Апеляційний суд міста Києва
УХВАЛА
Іменем України
11 вересня 2007 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:
Головуючого - судді Британчука В.В., суддів - Стрижко С.І., Шальневої Т.П.,
з участю прокурора - Мінакової Г.О., захисників - ОСОБА_1., ОСОБА_2.,
ОСОБА_3, ОСОБА_4., засуджених - ОСОБА_5., ОСОБА_6,
ОСОБА_7., ОСОБА_8,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засуджених ОСОБА_5., ОСОБА_6 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 11 грудня 2006 року. Цим вироком засуджено
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Єнакієве, Донецької області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, судимого 14 червня 2004 року вироком Святошинського районного суду м. Києва за ч. І ст. 309 КК на один рік позбавлення волі із звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК > іспитовим строком в один рік,
· за ч. 4 ст. 190 КК на п'ять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
· за ч. З ст. 358 КК на один рік обмеження волі й на підставі ст. ст. 70, 71 КК за сукупністю злочинів і вироків на п'ять років шість місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Справа № 11 -а-1743 Вирок постановлено під головуванням Жук О. В.
Категорія: ч. 4 ст. 190 КК Доповідач в апеляційній інстанції: Британчук. В. В.
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Стаханів, Луганської області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, несудимого,
за ч. 4 ст. 190 КК на п'ять років позбавлення волі з конфіскацією
всього майна, яке є його власністю;
за ч. 2 ст. 122 КК на три роки позбавлення волі;
за ч. 1 ст. 263 КК на два роки позбавлення волі й на підставі ст. 70
КК за сукупністю злочинів на шість років позбавлення волі з
конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Вишгород, Київської області, громадянина України, який проживав за адресою: АДРЕСА_3, несудимого,
за ч. 4 ст. 190 КК, із застосуванням ст. 69 КК, на три роки шість
місяців позбавлення волі без конфіскації майна;
за ч. 2 ст. 122 КК на три роки позбавлення волі;
за ч. З ст. 358 КК на один рік обмеження волі й на підставі ст. 70 КК
за сукупністю злочинів на три роки шість місяців позбавлення волі
без конфіскацією майна.
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Чернігова, громадянина України, який проживав за адресою: АДРЕСА_4, судимого 21 липня 2000 року вироком Деснянського районного суду м. Чернігова за ч. З ст. 144, ст. 44 КК (у редакції 1960 року) на три роки позбавлення волі з конфіскацією майна й звільненого 29 березня 2003 року за відбуттям покарання,
за ч. 2 ст. 190 КК на два роки позбавлення волі;
за ст. 353 КК на два роки обмеження волі й на підставі ст. 70 КК за
сукупністю злочинів на два роки позбавлення волі.
ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Києва, громадянина України, який проживав за адресою: АДРЕСА_5 несудимого,
за ч. 2 ст. 122 КК на три роки шість місяців позбавлення волі;
• за ч. 1 ст. 263 КК на два роки позбавлення волі й на
підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів на три роки шість місяців
позбавлення волі.
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця м. Києва, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_6, несудимого,
• за ч. 2 ст. 122 КК на три роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки.
Відповідно до ст. 76 КК на нього покладено обов'язки:
-повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання;
- періодично з'являтись на реєстрацію в ці органи.
Постановлено стягнути з ОСОБА_5. на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві 235 грн. 38 коп. за проведення експертизи.
Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві 588 грн. 45 коп. за проведення експертизи.
Постановлено стягнути з ОСОБА_10. на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві 353 грн. 07 коп. за проведення експертизи.
Постановлено стягнути з ОСОБА_7.. на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві 235 грн. 38 коп. за проведення експертизи.
Постановлено стягнути з ОСОБА_6, ОСОБА_7., ОСОБА_10. та ОСОБА_8 (солідарно) на користь потерпілого ОСОБА_11. на відшкодування матеріальної та моральної шкоди 23 736 грн.
Вироком ОСОБА_5., ОСОБА_6 та ОСОБА_7. визнано винними у заволодінні майном потерпілих ОСОБА_12., ОСОБА_13., за попередньою змовою групою осіб, шляхом обману в особливо великих розмірах, за наступних обставин.
ОСОБА_5., ОСОБА_6. та ОСОБА_7. розмістили в мережі «Інтернет» в рубриці «Форум» на сайті «ІНФОРМАЦІЯ_7» об'яву про тс, що чоловік на ім'я ОСОБА_14 надає послуги по перегону автомобілів із-за кордону та зазначили мобільні телефони ОСОБА_7., який згідно раніше досягнутої домовленості повинен був називатися ім'я «ОСОБА_14».
