Справа № 22-ц-7153/12 Головуючий у І інстанції Ковальчук Л.М.

Провадження № 22-ц/780/722/13 Доповідач у 2 інстанції Савченко С.І.

Категорія 26 25.02.2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21 лютого 2013 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Панасюка С.П., Даценко Л.М.,

при секретарі Клименко В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 4 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, третя особа Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Експобанк» про стягнення боргу на користь поручителя, який виконав зобов'язання, -

в с т а н о в и л а:

У липні 2011 року позивач звернувся до суду із вказаним вище позовом, який надалі уточнив і мотивував тим, що відповідно до кредитного договору № 03/06-USD-СК, укладеного 17 лютого 2006 року між ТОВ «ВіЕйБі Банк» і відповідачкою ОСОБА_4, остання отримала в банку кредит на споживчі цілі в розмірі 120000 доларів США терміном на 1 рік із сплатою 14,5 % річних. Додатковими угодами до договору збільшено розмір процентів до 15 %, а термін повернення коштів продовжено до 17 грудня 2007 року. Поручителями ОСОБА_4 за кредитним договором є відповідач ОСОБА_2 і він, позивач, які за договорами поруки від 17 лютого 2006 року і 16 травня 2007 року відповідно зобов'язалися відповідати перед банком за повернення кредиту. Крім того, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком і позичальницею 17 лютого 2006 року укладено договір іпотеки належних останній земельної ділянки і будинку по АДРЕСА_1. Вказував, що за умовами крединого договору позичальниця ОСОБА_4 мала повертати кредит щомісячними платежами, однак не виконала цих обов'язків, після закінчення строку надання кредиту мала борг, а тому він як поручитель на письмову вимогу банку 18 грудня 2007 року погасив борг у повному обсязі в сумі 122300 доларів США, а всього ним здійснено погашення кредиту на загальну суму 140143,99 доларів США. Посилався, що згідно ст.556 ЦК України до нього як поручителя, який виконав зобов'язання, перейшли від банку права кредитора, а тому відповідачі як солідарні боржники відповідають перед ним за повернення сплачених за кредитним договором коштів. У зв'язку з наведеним просив стягнути солідарно із обох відповідачів на його користь 1952570,50 грн. за рахунок майна, що є предметом іпотеки, а також стягнути судові витрати.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 4 грудня 2012

- 2 -

року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_4 і ОСОБА_2 солідарно на користь ОСОБА_2 сплачений ним борг за кредитним договором з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми в розмірі 1940546,67 грн. та судові витрати в сумі 1820 грн. В решті позову відмовлено.

Відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, стягнувши всю заборгованість за кредитним договором лише з ОСОБА_4, а у стягненні коштів з нього відмовити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду в частині відмови в позові сторонами не оскаржується.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 17 лютого 2006 року між ПАТ «КБ «Експобанк» і відповідачкою ОСОБА_4 було укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 03/06-USD-СК, згідно якого відповідачка отримала в банку на споживчі потреби кредит готівкою в розмірі 120000 доларів США терміном на 1 рік із розрахунку 14,5 % річних (т.1 а.с.14-19). Додатковими угодами до кредитного договору № 5 і № 6 термін повернення кредиту продовжено до 17 грудня 2007 року та збільшено розмір процентів за користування коштами до 15 % (т.1 а.с.20-21).

Поручителями позичальниці ОСОБА_4 за вказаним кредитним договором є співвідповідач ОСОБА_2 та позивач ОСОБА_2, які за окремими договорами поруки від 17 лютого 2006 року і 16 травня 2007 року відповідно зобов'язалися відповідати перед банком за виконання позичальницею зобов'язань по поверненню кредиту (т.1 а.с.28-29).

Також, судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_4 не виконала обов'язків по поверненню кредиту, покладених на неї кредитним договором, після закінчення строку надання кредиту 17 грудня 2007 року кредит не повернула. На письмову вимогу банку позивач ОСОБА_2 як поручитель18 грудня 2007 року повернув залишок боргу за кредитним договором в розмірі 123523 доларів США (т.1 а.с.34-35).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції прийшов до висновку, що на підставі ст.556 ЦК України до позивача ОСОБА_2 як до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, перейшли усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі і ті, що забезпечували його виконання, а відтак у нього виникло право вимагати від відповідачів як солідарних боржників повернення сплачених ним коштів за кредитним договором з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних.

- 3 -

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками, оскільки суд у порушення вимог статей 213, 214 ЦПК України в достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню до них.

Згідно п.3 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Згідно ст.517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредитору документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредитору до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Відповідно до частин 1 і 2 ст.556 ЦК України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі і ті, що забезпечували його виконання.

