Справа № 2/1018/1520/12 Головуючий у І інстанції Кулініченко Г.В.
Провадження № 22-ц/780/987/13 Доповідач у 2 інстанції Савченко С.І.
Категорія 26 25.02.2013
У Х В А Л А
іменем України
21 лютого 2013 року м.Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Савченка С.І.,
суддів Даценко Л.М., Корзаченко І.Ф.,
при секретарі Клименко В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 7 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Українська індустріально-інвестиційна компанія», Публічного акціонерного товариства «Спільне Українсько-Болгарське підприємство «Богдан», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, треті особи: Всеукраїнська громадська організація «Асоціація допомоги постраждалим інвесторам», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Київщина-капітал» про визнання недійсним договору іпотеки,-
в с т а н о в и л а:
У липні 2011 року позивачка звернулася до суду із вказаним вище позовом, який мотивувала тим, що 5 січня 2006 року між нею і відповідачем ТОВ «Перша Українська індустріально-інвестиційна компанія» було укладено договір про пайову участь у фінансуванні будівництва житлового будинку. За умовами договору вона зобов'язалася передати товариству кошти, а те у свою чергу зобов'язалося збудувати багатоквартирний будинок по АДРЕСА_1, здати його в експлуатацію у ІІ кварталі 2008 року і передати їй у власність об'єкт інвестування у вигляді двохкімнатної квартири № 267 загальною площею 70,03 кв.м. Вказувала, що вона виконала свої обов'язки і оплатила відповідачу 100 % вартості квартири в сумі 277301 грн., проте будинок до цього часу не завершений будівництвом і не зданий в експлуатацію. У 2011 році їй стало відомо про укладення 13 вересня 2007 року між ТОВ «Перша Українська індустріально-інвестиційна компанія» і ПАТ «АКБ «Київ» договору іпотеки, за яким товариство передало банку в іпотеку майнові права на частину квартир в будинку по АДРЕСА_1, в тому числі майнові права на квартиру № 267. Зазначала, що вказаний договір іпотеки порушує її права, бо після сплати нею 100 % вартості інвестованої квартири відповідно до ст.7 Закону України Закону України «Про інвестиційну дяльність» вона набула майнових прав на об'єкт інвестування і має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктом інвестиції. Відповідачі, уклавши договір іпотеки, позбавили її цих прав, які охороняються законом.
Посилаючись на невідповідність оспорюваного договору іпотеки Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, просила визнати недійсним договір іпотеки
- 2 -
із змінами та доповненнями, укладений 13 вересня 2007 року між ТОВ «Перша Українська індустріально-інвестиційна компанія» і ПАТ «АКБ «Київ», зобов'язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 змінити запис в Державному реєстрі іпотек про обтяження майна та виключити інформацію про обтяження іпотекою майнових прав на квартиру АДРЕСА_1, а також виключити інформацію про заборону відчужувати майнові права на спірну квартиру з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 7 грудня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.
Позивачка ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким її позовні вимоги задоволити в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення і неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що позивачка не надала доказів, що оспорюваний нею договір іпотеки суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства та порушує її права, а отже відсутні передбачені законом підстави для визнання договору іпотеки недійсним.
Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Відповідно до ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.575, ч.1 ст.576 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Предметом застави може бути будь-як майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.
Відповідно до ч.2 ст.5 Закону України «Про іпотеку» в редакції, чинній на час укладення договору, предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» в редакції, чинній на час укладення договору, іпотека виникає відповідно до цього Закону та Закону України "Про іпотеку" щодо нерухомого майна, об'єктів незавершеного будівництва та майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено.
Відповідно до ч.7 ст.5 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» іпотекодавцем за іпотечним
- 3 -
договором, предметом якого є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, може бути забудовник - особа, яка організовує спорудження нерухомості для власних потреб чи для передачі її у власність іншим особам, або особа, власністю якої стане ця нерухомість після завершення будівництва.
Аналіз вищевказаних норм свідчить про те, іпотека є способом забезпечення виконання зобов'язання (як правило, грошового), а не угодою щодо розпорядження майном. Договір іпотеки не створює обов'язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за цим договором.
Також за змістом цих норм предметом іпотеки можуть бути в тому числі і майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, а іпотекодавцем за таким договором може бути забудовник - особа, яка організовує спорудження нерухомості для передачі її у власність іншим особам.
Судом першої інстанції встановлено і з матеріалів справи вбачається, що 5 січня 2006 року між позивачкою і ТОВ «Перша Українська індустріально-інвестиційна компанія» було укладено договір про пайову участь у фінансуванні будівництва житлового будинку з послідуючими змінами. Відповідно до умов договору позивачка зобов'язалася до 1 березня 2008 року передати товариству кошти в розмірі 277301 грн., що відповідають 100 % вартості інвестованого нею об'єкта у вигляді квартири. Товариство у свою чергу зобов'язалося збудувати багатоквартирний будинок, здати його в експлуатацію у другому кварталі 2008 року і передати позивачці двохкімнатну квартиру № 267 загальною площею 70,03 кв.м. по АДРЕСА_1 для наступного фоормлення нею права власності (т.1 а.с.50-55).