31 березня 2005 року ОСОБА_13 прочитав вказану об'яву та будучи введений ОСОБА_7., ОСОБА_5. та ОСОБА_6. в оману 1 квітня 2005 року зателефонував по вказаних в об'яві номерах телефонів ОСОБА_7 і домовився зустрітися з ним.
2 квітня 2005 року близько 11 години ОСОБА_13 зустрівся з ОСОБА_7. біля готелю «Салют», який розташований по вул. Січневого Повстання, 11-Б в м. Києві, де ОСОБА_7., діючи за вказівкою ОСОБА_5 та ОСОБА_6, представившись ім'ям «ОСОБА_14», запропонував потерпілому допомогу. у придбанні автомобіля.
З квітня 2005 року близько 12 години ОСОБА_7. зателефонував ОСОБА_13. та запропонував придбати нерозмитнений автомобіль «Lexus RX 300» за 18 000 доларів США, після чого ОСОБА_13, будучи введений ОСОБА_7., ОСОБА_5. та ОСОБА_6. в оману, повідомив своєму братові ОСОБА_12 про те, що можна придбати автомобіль «Lexus RX 300».
Після цього ОСОБА_13 4 квітня 2005 року зателефонував ОСОБА_7 та домовився з ним зустрітися 5 квітня 2005 року ввечері для обговорення купівлі-продажу вищезазначеного автомобіля.
5 квітня 2005 року близько 20-21 години ОСОБА_13 та ОСОБА_12, в кафе, яке знаходиться на першому поверсі готелю «Салют» по вул. Січневого Повстання, 11-Б в м. Києві зустрілися з ОСОБА_7., де ОСОБА_7. показав останнім фотокартку автомобіля «Lexus RX 300» сірого кольору та номер кузова даного автомобіля, після чого запропонував їм допомогу у придбанні цього автомобіля за 18 000 доларів США, який через деякий час доставлять з Німеччини. При цьому ОСОБА_12 повинен був передати йому вищевказану суму грошей, а він їм під заставу передати автомобіль «Фольксваген Бора». На вказану пропозицію ОСОБА_13 та ОСОБА_12 погодилися та будучи введеними ОСОБА_7. в оману, ОСОБА_12 передав ОСОБА_7 свої паспортні дані для оформлення довіреності ви автомобіль «Фольксваген Бора», який мали у розпорядженні ОСОБА_7., ОСОБА_5. та ОСОБА_6. ОСОБА_7. передав паспортні дані ОСОБА_12. ОСОБА_5., а останній передав ОСОБА_7 в період часу з 21.00 години 5 квітня 2005 року по 17.00 годину 6 квітня 2005 року у невстановленому слідством місці завідомо підроблені довіреності, видані ОСОБА_32 на право керування та розпорядження автомобілем «Фольксваген Бора» д.н. НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_14. та ОСОБА_12.
квітня 2005 року близько 17 години ОСОБА_7. по вул. Січневою Повстання, 11-Б в м. Києві, зустрівся зі ОСОБА_12 та ОСОБА_13., ;і г. цей час ОСОБА_6. разом з ОСОБА_5., згідно раніше досягнутої злочинної домовленості, знаходилися в підземному переході в торгівельному центрі «Квадрат», де чекали поки ОСОБА_7. принесе гроші в сумі 13 000 доларів США, що належать ОСОБА_12 ОСОБА_7., передав потерпілим автомобіль «Фольксваген Бора», у якому згідно з висновком трасологічпої експертизи № 18 від 17 червня 2005 року був змінений номер кузова кустарним способом; свідоцтво про реєстрацію вищевказаного транспортного засобу, яке згідно з висновком техніко-криміналістичиої експертизи № 225, від 24 червня 2005 року не відповідає встановленому зразку справжнього свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, тобто являється підробленим; та заві дом о підроблені довіреності видані ОСОБА_32 на право керування та розпорядження автомобілем
«Фольксваген Бора» д.н. НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_14. та ОСОБА_12.
Після цього ОСОБА_12., будучи введеним в оману, передав ОСОБА_7 гроші в сумі 13 000 доларів США, які ОСОБА_7. одразу ж відніс в підземний перехід до торгівельного центру «Квадрат», де передав ОСОБА_6. В результаті вказаних дій ОСОБА_5., ОСОБА_6 та ОСОБА_7. потерпілому ОСОБА_12 було заподіяно матеріальну шкоду у великих розмірах на суму 68 575 гривень.
