Справа № 2a-479/07
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2007 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Аблова Є.В.; при секретарі Панчук О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом заступника прокурора Київського району м. Одеси в інтересах Держави Одеської міської ради в особі Одеської обласної дитячої шкірно-венерологічної лікарні до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 та Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області про визнання не чинним розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області від 26.09.2003 р. № 669 про продаж земельної ділянки у власність приватному підприємцю ОСОБА_1 шляхом викупу; визнання не чинним державного акту на право власності на земельну ділянку № 039499 від 13.11.03 р. виданого суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області,-
ВСТАНОВИВ:
Заступник прокурора Київського району м. Одеси звернувся в інтересах Держави Одеської міської ради в особі Одеської обласної дитячої шкірно-венерологічної лікарні до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 та Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області про визнання не чинним розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області від 26.09.2003 р. № 669 про продаж земельної ділянки у власність приватному підприємцю ОСОБА_1 шляхом викупу; визнання не чинним державного акту на право власності на земельну ділянку № 039499 від 13.11.03 р. виданого суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області.
В позовній заяві прокурор просить визнати не чинним розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області від 26.09.2003р. № 669 про продаж земельної ділянки у власність приватному підприємцю ОСОБА_1 шляхом викупу; визнати не чинним державний акт на право власності на земельну ділянку № 039499 від 13.11.03р. виданий суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області.
Позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі, відповідач від позовних вимог відмовився.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача оцінивши докази, які мають значення для справи суд дійшов наступних висновків:
19.03.2001 року Таїровська селищна Рада народних депутатів Овідіопольського району Одеської області на підставі власного рішення від 29.12.2000 року №9 видала обласній дитячій шкірно - венерологічній лікарні державний акт І-ОД № 003344 на право постійного користування земельною ділянкою площею 1,190 га в межах згідно з планом землекористування. Акт зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного землекористування за №ТІ 42-18.
26.09.2003 року Овідіопольська районна державна адміністрація Одеської області видала розпорядження №669, відповідно до якого було вирішено продати суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1 шляхом викупу земельної ділянки не сільськогосподарського призначення загальною площею 0,2850 га, що знаходиться за межами населених пунктів по вул. Вавилова,60 на території селищної ради Овідіопольського району Одеської області. На виконання названого розпорядження 29.09.2003 року Овідіопольська районна державна адміністрація Одеської області та суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 уклали договір купівлі - продажу земельної ділянки не сільськогосподарського призначення загальною площею 0,2850 га, що знаходиться за межами населених пунктів по вулиці Вавилова,60 Овідіопольського району Одеської області. Договір посвідчений приватним нотаріусом, про що внесено запис в реєстр за № 5214 та зареєстрований Овідіопольським районним відділом земельних ресурсів 30.09.2003 року за №8.
13.11.2003 року на підставі названого договору Овідіопольська районна державна адміністрація Одеської області видала суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1 державний акт на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,2850 га, в межах згідно з планом, розташованої по вул. Вавилова, 60 на території селищної Ради Овідіопольського району Одеської області.. Акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право власності на землю.
10.02.2006 року відповідно до ст. 4 Закону України «Про власність», який діяв на момент продажу, яка дозволяє власнику майна на свій розсуд володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 уклала договір купівлі-продажу земельної ділянки з громадянкою України ОСОБА_2. На підставі договору купівлі - продажу ОСОБА_2 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку.
В обгрунтування заявлений позовних вимог прокурор посилається на ту обставину, що земельна ділянка, яка є предметом спору купівлі - продажу відповідно до умов основного договору, з 2002 року увійшла до складу земель м. Одеси, зокрема Київського району м. Одеси, а відтак Овідіопольська районна державна адміністрація Одеської області розпоряджатися цією земельною ділянкою не мала ніяких законних на те підстав, чим порушила право власності територіальної громади м. Одеси та норми Закону «Про власність».
Розглянувши викладені позивачем доводи, Одеський окружний адміністративний суд дійшов висновку про те, що позов слід визнати необгрунтованим з наступних підстав:
Відповідно до ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель переданих в приватну власність та земель державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.