Позивачка виконала свої обов'язки і внесла відповідачу кошти в сумі 277301 грн. (т.1 а.с.56). Проте відповідач не виконав зобов'язань і не передав позивачці в обумовлений договором термін (ІІ квартал 2008 року) квартиру, будинок до цього часу будівництвом не закінчений і не прийнятий до експлуатації.
Також судом встановлено, що 13 вересня 2007 року між ТОВ «Перша Українська індустріально-інвестиційна компанія» та ПАТ «АКБ «Київ» укладено договір іпотеки з послідуючими змінами і доповненнями, згідно якого ТОВ на забезпечення виконання кредитного договору від 29 серпня 2007 року передав у іпотеку банку майнові права на 54 квартири, які є об'єктами інвестування в багатоквартирному будинку по АДРЕСА_1, в тому числі майнові права на квартиру № 267 (т.1 а.с.118-112).
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Згідно статей 3, 15 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних, або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових правовідносин.
За змістом вказаних процесуальних норм, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, і саме вони є підставою для звернення особи за захистом із застосуванням відповідного способу захисту, передбаченого ст.16 ЦК України, зокрема шляхом визнання правочину недійсним.
За таких обставин, з урахуванням того, що оспорюваний позивачкою договір іпотеки майнових прав є способом забезпечення виконання зобов'язання, не є правочином щодо розпорядження майном (об'єкт будівництва залишається у володінні забудовника) та не тягне за собою зміну чи припинення прав і обов'язків за договором пайової участі у фінансуванні будівництва житлового будинку від 5 січня 2006 року, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що договір іпотеки не порушує права ОСОБА_2, що випливають із договору і обгрунтовано відмовив у задоволенні позову.
Також суд прийшов до правильного висновку, що договір іпотеки не суперечить ЦК
- 4 -
України іншим актам цивільного законодавства, поскільки закон передбачає передачу в іпотеку майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено, забудовником, який організовує спорудження нерухомості для передачі її у власність іншим особам.
Доводи апеляційної скарги про те, що оспорюваний договір іпотеки порушує майнові права ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1, необгрунтовані.
Колегія суддів вважає, що у ОСОБА_2 не виникло майнових прав на квартиру ні на підставі договору, ні в силу закону.
Так, за змістом укладеного ОСОБА_2 5 січня 2006 року договору про пайову участь у фінансуванні будівництва житлового будинку позивачка зобов'язалася передати товариству кошти, а останнє у свою чергу зобов'язалося збудувати багатоквартирний будинок і здати його в експлуатацію, після чого передати позивачці квартиру для наступного фоормлення нею права власності. Тобто умовами вказаного договору не передбачено виникнення у ОСОБА_2 будь-яких прав на квартиру, в тому числі майнових, після внесення нею 100 % вартості квартири, а передбачено лише виникнення права власності на квартиру після закінчення будівництва багатоквартирного жилого будинку, здачі його в експлуатацію та передачі їй квартири за актом прийому передачі (п. 4.1.1-4.1.2 договору). При цьому виникнення у позивачки права власності на квартиру не пов'язується з обов'язковою попередньою оплатою, а пов'язується із здачею будинку в експлуатацію та передачею їй квартири.
Посилання апелянта на те, що майнові права на квартиру виникли у неї на підставі Закону України «Про інвестиційну діяльність» необгрунтовані, поскільки даний закон не поширюється на спірні правовідносини, як помилково вважає апелянт. Так, встановлюючи в преамбулі, що цей Закон визначає загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України, в ст.1 Закону уточнюється, що інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Проте, укладаючи договір про пайову участь в будівництві житлового будинку, ОСОБА_2 та ТОВ «Перша Українська індустріально-інвестиційна компанія» ставили собі за мету набути у власність квартиру в цьому будинку, а не створити прибуток (доход) чи досягти соціального ефекту. За таких обставин їх участь у будівництві будинку не є інвестиціями в розумінні зазначеного Закону і суд першої інстанції обґрунтовано не застосував його до спірних правовідносин, зазначивши про це у рішенні.
Аналогічний правовий висновок, відповідно до якого участь особи у будівництві багатоквартирного будинку з метою набуття права власності на квартиру в ньому не є інвестицією в розумінні Закону України «Про інвестиційну діяльність» і у разі виникнення спору щодо виконання зобов'язань за таким договором зазначений Закон не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, зробив Верховний Суд України в постанові від 21 листопада 2012 року (справа № 6-101 цс 12). Посилання апелянта на те що такий правовий висновок зроблений на підставі змін, внесених до Закону 15 грудня 2005 року необрунтовані, поскільки Верховний Суд України у постанові посилається на абзац перший преамбули та абз.1 ст.1 Закону, до яких зміни не вносилися і які були чинними на час укладення позивачкою договору про пайову участь у будівництві житлового будинку.
Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції при розгляді справи не виконав вказівок касаційної інстанції, яка скасувала попередні рішення у справі, безпідставні, поскільки при новому розгляді суд перевірив чи порушуються майнові права позивачки і прийшов до висновку, що не порушуються, відповідно мотивувавши це у рішенні.
Решта доводів апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо відмови у позові, обгрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.
- 5 -
З урахуванням наведеного, викладені в апеляційній скарзі доводи колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони матеріалами справи не підтверджуються, не грунтуються на вимогах закону і висновків суду про відмову у задоволенні позову не спростовують.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 7 грудня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.
Головуючий : ___________________
Судді : ___________________ ________________