Відповідно до положень ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Вирішуючи спір, суд залишив поза увагою той факт, що після виконання позивачем як поручителем зобов'язання забезпеченого порукою і сплати ним 18 грудня 2007 року залишку боргу за кредитним договором, первісний кредитор КБ «Експобанк» не передав позивачу документи, які підтверджують його права як нового кредитора та обов'язки боржника. Дані обставини є суттєвими для вирішення справи, бо передача цих документів є однією з умов переходу до поручителя прав нового кредитора, з огляду на приписи п.3 ч.1 ст.512, 517, ч.1 ст.556 ЦК України. Позивач посилається в позові і підтвердив це в судовому засіданні, що документи були передані йому банком не у зв'язку із сплатою боргу, а лише 16 березня 2011 року на підставі договору відступлення права вимоги, укладеного 4 березня 2011 року, який рішенням апеляційного суду м.Києва від 17 травня 2012 року визнаний недійсним (т.1 а.с.190-191), що є іншою правовою підставою стягнення коштів, не пов'язаною із виконанням поручителем свого обов'язку.

Покладаючи на відповідачів солідарний обов'язок по поверненню коштів, суд не врахував положення ч.4 ст.559 ЦК України, відповідно до якої порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Поскільки строк виконання основного зобов'язання згідно кредитного договору сплив 17 грудня 2007 року, а позивач як поручитель повернув кредит 18 грудня 2007 року, то не пред'явлення позивачем вимоги до іншого поручителя протягом шести місяців від цього строку свідчить про припинення поруки відповідача ОСОБА_2 та відсутність підстав для стягнення із нього коштів.

Стягуючи із відповідачів кошти в сумі 1940546,67 грн., суд належним чином не перевірив доводи позивача про сплату ним як поручителем за кредитним договором коштів в сумі 140143,99 доларів США. На підтвердження своїх доводів позивач додав до матеріалів справи квитанції про сплату банку коштів в січні-грудні 2007 року. Договір поруки був укладений позивачем 16 травня 2007 року, а тому саме з даної дати між сторонами виникли правовідносини і сплата коштів позивачем рахується як обов'язок поручителя з цієї дати, а відтак сплачені до цього кошти не можуть бути зараховані як виконання обов'язку поручителя.

Задовольняючи вимоги позивача про стягнення сплачених ним коштів з урахуванням

- 4 -

індексу інфляції та 3 % річних, суд допустив порушення норм матеріального права, зокрема суд не врахував, що відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом даної норми до нового кредитора переходять права первісного кредитора, в тому числі право отримання коштів, обумовлених лише в договорі, а не будь-яких інших чи додаткових коштів. Кредитним договором сплата коштів з урахуванням інфляції та 3 % річних не передбаченана, а відтак підстави для їх стягнення відсутні.

Зазначені вище порушення, які допустив суд першої інстанції, призвели до неправильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Відповідно до ст.303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права, яке є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.

З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині щодо стягнення коштів ухвалене з порушенням норм матеріального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Колегія суддів з викладених вище підстав прийшла до висновку, що порука відповідача ОСОБА_2 припинилася згідно ч.4 ст.559 ЦК України і відсутні правові підстави для покладення відповідальності на відовідача.

Суд стягує сплачені позивачем як поручителем за кредитним договором кошти та судові витрати із відповідачки ОСОБА_4, яка як позичальниця за кредитним договором в судовому засіданні визнала позовні вимоги.

При визначенні розміру коштів, що підлягають стягненню, колегія суддів враховує лише кошти, сплачені позивачем за період із 16 травня 2007 року, тобто із моменту укладення договору поруки, поскільки інше буде суперечити закону. Із наданих позивачем квитанцій вбачається, що із 16 травня 2007 року по 18 грудня 2007 року включно позивачем сплачено 6060 грн. та 132783 долари США, що за курсом гривні до долара, встановленим НБУ станом на час ухвалення рішення, складає 1060854,90 грн. За таких обставин суд стягує з відповідачки на користь позивача кошти в сумі 1066914,90 грн.

Доводи позивача, що сплачені ним кошти до укладення договору поруки 16 травня 2007 року також підлягають поверненню, не грунтуються на положеннях закону та підставах позову, заявлених позивачем.

Колегія суддів не вбачає підстав для стягнення сплачених позивачем коштів з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних, поскільки як вище вказувалося згідно ст.514 ЦК України до позивача як нового кредитора перейшли лише права в обсязі, встановленому кредитним договором, який такого не передбачав.

Відповідно до положень ст.88 ЦПК України суд стягує з відповідачки на користь позивача судові витрати.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія судів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити частково.

- 5 -

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 4 грудня 2012 року в частині стягнення коштів із ОСОБА_4, ОСОБА_2 солідарно скасувати і в цій частині ухвалити нове, яким стянути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 кошти в розмірі 1066914 гривень 90 коп. та судові витрати в сумі 1820 гривень. В позові до ОСОБА_2 про стягнення коштів відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.

Головуючий : ___________________

Судді : ___________________ __________________