Крім того, ОСОБА_7. повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_5. та ОСОБА_6., згідно раніше розподілених ролей, по вказівці ОСОБА_5. та ОСОБА_6, з метою заволодіння грошима ОСОБА_13., 7 квітня 2005 року зранку зателефонував ОСОБА_13. та запропонував придбати ще один автомобіль «Lexus RX 300» за 18 000 доларів СІЛА, який через деякий час начебто буде доставлений з Німеччини, при цьому ОСОБА_13 повинен був передати йому вищевказану суму грошей, а він під заставу передати автомобіль «Фольксваген Пассат», на що ОСОБА_13, будучи введеним ОСОБА_7. в оману, погодився та надав ОСОБА_7 свої паспортні дані для оформлення довіреності.
Далі, ОСОБА_7. передав паспортні дані ОСОБА_13. ОСОБА_5., а останній передав ОСОБА_7, в період часу з 7 квітня 2005 року по 20 годину 8 квітня 2005 року у невстановленому слідством місці завідомо підроблені довіреності видані ОСОБА_15. на право керування та розпорядження автомобілем «БМВ-328», д.н. НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_14. та ОСОБА_13.
8 квітня 2005 року, близько 20 години ОСОБА_7. по вул. Січневого Повстання, 11-Б, в м. Києві біля готелю «Салют» зустрівся зі ОСОБА_13., де ОСОБА_7., представляючись особою на ім'я «ОСОБА_14», вказав на ОСОБА_6, що згідно раніше розподілених ролей знаходився неподалік, страхуючи ОСОБА_7. при можливому його викритті потерпілими, як на свого компаньйона, який тримає для нього таксі. Після цього ОСОБА_7. з метою заволодіння грошима ОСОБА_13., вказав на автомобіль «БМВ-328» д.н. НОМЕР_2 та пояснив, що автомобіля «Фольксваген Пассат» на даний час в м. Києві немає, а замість нього він пропонує взяти в якості застави автомобіль «БМВ-328», на що ОСОБА_13, будучи введеним ОСОБА_7. та ОСОБА_6. в оману погодився. ОСОБА_7. передав ОСОБА_13. завідомо підроблені довіреності від ОСОБА_15. на право керування та розпорядження автомобілем «БМВ-328», д.н. НОМЕР_2, на ім'я ОСОБА_14. та ОСОБА_13.; завідомо підроблене свідоцтво про реєстрацію вищевказаного транспортного засобу та вищезазначений автомобіль, а ОСОБА_13 передав ОСОБА_7 гроші в сумі 18 000 доларів США, які ОСОБА_7. одразу ж передав ОСОБА_6., що в цей час знаходився неподалік. В результаті вказаних дій ОСОБА_13. було заподіяно матеріальну шкоду у особливо великих розмірах на суму 94 860 гривень.
Після цього, ОСОБА_7., за попередньою змовою з ОСОБА_5. та ОСОБА_6., реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на
заволодіння шляхом обману грошима ОСОБА_13., звернулися до ОСОБА_8. та невстановлених досудовим слідством осіб, з проханням прийняти участь у вчиненні злочинів, на що ОСОБА_8. та невстановлені досудовим слідством особи погодилися. Згідно раніше досягнутої злочинної домовленості з ОСОБА_5. та ОСОБА_6., ОСОБА_7. повинен був запропонувати ОСОБА_13. легальний продаж автомобіля «БМВ-328» д.н. НОМЕР_2 ОСОБА_5., а гроші за продаж автомобіля передати ОСОБА_13., в якості застави за передані ОСОБА_13. ОСОБА_7 в сумі 18 000 доларів США на придбання автомобіля «Lexus RX 300». ОСОБА_5. повинен був виконувати роль покупця автомобіля «БМВ-328», а ОСОБА_8. разом з невстановленими досудовим слідством особами повинні будуть з'явитися в якості співробітників Служби Безпеки України, вилучити вищевказаний автомобіль «БМВ-328» та імітувати затримання ОСОБА_7., як особу на ім'я «ОСОБА_14». При цьому, ОСОБА_7. та іншими співучасниками не було доведено до відома ОСОБА_8. про попереднє заволодіння грошовими коштами потерпілих ОСОБА_12. та ОСОБА_13. ОСОБА_7. пояснив ОСОБА_8., що йому необхідно буде допомогти забрати у потерпілих автомобіль «БМВ-328», належний ОСОБА_7, оскільки останній заборгував потерпілим гроші в сумі 1 000 доларів США, а вони, не отримавши вказану суму, автомобіль «БМВ-328» повертати відмовляються, тобто ОСОБА_8. необхідно допомогти ОСОБА_7 та іншим заволодіти майном ОСОБА_13. в розмірі 1 000 доларів СІНА, щоб в подальшому ці гроші не повертати. При цьому, ОСОБА_7. просив ОСОБА_8. називати його ім'ям «ОСОБА_14». За надану допомогу ОСОБА_7. пообіцяв ОСОБА_8. грошову винагороду.
