Справа №22ас-434   Головуючий у 1інст.Боймиструк С.В.

Доповідач - Собіна І.М.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2006 року                                    м. Рівне

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого судді Малько О.С.

Суддів Оніпко О.В.,   Собіни І.М.

При секретарі судового засідання Томашевській І.М.

З участю представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне адміністративну справу за апеляційною скаргою начальника управління Служби безпеки України в Рівненській області на постанову Рівненського міського суду від 27 вересня 2006 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Служби безпеки України в Рівненській області про зобов'язання скласти акт форми НВС-1 про нещасний випадок,

встановила:

Постановою Рівненського міського суду від 27 вересня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Зобов'язано управління Службибезпеки України в Рівненській області скласти і видати ОСОБА_1 згідно вимог наказу СБУ № 443 від 12 грудня 2002 року акт за формою НВС-1 про нещасний випадок, що трапився з ним 10 вересня 1981 року під час виконання обов'язків військової служби.

У поданій апеляційній скарзі начальник управління СБУ в Рівненській області вказує на порушення судом норм матеріального права. Зокрема, пункту 1.2 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого наказом СБУ від 12 грудня 2002 року № 443 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 січня 2003 року за № 11/7332, та пункту 1 діючої на той час Інструкції ВЦРПС і Наркомздрава СРСР "Про порядок видачі застрахованим лікарняних листків" затвердженої Радою Народних Комісарів СРСР від 14 серпня 1937 року № 1382.

Відповідно до наведених нормативних документів, розслідуванню підлягають травми, що призвели до втрати працездатності на один і більше робочих днів. Тимчасова непрацездатність підтверджується тільки листком непрацездатності, інших доказів на підтвердження тимчасової непрацездатності Інструкцією не передбачено.

ОСОБА_1 не звільнявся від виконання службових обов'язків у зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями внаслідок ДТП. Від стаціонарного обстеження та лікування ОСОБА_1 відмовився, архівними медичними документами не підтверджується факт втрати позивачем тимчасвової працездатності на один і більше робочих днів.

Після 1981 року при щорічних оглядах ОСОБА_1 починаючи з 1996 року, лікарями - експертами Рівненської міської медико-соціальної експертної комісії на предмет встановлення у позивача ознак інвалідності будь-яких захворювань, що могли б бути пов'язані з отриманими ним тілесними ушкодженнями 10 вересня 1981 року виявлено не було.

По наведених підставах просив оскаржувану постанову скасувати і в позові ОСОБА_1 до УСБУ в Рівненській області відмовити.

В судовому засіданні, в своїх запереченнях ОСОБА_1 апеляційної скарги не визнав, судове рішення вважає законним і обгрунтованим і просив залишити його без зміни.

Представник відповідача апеляційну скаргу підтримав і дав пояснення в межах її доводів.

Колегія суддів, заслухавши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї прийшла до висновку про її задоволення з таких підстав.

Пунктом 1.2 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого наказом Служби безпеки України 12 грудня 2002 року № 443 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 січня 2003 року за № 11/7332 (далі Порядку) передбачено, що розслідуванню підлягають поранення, травми, що призвели до втрати військовослужбовцем працездатності на один чи більше робочих днів.

На час отримання позивачем травми в ДТП 10 вересня 1981 року діяла Інструкція ВЦРПС і Наркомздрава СРСР "Про порядок видачі застрахованим лікарняних листків", затверджена постановою РНК СРСР від 14 серпня 1937 року № 1382 (з наступними змінами і доповненнями), яка в пункті 1 встановила, що тимчасова непрацездатність застрахованого засвідчується тільки лікарняним листком (листком непрацездатності).

Після отриманих 10 вересня 1981 року травм ОСОБА_1 ні амбулаторно, ні стаціонарно не лікувався, листок непрацездатності не був відкритий і не видавався, цього не заперечував і сам позивач.

Статтею 70 ч. 4 КАС встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З наведеного витікає висновок, що обставини, щодо тимчасової непрацездатності на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог не можуть підтверджуватися показаннями свідків, медичними довідками і висновками, крім лікарняного листка.

Оскільки, суд першої інстанції порушив норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ухвалена ним постанова підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову у позові.

Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу начальника управління Служби безпеки України в Рівненській області задовольнити.

Постанову Рівненського міського суду від 27 вересня 2006 року скасувати, в позові ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в прибуток держави 4 гривні 25 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення.

Сторони мають право оскаржити постанову апеляційної інстанції і постанову місцевого суду до Вищого адміністративного суду України протягом одного місця починаючи з дня набрання законної сили цією постановою, з подачею касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.