Справа № 22-1342             головуючий у 1 інстанції- Калюжний А.Е.

22-Ц № 36                                                    доповідач- Собіна І.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

29 листопада 2006 року                                                     м.Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого - Малько О.С. Суддів: Оніпко О.В., Собіни І.М. при секретарі судового засідання Томашевській І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Здолбунівського районного суду від 02 жовтня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,

встановила:

Рішенням Здолбунівського районного суду від 02 жовтня 2006 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів задоволено.

В поданій апеляційній скарзі відповідач вказує, що не спроможний сплачувати на дитину аліменти в розмірі 300 грн., оскільки, перебуває на обліку в центрі зайнятості та отримує допомогу по тимчасовій непрацездатності в сумі, що не перевищує 170 грн. на місяць (довідка докладається). Також не має значних доходів від земельної ділянки, яка становить 0, 37 га, з яких 0, 25 га для обслуговування будинковолодіння, а 0,12 га для ведення особистого підсобного господарства.

Вважає рішення суду незаконним через невідповідність висновків суду дійсними обставинам справи і просить скасувати його та ухвалити нове рішення про задоволення позову позивачки частково, а саме стягнути аліменти в розмірі 200 грн. щомісячно до досягнення сином повноліття.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Постановляючи рішення по справі, суд першої інстанції правильно виходив з вимог ст. 180 СК України, відповідно до якої батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Колегія суддів бере до уваги те, що позивачка не працює, знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, в даний час є вдруге вагітною від відповідача, утримує сина, сплачує комунальні послуги за квартиру, інших доходів немає. Відповідач інших дітей та осіб, які б перебували на його утриманні немає, стягнень за виконавчими листами не проводиться, отримує допомогу по безробіттю в сумі 170 грн., користується і отримує дохід від земельної ділянки батьків.

Враховуючи, що рішення ухвалено без порушення норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду наведених у ньому, підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Здолбунівського районного суду від 02 жовтня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити ухвалу апеляційної інстанції і рішення місцевого суду до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили цією ухвалою, з подачею касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.