Справа № 11a-391-2006 p.                                 Головуючий у 1 -й інстанції Довгий І.І.

Категорія:ч.З ст. 289; ст.27, ч.З ст.289;      Доповідач: Сачук В.І. ст.15 ч.З ст. 289 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Рівненської

області в складі:

Головуючого Сачука В.І..

Суддів : Горщарук Г.О., Гладкого С.В.

за участю прокурора Тимощука С.О. захисників-адвокатів :ОСОБА_1, ОСОБА_2

засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівному 21 листопада 2006 року кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_5 та його захисника-адвоката ОСОБА_6; засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на вирок Сарненського районного суду Рівненської області від 5 квітня  2006 року.

Цим вироком ОСОБА_3, уродженець та житель АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з середньою освітою, одружений, непрацюючий, не судимий , засуджений

-    за ч.З ст.289 КК України до позбавлення волі строком на сім років

з конфіскацією майна, яке є його власністю;

-    за ч.З ст.27, ч.З ст.289 КК України до позбавлення волі строком на десять

років з конфіскацією майна, яке є його власністю;

-   за ч.З ст. 15, ч.З ст.27, ч.З ст. 289 КК України до позбавлення волі строком на вісім

років з конфіскацією майна, яке є його власністю

На підставі ст.70 КК України ОСОБА_3 призначено остаточно покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді десяти років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю.

ОСОБА_5, уродженець та житель АДРЕСА_2, українець, громадянин України, освіта неповна середня, одружений, непрацюючий, не судимий , засуджений

-   за ч.З ст.289 КК України до позбавлення волі строком на дев'ять років

з конфіскацією майна, яке є його власністю;

-   за ч.З ст. 15, ч.З ст.289 КК України до позбавлення волі строком на вісім

років з конфіскацією майна, яке є його власністю ;

На підставі ст.70 КК України ОСОБА_5 призначено остаточно покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді дев'яти років позбавлення волі з конфіскацією майна,  яке є його власністю.

ОСОБА_4, уродженець та житель АДРЕСА_3, українець, громадянин України, з неповною середньою освітою, одружений, непрацюючий, судимий 26 травня 1998 року Ковельським міським судом Волинської області за ч.1 ст.222; ч.2 ст. 140; ч.6 ст.19, ч.З ст. 142; ч.2 ст. 213 на підставі ст. 42 КК України на

 

шість років три місяці позбавлення волі з конфіскацією майна; 13 вересня 2001 року тим же судом за ч.З ст. 193, ч.З ст. 42 КК України на три роки позбавлення волі, за постановою Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2003 року звільнений умовно-достроково на 8 місяців 16 днів, засуджений

- за ч.З ст.289 КК України до позбавлення волі строком на вісім років

з конфіскацією майна, яке є його власністю;

- за ч.З ст. 15, ч.З ст.27, ч.З ст. 289 КК України до позбавлення волі

строком на сім років з конфіскацією майна, яке є його власністю.

На підставі ст.70 КК України ОСОБА_4 призначено покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді вісім років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю, відповідно до ст.71 КК України до призначеного покарання приєднано частину покарання, не відбуту за вироком Ковельського міського суду від 13 вересня 2001 року, і остаточно засудженому призначено вісім років три місяці позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 11482 грн.19 коп. та в рахунок відшкодування моральної шкоди 3000 грн.

Стягнуто судом з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 10000 грн.

Солідарно стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_9 в рахунок відшкодування моральної шкоди 6000 грн.; на користь ОСОБА_10 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 8480 грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди 3000 грн.; на користь ОСОБА_11 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 5600 грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди 3000 грн.; на користь ОСОБА_12 в рахунок відшкодування моральної шкоди 3000 грн.; на користь ОСОБА_13 . в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 9328,73 грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди 3000 грн.; на користь ОСОБА_14 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 3165,95 грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди 3000 грн.

Судом прийнято рішення по речових доказах.

Цим вироком ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 визнані винними і засуджені за те, що 14 листопада 2003 року ОСОБА_3 з невстановленою слідством особою, незаконно заволоділи автомобілем марки «Опель-Вектра», 1992 року випуску, якою користувався ОСОБА_7, вартістю 25860,20 грн., що у двісті п'ятдесят разів перевищувала неоподаткований мінімум доходів громадян.

Продовжуючи свою злочинну діяльність ОСОБА_3 організував та очолив стійку злочинну групу, до складу якої залучив ОСОБА_5 та ОСОБА_4.

13 грудня 2003 року близько 17 години ОСОБА_3, повторно, діючи згідно заздалегідь розробленого та узгодженого з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 плану, незаконно заволоділи автомобілем « Фольксваген- Пасат », якою користувався ОСОБА_8, вартістю 28305 грн., що у двісті п'ятдесят разів перевищувала неоподаткований мінімум доходів громадян.