Після цього, ОСОБА_7., за попередньою змовою з ОСОБА_8 та невстановленими досудовим слідством особами, а також ОСОБА_5. і ОСОБА_6. 9 квітня 2005 року зателефонував ОСОБА_13. та запропонував зустрітися.
11 квітня 2005 року ОСОБА_7. зустрівся зі ОСОБА_13. та передав копію паспорта громадянина Німеччини, який нібито доставить автомобілі з Німеччини й продовжуючи вводити ОСОБА_13. в оману, запропонував останньому продати автомобіль «БМВ-328», що знаходився як застава у ОСОБА_13., за 22 000 доларів США якомусь депутатові, віддати ОСОБА_13. з даної суми грошей 18 000 доларів США, при цьому їх домовленість стосовно перегону з Німеччини автомобіля ОСОБА_13. залишається в силі. На що ОСОБА_13, будучи введеним в оману, погодився та вони домовилися зустрітися на наступний день.
квітня 2005 року близько 18 години по вул. Січневого Повстання, 11-Б, в м. Києві ОСОБА_7. зустрівся зі ОСОБА_13. та вказав на ОСОБА_5. як на покупця автомобіля «БМВ-328». Після цього, ОСОБА_7., ОСОБА_5. та ОСОБА_13 на автомобілі поїхали на стоянку по вул. Бальзака в м. Києві, де на той час зберігався автомобіль «БМВ-328». ОСОБА_5., видаючи себе за покупця, оглянув автомобіль, проїхав на ньому та погодився придбати автомобіль «БМВ-328». При цьому, ОСОБА_13., будучи введений в оману, передав ОСОБА_7. завідомо підроблене свідоцтво про реєстрацію автомобіля «БМВ-328» та завідомо підроблені довіреності від ОСОБА_15. на право керування та розпорядження автомобілем «БМВ-328» д.н. НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_14. та ОСОБА_13.
Після цього, ОСОБА_7. разом з ОСОБА_5. проїхали на даному автомобілі з метою огляду його ОСОБА_5. та зупинилися для проведення розрахунків. ОСОБА_13 залишився біля автомобіля. В цей час до них під'їхав автомобіль «БМВ-318», з якого вийшли ОСОБА_8. та невстановлені досудовим слідством особи. ОСОБА_8. з метою заволодіння чужим майном разом з невстановленими досудовим слідством особами підійшли до автомобіля «БВМ-328», в якому в цей час знаходились ОСОБА_7. та ОСОБА_5., а поруч з ним потерпілий ОСОБА_13, представилися співробітниками Служби Безпеки України, використовуючи раніше надані ОСОБА_7. предмети схожі на спецзасоби співробітників правоохоронних органів, імітували затримання ОСОБА_7. та вилучення автомобіля «БМВ-328», після цьдго, на вищевказаному автомобілі «БМВ-328» з місця вчинення злочину зникли. ОСОБА_5. залишившись на місці вчинення злочину, продовжуючи вводити ОСОБА_13. в оману, відмовляв останнього звертатися до правоохоронних органів.
Крім того, ОСОБА_6., за попередньою змовою з ОСОБА_7., направлену на заподіяння потерпілому ОСОБА_11 тілесних ушкоджень, на початку червня 2005 року, звернувся до ОСОБА_10., якому запропонував завдати із застосуванням вогнепальної зброї тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_11. з метою його залякування, за що ОСОБА_6., в свою чергу, пробачить борг ОСОБА_10. в сумі 1 000 доларів США. ОСОБА_10. на вказану пропозицію погодився. При цьому, ОСОБА_6. з метою вчинення злочину пообіцяв передати ОСОБА_10. пістолет «ТТ».
В цей же день, ОСОБА_6. разом з ОСОБА_10 з метою досягнення свого злочинного умислу поїхали на станцію метро «Мінська» в м. Києві, де ОСОБА_6. вказав на потерпілого ОСОБА_11., як на особу, якій необхідно заподіяти тілесні ушкодження.
