^{Апеляційний суд міста Севастополя}

Справа  №  22ц~1194/2006р.                                                             Головуючий  у  першій

інстанції  Пузіна  В.І.

Категорія    13                                                                                     Доповідач  у  апеляційній

інстанції  Птіціна  В.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

16    листопада    2006    року    колегія     судової    палати    у    цивільних справах  Апеляційного  суду  міста    Севастополя  в  складі: головуючого       -  Єфімової  В.О.

суддів                       -   Птіціної   В.І.,   Водяхіної  Л.М.

при  секретарі  -  Кравченко  О.С.

за  участю                 -  позивачів  ОСОБА_1,   ОСОБА_2,

представника  позивачів  ОСОБА_3, представника  ОСОБА_4   -  ОСОБА_5 представника  третьої  особи  -  Державної податкової   інспекції  у  Ленінському  районі м.   Севастополя  Ягунова   В.П. розглянувши    у    відкритому    судовому    засіданні    в    м.     Севастополі апеляційну   скаргу   ОСОБА_4   на   рішення   місцевого суду   Ленінського   району   м.    Севастополя   від   04   вересня   2006   року   по цивільній   справі   за   позовом  ОСОБА_1,    ОСОБА_2      до      ОСОБА_4,      ОСОБА_6,     ОСОБА_7    про    визнання    недійсними договорів    дарування,     переведення    права    покупця    та    визнання    права власності    на    кімнату,     за    позовом    3-ї    особи    Державної    податкової інспекції  у  Ленінському  районі  в  м.   Севастополі   до  ОСОБА_4,        ОСОБА_6,        ОСОБА_7     про     визнання     недійсними     договорів     дарування     та     за зустрічним   позовом   ОСОБА_4   до   ОСОБА_1     про     визнання     угоди     удаваною     та     усунення     перешкод     у користуванні  власністю,

ВСТАНОВИЛА:

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсними договорів дарування, переведення права покупця та визнання права  власності  на  кімнату  і,   вточнивши  позовні  вимоги,   просили  суд:

визнати недійсним договір дарування 1/2 частини кімнати 19-6, площею 12,8 0 кв.м та 1/2 частини лоджії 19-5, площею 2,90 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, укладений 16 березня 2004 року між дарувальником ОСОБА_7 і обдарованим ОСОБА_6, з тих підстав, що вказане майне знаходилось під податковою заставою і було  відчужене  без  дозволу  державної  податкової   інспекції.

Визнати договір дарування указаної жилої кімнати, укладений 2 8 жовтня 2004 року між дарувальником ОСОБА_6 і обдарованою ОСОБА_4, договором купівлі-продажу,   з   тих   підстав,   що   він   є  удаваним.   Перевести  на   ОСОБА_1 права   і   обов'язки  покупця  за  даним  договором   і    визнати   за   нею   право власності  на  спірну  кімнату.

3-я особа Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Севастополя заявила самостійні вимоги і також просила визнати недійсним договір дарування 1/2 частини кімнати 19-6, площею 12,80 кв.м та 1/2 частини лоджії 19-5, площею 2,90 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, укладений 16 березня 2004 року між дарувальником ОСОБА_7 і обдарованим ОСОБА_6, з тих підстав, що відчужено майно, яке знаходилось під податковою заставою, без дозволу державної податкової інспекції. Також просила визнати недійсним договір дарування на спірну кімнату, укладений 28 жовтня 2004 року, між дарувальником ОСОБА_6 і обдарованою ОСОБА_4, оскільки  він  є  удаваним.

ОСОБА_4 звернулася до суду з зустрічним позовом, в якому просила визнати договір дарування кімнати від 28 жовтня 2004 року договором купівлі-продажу і усунути перешкоди в користуванні жилою кімнатою 19-6, площею 12,8 кв.м АДРЕСА_1, вселивши її в дану кімнату. Вимоги обґрунтовані тим, що вона є власником даної нерухомості, але з причини дії відповідачів, не має можливості  вселиться  в  кімнату.

Рішенням місцевого суду Ленінського району м. Севастополя від 04 вересня 2006р. позови ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання договорів дарування недійсними, 3-ї особи Державної податкової інспекції у Ленінському районі в м. Севастополі до ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання договорів дарування недійсними, ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання угоди удаваною та усунення перешкод у користуванні  власністю  -  задоволені  частково.

Ухвалено: визнати недійсним договір дарування 1\2 частки кімнати 19-6, площею 12,80 кв.м та 1\2 частини лоджії 19-5, площею 2,90 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладений 16.03.2004 року між дарувальником ОСОБА_7 і обдарованим ОСОБА_6, засвідчений приватним нотаріусом Севастопольського  міського  нотаріального  округу  за  реєстровим  НОМЕР_1.

Також визнано договір дарування спірної жилої кімнати, укладений 28.10.2004 року між дарувальником ОСОБА_7 і обдарованою ОСОБА_4, засвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу за реєстровим НОМЕР_2 договором купівлі-продажу.

Визнно недійсним даний договір в частині купівлі-продажу 1\2 частини кімнати 19-6, площею 12,8 кв.м та 1\2 частини лоджії 19-5, площею  2,90   кв.м,   що   знаходяться  пАДРЕСА_1.

Застосувані наслідки часткової недійсності і удаваності правочину:

·       стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 вартість 1\2  частини  кімнати  в  сумі  23165  грн.;

·       переведено на ОСОБА_1 права і обов'язки покупця 1\2 частини кімнати за даним договором купівлі-продажу з виплатою ОСОБА_4      23165   грн.

Визнано за ОСОБА_1 право власності згідно з даним договором на 1\2 частину кімнати та 1\2 частину лоджії, що знаходяться  за  указаною  адресою.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1   про  усунення  перешкод  в   користуванні   власністю  -   відмовлено.

Вирішено    питання    про    судові  витрати.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати, як постановленого з порушенням норм матеріального та процесуального права, справу направити на новий розгляд до суду першої  інстанції  в  іншому  складі  суду.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду - скасуванню з наступних  підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності належала кімната житловою площею 12,8 кв.м в квартирі АДРЕСА_1 (по 1/2 частині) .

Позивачам ОСОБА_1, ОСОБА_2 і неповнолітньому ОСОБА_8 також на підставі окремого свідоцтва про право власності належать жилі     кімнати    площею    17,8     кв.м    і     10,3     кв.м (по     1/3     частині) (арк.с.25,    84,    105).

Таким чином ОСОБА_7 і ОСОБА_6 та позивачі по справі являлись власниками конкретних кімнат, на які ними були отримані окремі  свідоцтва  про  право  власності.

16.03.2004 року між ОСОБА_7 і ОСОБА_6, був укладений договір дарування 1\2 частини кімнати 19-6, площею 12,8 кв.м та 1/2 частини лоджії, площею 2,9 кв.м, що знаходяться за вищевказаною  адресою   (арк.с.107).

                   Висновок   суду  першої   інстанції   про   те,   що   договір     дарування   не може    вважатися    дійсним,     оскільки    на    момент    його    укладення    майно ОСОБА_7    знаходилося   у   податковій   заставі,    судовою   колегією   не може     бути     визнаний     обґрунтованим,      оскільки     з     матеріалів     справи (відповідь                                                      Севастопольського                             міського управління                   юстиції), вбачається, що державною податковою інспекцією у Ленінському районі в м. Севастополі за НОМЕР_3 була надана згода на відчуження 1/2 частини майна ОСОБА_7 його сину ОСОБА_6(арк.с.29). Порушень норм чинного законодавства при посвідченні вищевказаного договору в діях приватного нотаріуса встановлено не було. Будь-яких інших підстав для визнання оскаржуваної угоди недійсною  позивачі  не  зазначили,   доказів  цьому  суду  не  надали.

Таким чином підстав, обумовлених ст. 215 ЦК України, для визнання     договору  дарування  недійсним  немає.

28.10.2004 р. між дарувальником ОСОБА_6 і обдарованою ОСОБА_4 був укладений договір дарування  спірної  жилої  кімнати.

Відповідно до ст. 717 ЦК України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає другій стороні (обдарованому) безоплатно  майно  у  власність.

Згідно зі ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами  для  приховання  іншого  правочину,   який  вони  вчинили.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 на підставі договору дарування отримала від ОСОБА_6 у власність кімнату 19-6, житловою площею 12,8 кв.м. За отриману кімнату ОСОБА_4 передала останньому грошову суму у розмірі 46330 грн., що підтверджується розпискою (арк.с.172). Оскільки договір дарування безоплатний, передача грошей виключається самою природою даного договору, суд прийшов до правильного висновку про удаваність даної угоди і необхідність застосування до вказаних правовідносин договору купівлі-продажу.

Зважаючи на те, що ОСОБА_4 набула право власності на спірну кімнату, її вимоги про вселення обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Враховуючи той факт, що колишні наймачі ОСОБА_7 і ОСОБА_6 являлися власниками спірної кімнати, а позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 являються власниками кімнат площею 17,8 кв.м і 10,3 кв.м на підставі свідоцтв про право власності, то вся квартира не являється об'єктом спільної часткової власності сторін, що виключає можливість застосування до правовідносин правил переважної купівлі певної  частини  майна,   передбаченого  ст.362  ЦК  України.

Крім того, відповідно Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами", для відчуження майна платника податків (яким являється ОСОБА_7) останній повинен одержати письмові узгодження з податковим органом. Разом з тим, закон не передбачає права податкових органів на звернення до суду з позовом про визнання недійсними договорів, за якими здійснюється відчуження майна платника податків без  такого  узгодження.

Податковим органам слід застосувати адміністративний арешт активів та звернутись до суду з позовом про застосування санкцій, встановлених законом. Також у податкового органу є можливість у випадках і в порядку, встановленому законом, звернути стягнення на заставлене  майно,   яке  було  відчужене  третій  особі.

Вищевказаним обставинам суд належної оцінки не дав, що призвело до постановлення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню з ухваленням  нового.

Керуючись   ст.ст.305-312   ЦПК  України,   судова  колегія,   -

ВИРІШИЛА   :

Апеляційну  скаргу  ОСОБА_4  задовольнити.

Рішення місцевого суду Ленінського району м. Севастополя від 04 вересня  2 006  року  скасувати.

Постановити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, третьої особи Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя до ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання договору дарування від 16.03.2004 p., укладеного між ОСОБА_7 і ОСОБА_6  -  відмовити.

Договір дарування від 28.10.2004 p., укладений між ОСОБА_6 і ОСОБА_4 вважати удаваним правочином, визнавши його договором купівлі-продажу на суму 4 6330   грн.

В задоволенні позову ОСОБА_1 про переведення на неї прав покупця за правочином від 28.10.2004 р. та визнання права власності на кімнату 12,8 кв.м АДРЕСА_1   -   відмовити.

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні власністю задовольнити, вселити її в кімнату 19-6, житловою площею 12,8 кв.м АДРЕСА_1.

Грошові кошти в сумі 46330 грн. (сорок шість тисяч триста тридцять   грн.),   які   знаходяться   на   депозитному  рахунку   Територіальної Державної судової  адміністрації  міста     Севастополя   -     повернути ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 сплачений нею при подачі позову судовий збір в сумі   51   грн.   та  на  користь  держави  361  грн.

Стягнути з ОСОБА_6 судовий збір на користь держави  в  розмірі  463  грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців із дня набрання законної   сили.