Справа № 22 -1305-2006 p.     Головуючий суддя у 1 інстанції:Шуляк А.С.

Суддя-доповідач : Демянчук С.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

28листопада 2006 року                                                                      м.Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого судді: Василевича В.С.

Суддів : Демянчук С.В., Гордійчук С.О.

При секретарі: Чалій Н.О.

з участю представника позивача та відповідача, розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 06 червня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача Здолбунівська Державна нотаріальна контора про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів, -

встановила:

Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 06 червня 2006 року ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача Здолбунівська Державна нотаріальна контора про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним, визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно відмовлено за безпідставністю.

Не погодившись з рішенням суду представник позивача ОСОБА_1 -адвокат ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.

В поданій апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2 вказує на його незаконність та необґрунтованість, оскільки спадкодавець ОСОБА_4 24.02.1998 року в Здолбунівсбкій Державній нотконторі оформила заповіт на свого єдиного онука ОСОБА_1. Позивач у встановлений термін прийняття спадщини звернувся до Здолбунівського районного суду з позовною заявою про визнання за ним права власності на спадкове майно за заповітом, а в нотаріальну контору не зміг звернутися в зв'язку з тим, що відповідач тримав в себе свідоцтво про право власності спадкодавця на квартиру, технічний паспорт на квартиру, свідоцтво про смерть бабусі та інші документи.

Крім того, суд не врахував, що позивач не зміг зібрати копії вказаних документів і звернутися до нотаріальної контори через травму, яку отримав під час тренування групи альпіністів (перелом хребта та ребер).

Просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а також вимог, заявлених в суді першої інстанції, правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні позову, виходив з того, що свідоцтво про право на спадщину за законом від 22.02.2005 року контори на ім'я ОСОБА_3, видане нотаріусом Здолбунівської державної нотаріальної контори з дотриманням вимог закону щодо спадкування, і підстави для визнання його недійсним відсутні.

Не встановлено судом і підстав для надання позивачу додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки ОСОБА_1 жодних доказів для підтвердження обставин неможливості своєчасно оформити ним спадщину не надав.

Безпідставними визнав суд і вимоги позивача про визнання права власності на спадщину за законом.

Щодо даного висновку ,суд першої інстанції навів відповідні мотиви і докази, з якими погоджується і апеляційна інстанція.

Так, порядок здійснення права на спадкування і оформлення права на спадщину регулюються главою 87, 88 ЦК України, відповідно до яких спадкоємець, який прийняв спадщину, зобов»язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщинию ( ст. 1269 ЦК).

Якщо спадкоємець протягом шестимісячного строку з часу відкриття спадщини не подав заяву по прийняття спадщини, він вважається таким. Що не прийняв її. ( ст. 1272 ЦК).

Відповідно до норм процесуального права передбачається, що обставини цивільних справ з"ясовуються судом на засадах змагальності; в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається,як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак , будь-яких доказів заслуговуючих на увагу і спростовуючих висновки суду позивач суду не надав, а , навпаки наявними доказами по справі стверджується, що ОСОБА_1 в встановленому законом порядку належнии чином спадщину не прийняв.

Крім того вимоги позивача про визнання права власності на спадщину за законом з тих підстав, що він попередньо звертався до суду з такими вимогами є безпідставними, оскільки рішенням Рівненського апеляційного суду від 15.02.2006 року ОСОБА_1 в задоволені позову про визнання права власності на спірне спадкове майно відмовлено. Дане звернення ОСОБА_1 з вказаним позовом не звільняло його від подачі заяви до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, як особи, яка постійно не проживала з спадкоємцем.

Поскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, та враховуючи , що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, ЦПК України , колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 06 червня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею чинності.