Після цього, ОСОБА_6. показав ОСОБА_10. місце проживання ОСОБА_11. ОСОБА_7., в свою чергу, запропонував ОСОБА_8 завдати тілесних ушкоджень ОСОБА_11. з метою його залякування.
8 червня 2005 року близько 14 годин ОСОБА_6., знаходячись на території Міжрегіональної академії управління персоналом по вул. Фрометівській, 2 в м. Києві, приніс та передав ОСОБА_10. вогнепальну зброю - пістолет системи Токарева «ТТ» та вісім патронів до нього, які він незаконно придбав та зберігав без передбаченого законом дозволу. При цьому, ОСОБА_6. пояснив ОСОБА_10., що разом з ним буде приймати участь в завданні ОСОБА_11. тілесних ушкоджень ОСОБА_8. Після чого, ОСОБА_6., разом з ОСОБА_10 поїхали до місця проживання ОСОБА_11. до будинку АДРЕСА_7, де їх чекав ОСОБА_8.
8 той день їм досягти свого злочинного умислу не вдалося, гак як
ОСОБА_11. вони не застали біля його місця проживання. Отримані від
ОСОБА_6 вогнепальну зброю та боєприпаси до неї ОСОБА_10.
переніс до дому, в квартиру АДРЕСА_5, де став
зберігати без передбаченого законом дозволу.
9 червня 2005 року ОСОБА_15 з ОСОБА_8, прибули до
місця проживання ОСОБА_11., де стали його чекати, з метою нанесення
йому тілесних ушкоджень. При цьому, ОСОБА_10. приніс з собою
вогнепальну зброю та боєприпаси.
Приблизно о 23 годині, ОСОБА_8 на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_6., який пояснив, що ОСОБА_11 приїде до стоянки, яка розташована по вул. Богатирській, 2, в м. Києві.
В той же день, близько 23 години ЗО хвилин ОСОБА_10., знаходячись з ОСОБА_8 біля стоянки по вул. Богатирській, 2, в м. Києві, за попередньою змовою групою осіб, з застосуванням вогнепальної зброї, а саме пістолету системи Токарева «ТТ», з метою залякування ОСОБА_11., почав проводити постріли в ОСОБА_11., чим завдав останньому тілесні ушкодження, які згідно з висновком судово-медичної експертизи №1396/3, від 20 вересня 2005 року, є тілесними ушкодженнями середньої тяжкості.
Після цього, ОСОБА_8. разом з ОСОБА_10 з місця скоєння злочину зникли. У той же день ОСОБА_10. без передбаченого законом дозволу передав вищевказану вогнепальну зброю ОСОБА_6. При проведенні огляду місця події по вул. Богатирській, 2, в м. Києві, працівниками міліції були вилучені 5 предметів схожих на гільзи, які згідно з висновком криміналістичної експертизи № 177 від 14 жовтня 2005 року являються частинами (стріляними гільзами) 7,62 мм патронів до пістолету зразка 1930-1933 pp. конструкції Токарева, виготовлені заводським способом на «Юрюзанском механічному заводі» № 38 (г. Юрюзань) в 1986 році. Патрони частинами яких є надані на дослідження гільзи з маркуванням «38-86» можуть бути використані у пістолетах конструкції Токарева.
Крім того, ОСОБА_6. у невстановлені досудовим слідством час, місці та обставинах у невстановленої досудовим слідством особи, придбав без передбаченого законом дозволу сім: патронів до пістолета конструкції Токарева «ТТ», які приніс до місця свого проживання в квартиру АДРЕСА_8, де без передбаченого законом дозволу почав зберігати. 16 червня 2005 року працівники міліції під час обшуку виявили та вилучили в квартирі АДРЕСА_8 вказані патрони. Згідно з висновком криміналістичної експертизи № 177 від 14 жовтня 2005 року вилучені патрони являються патронами до пістолету конструкції Токарева «ТТ» зразка 1930-1933 p. p., які відносяться до боєприпасів до нарізної вогнепальної зброї та придатні для стрільби.
Крім того, у невстановлені досудовим слідством час, місці та обставинах, у невстановленої досудовим слідством особи ОСОБА_7. придбав підроблене свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 на автомобіль «M'CRSRDCS CLK 240», д. н. НОМЕР_4, кузов
НОМЕР_5 купе, зареєстрований в МРЕВ-6 м. Києва 8
грудня 2003 року на ім'я ОСОБА_8 яке згідно .з висновком криміналістичної експертизи № 21, від 15 жовтня 2005 року, не відповідає справжнім свідоцтвам про реєстрацію транспортного засобу, виготовлено з використанням друкарського обладнання не на фабриці «Держзнак», відтиск печатки на свідоцтві про реєстрації транспортного засобу НОМЕР_3 виконаний печаткою, яка виготовлена кустарним способом за подобою дійсної'печатки МРЕВ-6 м. Києва. На протязі 2005 року ОСОБА_7. для управління та розпорядження автомобілем «MERSEDES CLK 240» д.н. НОМЕР_4, кузов НОМЕР_5 який на території України не зареєстрований та не розмитнений, використовував завідомо підроблене свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3.