В середині січня 2004 року незаконно заволоділи автомобілем „Мазда- 626" , випуску 1993 року, якою користувався ОСОБА_15, вартістю 16354,29 грн., що у двісті п'ятдесят разів перевищувала неоподаткований мінімум доходів громадян.

 

31 січня 2004 року незаконно заволоділи автомобілем „Мазда- 323" , якою користувався ОСОБА_10, вартістю 8480 грн., спричинивши потерпілому значну матеріальну шкоду, що є значною матеріальною шкодою.

На початку лютого 2004 року незаконно заволоділи автомобілем „Фольксваген Гольф" , випуску 1994 року, яким користувався ОСОБА_11, вартістю 16827,41 грн., спричинивши потерпілому значну матеріальну шкоду.

6 лютого 2004 року незаконно заволоділи автомобілем „ БМВ-320" , випуску 1987 року, якою користувався ОСОБА_12, вартістю 3018,66 грн., спричинивши потерпілому значну матеріальну шкоду.

14 лютого 2004 року близько 17 години незаконно заволоділи автомобілем „ Опель-Вектра" , випуску  1993 року, якою користувався ОСОБА_13, вартістю 9328,73 гри., спричинивши потерпілому значну матеріальну шкоду.

11 березня 2004 року незаконно заволоділи автомобілем марки „Фольксваген-Пассат" , випуску 1992 року, яким користувався ОСОБА_14, вартістю 3165,6 95 грн., спричинивши потерпілому значну матеріальну шкоду.

15   березня   2004   року      незаконно   заволоділи   автомобілем            „Фольксваген-Пассат" , випуску  1992    року, який належав ОСОБА_16, вартістю 3165,6 95 грн., спричинивши потерпілому значну матеріальну шкоду.

28 січня 2004 року близько 17 години засуджені , повторно, намагалися незаконно заволодіти автомобілем „Форд-Скорпіо" , що належить ОСОБА_9, вартістю 16768,62 грн., що у двісті п'ятдесят разів перевищувала неоподаткований мінімум доходів громадян, але не змігши довести свій злочинний намір до кінця, в результаті активного опору потерпілого.

У поданих на вирок суду апеляціях : захисник адвокат ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_5 посилається на те, що вирок суду підлягає скасуванню в зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону та неповнотою досудового слідства, просить вирок скасувати, справу повернути прокурору на додаткове розслідування

· засуджений ОСОБА_5 вважає , що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, досудове та судове слідство проводилось упереджено, просить вирок суду скасувати та постановити новий;

· засуджений ОСОБА_3 посилається на те, що суд виніс вирок по не конкретно пред'явленому обвинуваченню, не враховані обставини, що пом'якшують покарання. Просить вирок суду скасувати та пом'якшити призначене покарання ;

- засуджений ОСОБА_4 не визнаючи вини та кваліфікації дій, вважає, що засуджений за злочин, який не скоював. Посилаючись на те, що порушено його право на захист, що вирок побудований на доказах, добутих незаконними методами. Просить вирок суду скасувати, справу направити на досудове слідство.

Заслухавши доповідача, пояснення засуджених ОСОБА_3 , ОСОБА_4, доводи їх захисників-адвокатів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, думку прокурора про залишення апеляцій без задоволення, а вирок без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що вони підлягають задоволенню частково з таких підстав.

 

Винність ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у вчиненні злочинів за зазначених у вироку обставин ґрунтується на сукупності зібраних у справі та досліджених у судовому засіданні доказах. Докази, якими суд обгрунтував свій висновок про вчинення ними злочинів є належними, допустимими, достатніми і достовірними.

Злочинні дії ОСОБА_3 за ч.З ст.289, ч.З ст.27, ч.З ст.289 , ч.З ст. 15, ч.З ст. 27, ч.З ст. 289 КК України, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 за ч. З ст.289, ч.З ст. 15, ч.З ст. 289 КК України кваліфіковані правильно.

Доводи в апеляціях про те, що досудове і судове слідство по справі проведено не об'єктивно, неповно і з обвинувальним ухилом, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи І не підтверджені дослідженими в судовому засіданні доказами, позбавлені підстав.

Як встановлено матеріалами справи, органами досудового слідства і судом дотримано вимог кримінально-процесуального закону, спрямованих на встановлення у справі об'єктивної істини.

Викладені у вироку суду про винність ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у вчиненні вказаних злочинів за обставин, встановлених судом, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені дослідженими в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами. І, зокрема, їх винність підтверджена особистими поясненнями, явками з повинною, показаннями потерпілих та свідків, висновками експертиз, даними протоколів огляду місця подій і речових доказів, відтворення обстановки і обставин подій та інших.

Твердження в апеляціях про те, що суд невірно встановив фактичні обставини справи, а також про невірну оцінку судом зібраних у справі доказів, є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на матеріалах справи.

