Головуючий у інстанції Ізмайлової Т.Л. Доповідач Кухарська Т. Г.
22-а-6331/2007
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2007 року вересня 27 дня Судова колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі: Головуючого Кухарської Т. Г. Суддів Матвеєвої О.А., Олійник А.С. При секретарі Фролової І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління освіти і науки Київської міської адміністрації на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 вересня 2005 року за позовом ОСОБА_1 до Головного управління освіти і науки Київської міської державної адміністрації, 3-ті особи: ОСОБА_2, Управління освіти Подільської районної у м. Києві державної адміністрації, Управління освіти Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації про поновлення на роботі, та стягнення середнього заробітку за вимушений прогул.
Заслухавши доповідь судді Кухарської Т.Г. пояснення сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд, -
ВСТАНОВИВ:
26 липня 2002 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Головного управління освіти і науки Київської міської державної адміністрації, про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
В судовому засіданні позивачка уточнила позовні вимоги, і просили суд
зобов'язати відповідача виконати належним чином рішення Оболонського
районного суду м. Києва від 25.02.2002 року, стягнути з відповідача на її
користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, за період часу
невиконання рішення суду, визнати незаконним звільнення її з роботи
проведеного відповідачем, наказом № 160 -К від 6.06.2002 року та змінене
наказом № 161 - К від 10.06.2002 року за п. 7 ст 36 КЗпП України, поновити її
на посаді директора СЗШ № 19, стягнути з відповідача на її користь середній
заробіток за час вимушеного прогулу з 07.06.2002 року, по день поновлення
на роботі. Визнати незаконним записи в трудовій книжці про звільнення її з
роботи.
В обгрнтуванні позову позивачка посилались на те, що вона працювала директором СЗШ № 193 з 1992 року.
Наказом Головного управління освіти Київської міської
держадміністрації № 406 від 27.11.2000 року була звільнена з роботи за п. З ст 41 КЗпП України, за вчинення педагогічним працівником аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.
Рішенням Старокиївського районного суду м. Києва від 12 червня 2001 року вона була поновлена на роботі, та стягнуто заробітна плата за час вимушеного прогулу.
На виконання рішення, наказом № 375-К від 03.09.2001 року вона була поновлена на роботі 04.09.2001 року і в цей же день, наказом № 376 -1 звільнена з роботи з 05.09.2001 року за п. 1 ст 41 КЗпП України - за одноразове грубе порушення трудових обов'язків керівником.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 25.02.2002 року вона була поновлена на роботі і на її користь стягнута заробітна плата за час вимушеного прогулу.
Рішення суду підлягало негайному виконанню, однак фактично виконано не було, наказом № 159-К від 6.06.2002 року був скасований наказ № 376 - К, від 04.09.2001 року про звільнення її з роботи, і в цей же день, наказом від 6.06.2002 року № 160 -К, вона була звільнена з роботи з 7.06.2002 року по п. 7 ст 36 КЗпП України у зв'язку з набранням законної сили вироку суду відносно неї.
В порушення ст. 236 КЗпП України відповідач виплатив середній заробіток за час вимушеного прогулу по 21.02.2002 року, а не по 6.06.2002 року
В порушення закону відповідач наказом № 161 -К від 7.06.2002 року вніс зміни до наказу № 160-К від 06.06.2002 року в якому дата її звільнення з роботи з посади директора СЗШ № 193 вважається 27 листопада 2000 року.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 01.04.2002 року справа по обвинуваченню її за ст. 166 ч. 1 КК України, 1960 року закрито згідно п. п. ст. З закону України «Про амністію від 05.07.2001 року, а її звільнено від всіх видів покарання.
Про вказане відповідач був повідомлений.
Підстав для її звільнення з роботи за п. 7 ст 36 КЗпП України у відповідача не було.
Вважає, що звільнення з роботи в порушення норм трудового законодавства.
Справа неодноразово розглядалась судовими органами.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20 вересня 2005 року позов ОСОБА_1 задоволений.
Зобов'язано Головне управління освіти і науки Київської міської державної адміністрації виконати належним чином рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25.02.2002 року.
Поновити ОСОБА_1 на посаді директора СЗШ № 193 про що внести відповідний запис до трудової книжки.
Стягнути з Головного управління освіти і науки Київської міської
державної адміністрації середній заробіток за вимушений прогул відповідно
до рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25.02.2002 року по
06.06.2002 року в сумі 2411 грн. 95 коп.
Визнати недійсними накази Головного управління освіти і науки Київської міської державної адміністрації № 160 -К від 06.06.2002 року № 161-К від 10.06.2002 року
Поновити ОСОБА_1 на посаді директора СЗШ № 193, при що зробити відповідний запис в трудовій книжці.
Стягнути з Головного управління освіти і науки Київської міської державної адміністрації середній заробіток за вимушений прогул з 07.06.2002 року по дату винесення рішення 20.09.2005 року в сумі 48312,37 грн.
Визнати недійсними усі записи в трудовій книжці ОСОБА_1, зроблені відповідачем в розділі «відомості про роботу» після 17 червня 1992 року про будь які звільнення.
Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 1313 грн. 14 коп. підлягає негайному виконанню.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду постановити нове рішення, яким відмовити позивачці в позові, посилаючись на те, що суд дав неправильну оцінку доказам і в порушення норм матеріального і процесуального закону безпідставно задовольнити позов позивачки.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 працювала на посаді директора середньої загальноосвітньої школи № 193 м. Києва з 1992 року.
Наказом Головного управління освіти і науки Київської міської державної адміністрації № 406 -К від 27.11.2000 року ОСОБА_1 була звільнена з посади директора за п. З ст. 41 КЗпП України, за вчинення педагогічним працівником аморального проступку не сумісного з продовження даної роботи.
Рішення Старокиївського районного суду м. Києва від 12 червня 2001 року позивачка ОСОБА_1 була поновлена на посаді директора СЗШ № 193 м. Києва і на її користь стягнута заробітна плата за час вимушеного прогулу.
На виконання рішення суду від 12.06.2001 року наказом № 375 від 3.09.2001 року Головного управління освіти і науки Київської міської державної адміністрації ОСОБА_1 поновлена на роботі 04.09.2001 року і в цей же день наказом № 376-К від 04.09.2001 року звільнена з роботи з 05.09.2001 року за п. 1 ст 41 КЗпП України - одноразове грубе порушення трудових обов'язків керівника.
Підстава звільнення з роботи зазначена така ж сама, яка була вказана в першому наказі про звільнення позивачки, що пов'язана з наданням приміщення їдальні школи для святкування хрестин, та бійка між гостями свята.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 25.02.2002 року ОСОБА_1 поновлена на роботі, і на її користь стягнута заробітна плата за час вимушеного прогулу.
Як встановлено судом, вказане рішення суду відповідачем було виконано лише в частині виплати середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 1333, 20 гр. за період з 5.09.2001 року по 22.02.2002 року, які позивачка отримала 06 червня 2002 року.
Відповідач, наказом № 159 К від 06.06.2002 року скасував наказ № 376-К від 4.09.2001 роу про звільнення ОСОБА_1 з роботи, і в цей же день, наказом № 160 -К від 06.06.2002 року звільнив ОСОБА_1 з роботи за п. 7 ст 36 КЗпП України, у зв'язку з набранням законної сили вироком суду, яким її засуджено до покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи.
Наказом № 161 К від 10.06.2002 року внесено зміну до наказу № 160 -К від 06.06.2002 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи, і дати звільнення ОСОБА_1 визначена 27 листопада 2000 року.
Судом встановлено, що на момент звільнення позивачки з роботи за п. 7 ст 36 КЗпП України, кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_1 за ст. 166 ч. 1 КК україни, постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 01 квітня 2002 року була закрита згідно п. а ст. З Закону України «Про амністію» від 05.07.2001 року, і позивачка звільнена від покарання.
Відповідно у відповідача не було підстав для звільнення позивачки з роботи за п. 7 ст 36 КЗпП України.
Суд повно і всебічно з'ясував дійсні обставини справи, дав правильну оцінку доказам по справі і обґрунтовано прийшов до висновку, що звільнення позивачки з роботи проведено відповідачем з грубим порушенням норм трудового законодавства і правильно постановив рішення про задоволення позовних вимог позивачки.
Судом встановлено, що внаслідок неодноразових порушень норм трудового законодавства відповідачем, позивачка тривалий час вимушена була знаходитись у вимушеному прогулі, тому суд правильно визначив час вимушеного прогулу з 07.06.2002 року по 20.09.2005 року, стягнувши на її користь середній заробіток в сумі 48312, 37 гривні.
Доводи відповідача в апеляційній скарзі, що поновлення позивачки на
роботі є неможливим у зв'язку з тим що СЗШ № 193 реорганізована у
спеціалізовану школу з поглибленням вивчення української мови та
літератури, не заслуговують на увагу, поскільки вказані обставини самі по собі не є підставною для відмови позивачці в позові, трудові права якої порушені і підлягають захисту.
Позивачка поновлена на роботі, на посаду з якої була звільнена, відповідно до норм трудового законодавства.
Відповідачем неодноразово приймались накази про звільнення позивачки з роботи які визнані судом недійсними, тому суд правильно визнав недійсними і записи в трудовій книжці позивачки в розділі «Відомості про роботу», щодо її звільнення з роботи.
Доводи апеляційної скарги, що рішення суду є незаконним і постановлено в порушення норм матеріального і процесуального закону безпідставні і спростовуються наведеними доказами.
Рішення суду відповідає матеріалам справи і вимогам закону - ст. ст. 36 п. 7 ст 236 КЗпП України.
Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління освіти і науки Київської міської державної адміністрації відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20вересня 2005 року залишити без змін.
Ухвала суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвали Апеляційного суду.