В апеляціях й доповненнях до них:
· прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок в частині вирішення цивільного позову потерпілого скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що висновки суду в частині часткового задоволення цивільного позову потерпілого ОСОБА_11., викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки суд не взяв до уваги докази, які б могли істотно вплинути на його висновки, а саме: наявність документального підтвердження витрат потерпілого на лікування, чим позбавив його права на відшкодування завданого збитку. Крім того, прокурор у доповненні до апеляційної скарги просить звільнити засудженого ОСОБА_10. від покарання внаслідок акта амністії.
· засуджений ОСОБА_5. просить вирок щодо нього скасувати, а справу закрити, посилаючись на те, що матеріали кримінальної справи разом з протоколом судового засідання фальсифікувалися, досудове і судове слідство проводилося необ'єктивно, однобічно, без проведення необхідних слідчих дій. Судом належним чином не досліджено і не проаналізовано зібрані по справі матеріали, у зв'язку з чим постановлено незаконний вирок, в якому на його думку, навіть не зазначено мотиви і наслідки вчиненого ним злочину, не усунуто суперечності в показаннях потерпілих ОСОБА_12, ОСОБА_13., свідка ІНФОРМАЦІЯ_4., засудженого ОСОБА_7. Зазначає, що судом не взято до уваги те, що до нього та інших підсудних на досудовому слідстві застосовували недозволені методи, на чому він неодноразово наголошував. Вказує, що слідчим по справі не були проведені очні ставки між ним та іншими засудженими по цій справі, не була проведена експертиза підписів на генеральних дорученнях.
засуджений ОСОБА_6. в апеляції просить скасувати вирок, а справу на підставі п. п. 1, 2 ч. 1, ст. 6 КПК закрити, посилаючись на неправосудний обвинувальний вирок, що на досудовому слідстві було допущено багато порушень норм кримінально-процесуального
законодавства, а саме: слідство проводилося упереджено, з
застосуванням недозволених методів. Зазначає, що він інкримінованих йому злочинів не вчиняв, а докази його вини базувалися на показаннях ОСОБА_7., який його обмовив, та працівників правоохоронних органів, які добували докази незаконним шляхом. Апелянт стверджує, що очна ставка між ним та ОСОБА_10 була проведена з порушенням закону, оскільки проводилася близько 24 години ночі та без участі його захисника, чим було порушено його право на захист.
На вирок щодо ОСОБА_8. апеляції не подані.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення прокурора, який заперечував проти апеляцій засуджених та підтримав апеляцію та доповнення до неї прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, захисників, які залишили апеляції на розсуд суду і просили застосувати акт амністії до засуджених ОСОБА_7. і ОСОБА_10., засудженого ОСОБА_7., який висловив аналогічну думку і клопотання, засудженого ОСОБА_8, який залишив на розсуд суду вирішення апеляцій, засуджених ОСОБА_5. та ОСОБА_6, які підтримали свої апеляції, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засуджених, вивчивши справу, обговоривши доводи апеляційних скарг й доповнень до них, колегія суддів уважає апеляцію прокурора підлягаючою задоволенню, а апеляцію засуджених ОСОБА_5. і ОСОБА_6 непідлягаючими задоволення, з таких підстав.
Винність ОСОБА_5., ОСОБА_6 у вчиненні злочинів при обставинах, викладених у вироку, підтверджується доказами, які суд першої інстанції належно дослідив в судовому засіданні й яким дав ґрунтовну оцінку.
Зокрема, з показань потерпших ОСОБА_13., ОСОБА_12., ОСОБА_11. вбачається, що ОСОБА_5. і ОСОБА_6. дійсно вчинили злочинні дії щодо них, зазначені у мотивувальній частині вироку.