Так, зокрема мотивуючи висновки про винність винності ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих їм злочинів суд обґрунтовано послався на їхні показання в стадії досудового слідства, котрі фактично визнаючи свою винність у вказаних у вироку злочинах, дали детальні показання про обставини вчинення цих злочинів. Вони в деталях розповіли слідчим органам про раніше невідомі обставини , пов'язані з цими злочинами. При цьому вказували на деталі, які могли бути відомі тільки особам, причетним до цих злочинів, а також про мотиви, які спонукали їх це зробити, детально розкрили роль кожного із них у вчиненні цих злочинних дій, що знайшло своє підтвердження в ході досудового і судового слідства.

Як видно з матеріалів справи, у ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не було підстав для само обмови, не встановлено також даних, які б свідчили, що вони могли обмовити один одного.

По справі не встановлено даних, які б свідчили про одержання органами досудового слідства від них показань обманним чи яким- небудь іншим протиправним способом.

З урахуванням наведеного, суд вірно обґрунтував свої висновки зазначеними показаннями засуджених, даними в стадії досудового слідства, визнаючи їх правдивими, такими, що відповідають дійсності.

 

Ці показання засуджених знаходяться у повній відповідності з іншими доказами, які дослідив суд в судовому засіданні.

Так , зокрема , з показань потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_15, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_16 вбачається, що вони були власниками автомобілів, якими засуджені незаконно заволоділи і ніяких коштів їм за вкрадені автомобілі не платили.

Потерпілий ОСОБА_9 показав, що підсудні намагались заволодіти його автомобілем „Форд-Скорпіо" , але внаслідок активного опору не довели до кінця свій злочинний намір, заподіявши йому легкі тілесні ушкодження.

Вартість викрадених автомобілів підтверджується висновком експерта ППФ „Україна-Сервіс" Мамченка А.В. ( т.5 а.с. 284-286 ).

Аналіз матеріалів справи свідчить, що під час досудового і судового слідства право на захист засуджених не порушено, не допущено також інших порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б ставили під сумнів достовірність доказів та висновки суду про винність ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, за які вони засуджені.

З дотриманням вимог чинного законодавства та у відповідності з зібраними доказами, суд вирішив також цивільні позови.

Поряд з тим, відповідно до п.З ч.1 ст. 65 КК України суд при призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Однак, призначаючи засудженим ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4  покарання, суд не в повній мірі врахував зазначені вимоги закону.

Враховуючи перечислені у вироку обставини, що пом'якшують покарання, колегія суддів вважає за можливе призначити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 покарання ближче до нижчої межі санкції ч.З ст. 289 КК України

Як роз'яснено у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 „Про практику призначення судами кримінального покарання" (зі змінами, внесеними згідно з постановою від 10 грудня 2004 року №18) згідно ст. 69. КК України призначення основного покарання, нижче від найнижчої межі передбаченої законом за вчинений злочин, може мати місце лише за наявності кількох ( не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості цього злочину, з урахуванням особи винного.

З урахуванням того, що. ОСОБА_5 позитивно характеризуються за місцем проживання та роботи, злочин скоїв вперше, раніше не судимий , його молодий вік, стан здоров'я, колегія суддів визнає за можливе на підставі ст. 69 КК України визначити йому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої ч.З ст. 289 КК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-

Ухвалила:

 

Апеляції засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та його захисника - адвоката ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Сарненського районного суду Рівненської області від 5 квітня 2006 року відносно ОСОБА_3 , ТОСОБА_5 та ОСОБА_4 змінити.

Вважати засудженими : ОСОБА_3 за ч.З ст. 289 КК України до позбавлення волі строком на сім років з конфіскацією майна, яке є його власністю , за ч.З ст.27, ч.З ст.289 КК України до позбавлення волі строком на 8 років з конфіскацією майна, яке є його власністю, за ч.З ст. 15, ч.З ст. 27, ч.З ст. 289 КК України до позбавлення волі строком на 7 років з конфіскацією майна, яке є його власністю, на підставі ст.70 КК України ОСОБА_3 призначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю;

- ОСОБА_5 - за ч.З ст. 289 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до позбавлення волі строком на п'ять років з конфіскацією майна, яке є його власністю;

за ч.З ст. 15 ч.З ст. 289 КК України із застосуванням ст.69 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців з конфіскацією майна, яке є його власністю, на підставі ст.70 КК України ОСОБА_5 призначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю;

- ОСОБА_4 засудженим за ч.З ст. 289 КК України до позбавлення волі строком на 7 років 3 місяці з конфіскацією майна, яке є його власністю; за ч.З ст.15, ч.З ст. 289 КК України до позбавлення волі строком на 7 років, на підставі ст.70 КК України ОСОБА_4 призначити покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді 7 років 3 місяці позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю, відповідно до ст.71 КК України до призначеного покарання приєднано частину покарання, не відбуту за вироком Ковельського міського суду від 13 вересня 2001 року, і остаточно засудженому призначити 7 років 6 місяці позбавлення волі з конфіскацією майна. , яке є його власністю.

В решті вирок залишити без зміни.