Відповідно до ст. 17 названого кодексу розпорядження землями державної власності віднесено до повноважень місцевих державних адміністрацій.
На підставі п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні. Міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Ст. 176 Земельного кодексу України встановлено, що межі адміністративно -територіальних утворень посвідчуються державними актами України. Форма та порядок видачі державного акту України на межі адміністративно -територіального утворення встановлюється Верховною Радою України.
Фактичні обставини справи свідчать про те, що встановлення меж земельних ділянок, віднесених до комунальної власності територіальної громади м. Одеси, у визначеному Законом України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» від 05.02.2004 року №1457 - ІУ порядок до тепер не завершене, держаний акт що на підставі ст. 14 цього Закону посвідчує право комунальної власності на землю, територіальній громаді м. Одеси не виданий.
Прокурор вказує, що після прийняття Постанови Верховної Ради України від
07.02.2002 року № 3064-ІП « Про зміну меж міста Одеси» були встановлені в
натурі межі міста Одеси по суміжності з Овідіопольським районом Одеської
області. Вище зазначена Постанова Верховної Ради України направлена на
доопрацювання, а акт встановлення меж м. Одеси не затверджений Верховною
Радою України.
Ст. 8 Конституції України , яка має найвищу юридичну силу - закони та інші нормативно - правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, а норми Конституції України є нормами прямої дії. Таким чином, встановлення та зміна меж районів і міст на території України можливо лиже одним органом - Верховною Радою України, тому ці документи не можуть враховуватися судом при розгляді даної справи ( рішення господарського суду Одеської області №6/136-07-3339 від 20.06.2007 року).
Виходячи з викладеного, Одеський окружний адміністративний суд позбавлений законних підстав вважати, що земельна ділянка площею 0,2850 га, що знаходиться за межами населених пунктів по вулиці Вавилова, 60 на території селищної Ради Овідіопольського району Одеської області, на дату укладення сторонами оскаржуваного договору купівлі-продажу земельної ділянки від
26.09.2003 року належить до земель комунальної власності м. Одеси у зв'язку з
чим, Оідіопольська районна державна адміністрація Одеської області була
позбавлена законних підстав розпоряджатися цією земельною ділянкою шляхом
укладення зазначеного договору.
Зазначене обумовлює помилковість правової позиції позивача у даній справі та є визначальним при вирішені спору, оскільки передумовою звернення з вимогою, що стосується захисту права на землю, є наявність у особи відповідного права, набутого в установленому порядку.
У цьому зв'язку слід визнати необгрунтованими викладені в адміністративному позові твердження щодо порушення Овідіопольською районною державною адміністрацією права власності територіальної громади м. Одеси та незаконності дій відповідачів що виразилися в укладанні договору купівлі - продажу.
В Адміністративному позові прокурор посилається на наявність у лікарні 100 ліжок, однак ніяких доказів щодо наявності у лікарні 100 ліжок суду не надав.
Посилання прокурора Київського району м. Одеси в адміністративному позові на статті 4, 35, 50 Закону України «Про власність» не відповідає чинному законодавству, так як згідно з Законом України від 27.04.20007 року № 997-У, Закон України «Про власність» втратив чинність. Це є підтвердженням тим, що адміністративний позов відповідає по тексту раніше поданим в господарський суд позовам про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки. На теперішній час в позові прокурору відмовлено в повному обсязі, рішення господарського суду Одеської області №6\136-07-3339 від 20.06.2007 року вступило в законну силу.