Так, ОСОБА_13 показав, що 31 березня 2005 року він в мережі «Інтернет» в рубриці «Форум» на сайті «ІНФОРМАЦІЯ_7» побачив об'яву ОСОБА_7., який надає послуги по перегону автомобілів із-за кордону. Домовившись з останнім про зустріч він та ОСОБА_7. обговорили умови придбання 2-х автомобілів «Lexus RX300» йому та його брату ОСОБА_12 В результаті цієї угоди, він та його брат передали ОСОБА_7 гроші в сумі 13 000 доларів США та 18 000 доларів США, а в заставу за ці гроші ОСОБА_7 передав їм автомобіль «Фольксваген Бора» та «БМВ-328». Під їх час зустрічей ОСОБА_7. представлявся на ім"я ОСОБА_14. Згодом від ОСОБА_7. поступила ще одна пропозиція стосовно продажу автомобілю «БМВ-328», що знаходився у нього й повернення йому 18 000 доларів США, при цьому їх домовленість щодо перегону автомобіля для
останнього залишалася в силі, на що він погодився. 12 квітня 2005 року близько 18 години по вул. Січневого Повстання, 11-Б, в м. Києві він та ОСОБА_16 зустрілися з ОСОБА_7., а останній представив ОСОБА_5. як покупця автомобіля «БМВ-328». Після цього, він, ОСОБА_7., ОСОБА_5. та ОСОБА_16 на автомобілі поїхали на стоянку по вул. Бальзака в м. Києві, де на той час зберігався автомобіль «БМВ-328». ОСОБА_5., видаючи себе за покупця, оглянув автомобіль, проїхав на ньому та погодився придбати автомобіль «БМВ-328». Він передав ОСОБА_7 документи на автомобіль. В цей час до них під'їхав автомобіль «БМВ-318», з якого вийшли ОСОБА_8. та ще двоє чоловіків. Вони представилися співробітниками Служби Безпеки України, обшукали його та ОСОБА_16, після чого затримали ОСОБА_7., і поїхали на автомобілі, який ОСОБА_7. збирався продати ОСОБА_5. При цьому, ОСОБА_5. залишившись з потерпілим та ОСОБА_16 та відмовляв останніх звертатися до правоохоронних органів. Після вказаних подій він та його брат ОСОБА_12 звернулися до міліції.
Показання потерпілого ОСОБА_12. в цілому аналогічні показанням ОСОБА_13., проте він додав, що з підсудних він бачив лише ОСОБА_7., який представлявся ім'ям «ОСОБА_14».
Крім того, зазначені потерпілими обставини підтверджуються й показаннями засуджених ОСОБА_7. та ОСОБА_8.
Зокрема, засуджений ОСОБА_7. підтвердив обставини вчиненого ним та іншими засудженими злочинів й показав, що в квітні 2005 року він зустрівся біля кінотеатру «Київ» в м. Києві зі ОСОБА_6. та ОСОБА_5. Під час розмови вони домовилися заволодіти грошима якихось осіб. При цьому дії щодо придбання автомобілів підсудні ОСОБА_6 та ОСОБА_5. виконувати не збиралися. Всі свої дії він повинен був погоджувати з ними. Вказав, що домовлявся з ОСОБА_10, ОСОБА_8 та ОСОБА_6. спричинити потерпілому ОСОБА_11. тілесні ушкодження щоб налякати його, однак яким чином це буде відбуватися вони не домовлялися. Через деякий час ОСОБА_10. розповів, що стріляв у потерпілого ОСОБА_11. Вказав, що саме ОСОБА_6. та його знайомий на ім'я ОСОБА_33 запропонували вчинити шахрайські дії щодо потерпілих ОСОБА_13. та ОСОБА_12., детально розповідав про участь кожного у вчиненні шахрайства.
Щодо злочину стосовно ОСОБА_11., то останній в своїх показаннях зазначив, що на початку травня 2005 року до нього звернувся ОСОБА_17 та повідомив, що його знайомий ОСОБА_6. продає автомобіль «БМВ-328». Він вирішив допомогти знайти покупця на вказаний автомобіль. Потім з'ясувалося, що цей автомобіль продає ОСОБА_7. Наприкінці травня - на початку червня 2005 року він зустрівся з ОСОБА_6., який повідомив, що йому погрожують, і що оскільки він був посередником під час продажу автомобіля то й буде за все відповідати. 9 червня 2005 року йому зателефонував ОСОБА_7. і попросив зустрітися з ним. Він сказав, що буде
в готелі «Спорт», біля якого вони можуть зустрітися. Однак через деякий час ОСОБА_7. знов зателефонував та переніс зустріч на наступний день. Коли він вийшов з готелю «Спорт», він відвіз свого друга до дому та поїхав на автостоянку по вул. Богатирська, 2, в м. Києві, щоб залишити там свій автомобіль. Залишивши автомобіль на стоянці, близько 23 години ЗО хвилин він направився до дому через прохід між стоянками. Коли він пройшов 5-6 метрів, то побачив, що йому на зустріч йдуть ОСОБА_10. та ОСОБА_8. Він подумав, що ці особи, які прийшли від ОСОБА_7. На відстані 2 метрів ОСОБА_10 дістав пістолет «ТТ» із сумки та почав стріляти в нього. ОСОБА_10 зробив близько 4-5 вистрілів, після чого він розвернувся та почав втікати від них. Йому в слід було зроблено ще декілька пострілів. Він добіг до стоянки та впав на землю. ОСОБА_10 та ОСОБА_8. сіли в якісь автомобіль та зникли.
