Справа № 22-1314/2006 p.         Головуючий суддя 1 інстанції: Незнакова І.М.

Суддя-доповідач : Демянчук С.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

28 листопада 2006 року                                                                          м.Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого судді: Василевича B.C. суддів : Демянчук С.В., Гордійчук С.О. при секретарі: Чалій Н.О. з участю сторін, розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівному    цивільну    справу    за    апеляційною    скаргою    ОСОБА_1 на рішення Кузнецовського міського суду від 17 липня 2006 року  в  справі  за  позовом  ОСОБА_2  до  ОСОБА_1   про   стягнення   аліментів   на   повнолітню   дитину,   яка продовжує навчання.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів, -

встановила:

Рішенням Кузнецовського міського суду від 17 липня 2006 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3, яка продовжує навчання, але не менше тридцяти відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, починаючи з 23.06.2006 року і до 01.07.2007 року.

Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

В поданій апеляційній скарзі відповідач вказує на його незаконність та необґрунтованість, оскільки постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Суд не врахував, що донька є студенткою денної державної форми навчання, проживає окремо від матері та зареєстрована за місцем свого навчання і тому спірний позов подано неналежним позивачем.

В рішенні суду першої інстанції вказано про його згоду сплачувати аліменти в розмірі 1/4 частини заробітку, що не відповідає дійсності. Про свою незгоду він висловив у своєму запереченні від 14.07.2006 року на позов ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Крім того, суд не врахував його матеріальне та сімейне становище, фінансову неможливість сплачувати аліменти в розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу). Він проживає в цивільному шлюбі з громадянкою ОСОБА_4, яка є вагітною від нього, а також на своєму утриманні має неповнолітню дочку співмешканки.

Просив рішення суду скасувати та постановити нове рішення по суті позовних вимог.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а також вимог, заявлених в суді першої інстанції, правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Із матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, що відповідач є батьком ОСОБА_3, яка навчається в Рівненському кооперативному економіко-правовому коледжі на денній формі навчання.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з положень ст. 199 СК України, якою передбачено, що якщо повнолітні син, дочка продовжують навчання і у зв"язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

З урахуванням положень ст. 182 СК України, суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення аліментів з ОСОБА_1.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач неспроможний надавати аліменти в розмірі 1/4 частини його заробітку щомісячно не заслуговують на увагу, оскільки під час судового розгляду справи він погодився сплачувати аліменти в розмірі 1/4 частини свого заробітку (а. с. 17), будь-яких інших доказів з цього приводу під час розгляду справи він суду не надав і судом їх не здобуто. Зауваження до протоколу судового засідання не подавались.

Не встановлено судом і доказів в підтвердження того, що відповідач не може надавати матеріальної допомоги в визначеному судом розмірі повнолітній донці, яка навчається.

Не заслуговують до уваги і доводи апелянта про те, що позивачка не має права на звернення з позовом по справі, оскільки житловим законодавством передбачено, що постійним місцем проживання на час навчання залишається попереднє, тобто в даному випадку при матері.

Враховуючи, що рішення постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що підлягає виключенню з резолютивної частини рішення вказівка суду про стягнення аліментів в розмірі не менше тридцяти відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки ні мінімального, ні максимального розміру аліментів на повнолітніх дітей СК України не встановлює.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, ЦПК України колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Кузнецовського міського суду від 17 липня 2006 року залишити без зміни.

Виключити з резолютивної частини рішення вказівку суду про стягнення аліментів в розмірі не менше тридцяти відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею чинності.