Прокурор Київського району м. Одеси в адміністративному позові посилається, що головний лікар Одеської обласної дитячої шкірно-венерологічної лікарні надав згоду на вилучення спірної земельної ділянки без згоди «Установи» таким чином порушив вимоги статуту статей 3.3., 3.4., а саме спірна земельна ділянка не може бути предметом застави, оренди, внеском до статутного фонду інших юридичних осіб та не може бути продана, передана, списана або відчужена будь яким іншим способом без відповідної згоди власника, тобто Одеської обласної ради. Посилання прокурора є безпідставними та не відповідають дійсності, так відповідно до положення статті 4.1. Статуту передбачено, що керівництво лікарні здійснює головний лікар на підставі контракту з власником Лікарні, стаття 4.4. статуту дає право Головному лікарю самостійно вирішувати питання про господарську діяльність лікарні за винятком тих питань, що віднесені даним Статутом до компетенції власника чи його органу управління або потребують відповідного узгодження. Земельна ділянки була надана лікарні на праві постійного користування, земельна ділянка не віднесена до земель територіальних громад сіл, селищ, міст області та не знаходиться у власності Одеської обласної ради. Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою був виданий ООДШВЛ, а відповідно до статті 4.4. Статуту головний лікар самостійно вирішувати питання про господарську діяльність лікарні за винятком тих питань, що віднесені даним Статутом до компетенції власника чи його органу управління або потребують відповідного узгодження. В Статуті лікарні не відображено питання володіння та користування земельною ділянкою. Таким чином головний лікар діяв відповідно до діючого Статуту лікарні та відповідно до діючого на той час земельного кодексу України. Відповідно до статті 141 ЗК України землекористувач має право відмовитися від права користування земельною ділянкою, стаття 142 ЗК України вказує, що добровільна відмова землекористувача від права користування земельною ділянкою є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.
Посилання прокурора в адміністративному позові на порушення Овідіопольською районною адміністрацією Одеської області державних будівельних норм України №360-92 при укладанні договору -купівлі продажу земельної ділянки є безпідставним та не відповідає дійсності. Так як державні будівельні норми України №360-92 «Градобудівництво планування та забудова міських і селищних помешкань» поширюється на проектування нових та реконструкцію міських і селищних помешкань України. У нашому випадку спірна земельна ділянка була надана Одеській дитячо шкірно-венерологічній лікарні у постійне користування для розміщення вже існуючої лікарні (копія ДБН №360-92 додається)
Відповідно до статей 99, 100 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду. Прокурор звернувся до адміністративного суду про визнання не чинним розпорядження Овідіопольської районної адміністрації від 26.09.20' х> № 669 про продаж
земельної ділянки у власність приватному підприємцю ОСОБА_1, шляхом викупу, з пропуском строків. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволені позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинному законодавству та\або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. При цьому, незалежно викладеного, обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів суб'єктів підприємницької діяльності ( п. 2 Роз'яснень президії ВАСУ від 26.01.2000року № 02-5Y35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнання недійсними актів державних чи інших органів).
При цьому, згідно ч.1, ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтується її вимога та заперечення.
Юридична заінтересованість позивача у судовому процесі зобов'язує його довести як наявність спірних матеріальних правовідносин, так і ту суб'єктивну обставину, що його права порушені на відповідача має бути покладена відповідальність передбаченим законом або умовах договору підстав.
Отже прокурором не доведено існування правових підстав для застосування до спірних відносин положень статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України на які він посилається в обґрунтуванні позовних вимог.
За таких обставин Одеський окружний адміністративний суд залишає без задоволення вимогу про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку № 039499 від 13.11.2003 року виданий суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області, так як ця вимога повинна розглядатися в порядку господарського судочинства, про визнання недійсним на підставі ст. 215 ЦК України, договору купівлі - продажу земельної ділянки від 26.09.2003 року укладений між Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 Оскільки визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку №039499 від 13.11.2003 року виданий суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області носить похідний характер та їх задоволення можливе лише у разі задоволення вимоги про визнання недійсним договору купівлі - продажу земельної ділянки, рішення господарського суду Одеської області № 6/136-07-3339 20.06.2007 року договір купівлі продажу земельної ділянки визнаний дійсним.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Відмовити в задоволенні позовних вимог заступника прокурора Київського району м. Одеси в інтересах Держави Одеської міської ради в особі Одеської обласної дитячої шкірно-венерологічної лікарні про визнання не чинним розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області від 26.09.2003р. № 669 про продаж земельної ділянки у власність приватному підприємцю ОСОБА_1 шляхом викупу та визнання не чинним державний акт на право власності на земельну ділянку № 039499 від 13.11.03р. виданий суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана в строк, встановлений ст.186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 15.10.07р.