Апеляційний суд міста Севастополя

Справа №22ц-1264/2006р.                                Головуючий в 1-й інстанції

Категорія 26                                                                                            Лядова Т.Р.

Доповідач      Клочко В.П.

УХВАЛА ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

„16 листопада" 2006 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Севастополя в складі:

головуючого   - Клочка В.П.,

суддів        - Колбіної Т.П., Володіної Л.В.

при секретарі - Благовідові А.В.

за участю - представника позивача, відповідача та його представника,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення місцевого суду Ленінського району м. Севастополя від 21 вересня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Шоста державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 в квітні 2005 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту, складеного ОСОБА_3 на користь відповідачки, - недійсним через його невідповідність внутрішній волі спадкодавця. Вимоги мотивувала тим, що відповідачка не надавала спадкодавцеві матеріальної допомоги, пригнічувала його, що, на думку позивачки, є підставою для визнання заповіту недійсним.

Рішенням суду в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка просить рішення суду скасувати через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Постановляючи рішення, суд виходив з того, що законних підстав для визнання заповіту позивачкою не надано, що стало причиною для відмови в позові в повному обсязі.

З такими висновками погоджується колегія суддів, оскільки вони зроблені на підставі повного та всебічного розгляду всіх обставин справи, з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст.231 ЦК України, правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

Судом  встановлено,  підтверджено  матеріалами  справи,  що 24.12.1997 року ОСОБА_3 склав заповіт, за яким все його майно у випадку смерті заповідача переходить до ОСОБА_2 (а.с.22).

При цьому дана угода була укладена фізичною особою з повною цивільною дієздатністю, волевиявлення ОСОБА_3 було вільним та відповідало внутрішній волі останнього. Заповіт укладено в визначеній законом письмовій формі, засвідчено нотаріально, зміст правочину не суперечив Цивільному Кодексу та моральним засадам суспільства, був направлений на реальне настання наслідків.

Посилання позивачки на застосування з боку відповідачки до спадкодавця насильства, під впливом якого було складено заповіт, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Не надано таких доказів і до суду апеляційної інстанції.

Будь-яких підстав для визнання угоди недійною в матеріалах справи немає.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.303-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -відхилити.

Рішення місцевого суду Ленінського району м. Севастополя від 21 вересня 2006 року - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.