2/463/528/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

"20" лютого 2013 р. Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого – судді                              Мартинишина Я.М.

при секретарі судових засідань                    ОСОБА_1

з участю: позивача          ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку, -

встановив:

Позивач звернувся до суду із позовом до ТзОВ «Львівські автобусні заводи», в якому з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог просить стягнути з відповідача на його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 01.09.2011 року по 28.09.2012 року в сумі 39236,79 грн. і середній заробіток за період затримки розрахунку з вересня 2012 року по день розгляду справи у суді у сумі 13910 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 10.03.2011 року він був прийнятий на роботу заступником начальника цеху на ТзОВ «Львівські автобусні заводи. 01.04.2012 року він був переведений на посаду начальника дільниці в арматурно-механообробний цех на цьому ж підприємстві. 28.09.2012 року позивач звільнився з займаної посади за власним бажанням. Позивач вказує, що за час його трудової діяльності відповідачем нараховувалась заробітна плата, яка виплачувалась частково, через відсутність коштів на підприємстві, як зазначає керівництво заводу. Позивач вказує, що розмір заборгованості відповідача перед ним по заробітній платі становить 39236,79 гривень. Крім того, на підставі ст. 117 КзПП, позивач просить суд стягнути з відповідача його середній заробіток, внаслідок неналежного проведення розрахунку з ним по дату розгляду справи у суді.

Позивач в судовому засіданні вимоги, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог підтримав, дав пояснення аналогічні фабулі позовної заяви.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час, дату та місце розгляду справи в судове засідання не з’явився. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Заслухавши пояснення позивача, з’ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази в сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є підставними.

Судом встановлено, що позивач 10.03.2011 року прийнятий на посаду заступника начальника цеху у арматурно-механообробний цех ТзОВ «Львівські автобусні заводи», згідно наказу № 41/вк.

01 квітня 2012 року, позивач переведений на відокремлений структурний підрозділ ТзОВ «Львівські автобусні заводи» на посаду начальника дільниці у арматурно-механообробний цех. 28 вересня 2012 року позивач звільнений з займаної посади за власним бажанням, згідно наказу № 131вк від 28.09.2012 року. Зазначені обставини підтверджуються записами № 17,18,19 у трудовій книжці позивача серії БТ-1 № 6073060. (а.с.6-9)

Відповідно до положень ст. 94 КЗпП України, ст.ст. 1, 2 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з положеннями ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У відповідності до ст. 24 Закону України «Про оплату праці» своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості. Право на своєчасне одержання винагороди за працю належить до конституційних прав громадян та захищається державою.

Судом встановлено, що за період роботи позивача на посаді заступника начальника цеху, а в подальшому начальника дільниці на TOB «Львівські автобусні заводи», відповідачем йому не виплачено 39236,79 гривень основної заробітної плати, з урахуванням невикористаних щорічних відпусток.

28 вересня 2012 року позивач звільнився з займаної посади за власним бажанням.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Судом з’ясовано, що відповідач на день звільнення позивача із займаної посади не провів із позивачем відповідного розрахунку, не виплатив останньому 39236,79 гривень основної заробітної плати, з урахуванням невикористаних щорічних відпусток. Такий розрахунок не проведений і станом на час розгляду справи.

Крім того, середньомісячний заробіток позивача на ТзОВ «Львівські автобусні заводи» становив 2782 грн.

Враховуючи вищенаведене, позов слід задовольнити і стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі в розмірі 39236,79 грн. та середній заробіток за час затримки проведення розрахунку по день ухвалення судом рішення у справі у сумі 13910 грн., а всього 53146,79 коп.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір в розмірі 531,46 грн.

Керуючись ст.ст.4, 10, 11, 60, 61, 88, 169, 212-215, 224, п.1 ч.1 ст.367 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 47, 94, 115, 116, 117, 232, 233 Кодексу законів про працю України, Законом України «Про оплату праці» суд,–

вирішив:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі та заборгованість за невчасне проведення розрахунку при звільненні із займаної посади в розмірі 53146 (п’ятдесят три тисячі сто сорок шість) гривень 79 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» в дохід держави судовий збір в розмірі 531 (п’ятсот тридцять одну) гривню 46 коп.

Рішення в частині стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» на користь ОСОБА_2 заробітної плати за один місяць в розмірі 2782 (дві тисячі сімсот вісімдесят дві) гривні, допустити до негайного виконання.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя