і спорту України на денний факультет. Це також підтверджується довідкою університету № 8-74 від 02.09.2011 року.
Там же, тобто у м.Києві ДПІ Ватутінського району ОСОБА_3 була видана довідка про присвоєння їй ідентифікаційного номера (04.05.2001 року). Паспорт ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, отримала 25 квітня 2009 року у Мелітопольському РВ ГУМВС України в Запорізькій області (а.с.5, 6 ).
Як вбачається з довідки № 381 від 20.09.2011 року Новомиколаївської сільської ради Мелітопольського району, за адресою: АДРЕСА_1 станов на 20.09.2011 року ніхто не мешкає (а.с.31).
Таким чином, суд першої інстанції дав повну оцінку обставинам справи та наданим доказам та правильно дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 307,308, 313-315, 317ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 19 березня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів..
Головуючий:
Судді: