Справа 9464-2006 Суддя 1 інстанції Носовська Л. І.
Категорія 5 Доповідач Новосядла В.М.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 листопада 2006 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі: головуючого Новосядлої В.М., суддів Постолової В.Г., Дем'яносова М.В.,
при секретарі Панаріній О.В.,
за участю сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Іловайського державного торгівельно-виробничого підприємства робітничого постачання «Магістраль» на рішення Харцизького міського суду від 3 листопада 2003 року в справі за позовом Іловайського транспортного прокурора в інтересах Донецького регіонального відділення Фонду державного майна України та Іловайського державного торгівельно-виробничого підприємства робітничого постачання «Магістраль» до Спеціалізованого державного підприємства «Укрспецюст», відділу Державної виконавчої служби Харцизького міського управління юстиції, ОСОБА_1,
про визнання недійними публічних торгів по реалізації приміщення магазину НОМЕР_1 з підвалом і свідоцтва про право власності на вказане приміщення,
ВСТАНОВИВ:
Іловайське державне торгівельно-виробниче підприємство робітничого постачання «Магістраль» принесло апеляційну скаргу на рішення Харцизького міського суду від З листопада 2003 року с праві за позовом Іловайського транспортного прокурора в інтересах Донецького регіонального відділення Фонду державного майна України та Іловайського державного торгівельно-виробничого підприємства робітничого постачання «Магістраль» до Спеціалізованого державного підприємства «Укрспецюст», відділу Державної виконавчої служби Харцизького міського управління юстиції, ОСОБА_1 про визнання недійними публічних торгів по реалізації приміщення магазину НОМЕР_1 з підвалом і свідоцтва про право власності на вказане приміщення.
Вказаним рішенням суду у задоволенні позову було відмовлено.
В апеляційній скарзі Іловайське державне торгівельно-виробниче підприємство робітничого постачання «Магістраль» просить рішення суду скасувати і направити справу на новий судовий розгляд, оскільки судом першої інстанції були неправильно застосовані матеріальний і процесуальний закони, а саме:
· була неправильно застосована стаття 2 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», згідно із якою мораторій не поширюється на відчуження рухомого та іншого майна підприємств, що не забезпечує ведення їх виробничої діяльності, а також продаж об'єктів нерухомого майна в процедурі санації. Конституційний суд не зробив висновку про те, що мораторій не поширюється на відчуження нерухомого майна, що не забезпечує ведення виробничої діяльності.
· суд не врахував те, що спірне майно, в порушення вимог статті 57 Закону України «Про виконавче провадження», було реалізоване не за ринковою ціною, а виходячи із вартості, розрахованої методом капіталізації доходів, а саме за 4642 гривні,
- продаж майна був здійснений у період шести місяців, що передував дню
порушення провадження у справі про банкрутство.
Під час слухання справи в апеляційному суді, представник Іловайського державного торгівельно-виробничого підприємства робітничого постачання «Магістраль» підтримав доводи апеляційної скарги.
Прокурор заперечував проти доводів апеляційної скарги і просив рішення суду залишити без зміни, оскільки позовні вимоги прокурором були заявлені про визнання публічних торгів недійсними через порушення статті й Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна». Судом першої інстанції було розглянуто справу в межах позовних вимог і прокурор, який представляв інтереси Іловайського державного торгівельно-виробничого підприємства робітничого постачання «Магістраль», погодився з рішенням суду. В апеляційній скарзі викладені зовсім інші підстави визнання публічних торгів недійсними, які не були предметом розгляду суду першої інстанції.
Представник Спеціалізованого державного підприємства «Укрспецюст» заперечував проти доводів апеляційної скарги і просив рішення суду залишити без зміни.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, сторони, прокурора, який не підтримав доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Із матеріалів цивільної справи вбачається, що:
11 березня 2002 року Донецьким філіалом Спеціалізованого державного підприємства «Укрспецюст» на прилюдних торгах в м. Харцизьку, вулиця Металургів, 10 за заявкою Харцизького міського управління юстиції, було продано ОСОБА_1 за 4320 гривень приміщення магазину НОМЕР_1 площею 724,7 кв.м. з підвалом площею 605, 3 кв.м., розташоване по вулиці АДРЕСА_1, яке належало Іловайському державному торгівельно-виробничому підприємству робітничого постачання «Магістраль».
15 березня 2002 року покупцю ОСОБА_1 Другою державною харцизькою нотаріальною конторою було видано Свідоцтво про право власності на приміщення магазину.
Прокурор просив визнати недійсними публічні торги через порушення статті 2 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна».
Відповідно до статті 2 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» і рішення Конституційного Суду України від 10 червня 2003 року в справі 1-11/2003 під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою; продажу майна в процесі провадження справи про банкрутство, визначеного статтями 22, 23, 24, 25, 26, 30, частиною одинадцятою статті 42, абзацом другим частини шостої статті 43 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і продажу майна підприємства.
За довідкою, наданою Іловайським державним торгівельно-виробничим підприємством робітничого постачання «Магістраль», приміщення магазину, на час реалізації, не забезпечувало ведення виробничої діяльності підприємства.
Виходячи із встановлених фактів, наданих сторонами доказів, вимог закону, суд першої інстанції в межах заявлених позовних вимог правильно прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову про визнання публічних торгів приміщення магазину недійсними, оскільки на час продажу спірне приміщення не забезпечувало ведення виробничої діяльності цим підприємством.
Рішення суду постановлено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права і підстав для його скасування не встановлено.
Доводи апеляційної скарги про продаж спірного приміщення за заниженою ціною в період шести місяців, що передував дню порушення провадження у справі про банкрутство не заслуговують на увагу, оскільки позов був заявлений про визнання публічних торгів недійсними через порушення статті Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна».
Відповідно до частини 1 статті 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308,315 ЦПК України, суд
УХВАЛ ИВ:
Апеляційну скаргу Іловайського державного торгівельно-виробничого підприємства робітничого постачання «Магістраль» відхилити.
Рішення Харцизького міського суду від 3 листопада 2003 року в справі за позовом Іловайського транспортного прокурора в інтересах Донецького регіонального відділення Фонду державного майна України та Іловайського державного торгівельно-виробничого підприємства робітничого постачання «Магістраль» до Спеціалізованого державного підприємства «Укрспецюст», відділу Державної виконавчої служби Харцизького міського управління юстиції, ОСОБА_1 про визнання недійними публічних торгів по реалізації приміщення магазину НОМЕР_1 з підвалом і свідоцтва про право власності на вказане приміщення залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.