Фактично показання ОСОБА_7. відповідають показанням потерпілого ОСОБА_11.
Показання ОСОБА_7. щодо обставин вчинення злочину відносно ОСОБА_11. узгоджуються й з показаннями засудженого ОСОБА_8
Зі справи убачається, що показання потерпілих, ОСОБА_7. та ОСОБА_8., ОСОБА_8 протягом досудового і судового слідства були достатньо послідовними і не містять таких суперечностей, які б давали підстави для сумнівів. Ці показання були докладними й у згоджувались як між собою, так і з іншими доказами, доповнювали один одного.
До того ж, справа не містить доказів доводам ОСОБА_5. й ОСОБА_6, що потерпілі та інші засуджені мали підстави для їх обмови.
Про правдивість показань потерпілих свідчить і показання свідків.
Так, свідок ОСОБА_16 в цілому дав показання аналогічні показанням потерпілих ОСОБА_13. та ОСОБА_12., однак зазначив, що серед підсудних не може впізнати особу, якій передавалися гроші ОСОБА_13., ОСОБА_12. Під час другої передачі грошей потерпілим ОСОБА_13. разом з особою, що представлялася ОСОБА_14, був іншій чоловік, однак що то був за чоловік свідок не пам'ятає. Під час досудового слідства він впізнав ОСОБА_8, як особу, що представлялася співробітником Служби Безпеки України та забрала автомобіль "БМВ".
Вина ОСОБА_5. та ОСОБА_6 знайшла об'єктивне підтвердження і іншими доказами, а саме: показаннями свідків ОСОБА_18., ОСОБА_17, ОСОБА_19, ОСОБА_20., ОСОБА_21, ОСОБА_22., ОСОБА_23, ОСОБА_24., ОСОБА_25, протоколом допиту свідка ОСОБА_26, протоколами огляду місця події, висновком судово-медичної експертизи, протоколами відтворення обстановки та обставин події, протоколами очних ставок.
Таким чином, доводи апеляцій ОСОБА_5. та ОСОБА_6 про їх невинність у злочинах, за які вони засуджені, безпідставні, оскільки спростовані наведеними судом першої інстанції у вироку доказами.
їх твердження, що, начебто, органами досудового слідства і судом не встановлений мотив їх дій, не є обґрунтованими. Як видно з наявних доказів, зокрема, показань потерпілих братів ОСОБА_13 та засудженого ОСОБА_7., ОСОБА_5. та ОСОБА_6. переслідували корисливу мету.
Доводи засудженого ОСОБА_6 про невинність у вчиненні злочину щодо потерпілого ОСОБА_11. додатково спростовуються показаннями засудженого ОСОБА_10., які він давав під час досудового слідства в якості свідка, підозрюваного, обвинуваченого, а також під час додаткового допиту в якості обвинуваченого, проведеного першим заступником прокурора Оболонського району м. Києва, які були досліджені в судовому засіданні і оцінені у сукупності з іншими доказами. Так, ОСОБА_10 зазначав, що саме ОСОБА_6. запропонував йому спричинити потерпілому ОСОБА_11. тілесні ушкодження із застосуванням вогнепальної зброї, пообіцявши за це пробачити ОСОБА_10. борг в розмірі 1000 доларів США, передав йому пістолет системи Токарева «ТТ», показав самого потерпілого, місце його проживання. Крім того, ОСОБА_6. повідомив ОСОБА_10., що разом з ним в спричиненні потерпілому тілесних ушкоджень буде приймати участь ОСОБА_8 (т. 2 а. с. 1-4, 5-21, 28-32, 39-42, 92-102, 115-116, т. 5 а. с. 162-180, 214-215, т. 6 а. с. 63, т. 7 а. с. 108-109).
Достатньо грунтовно перевірено судом першої інстанції дотримання щодо ОСОБА_5. та ОСОБА_6 вимог кримінально-процесуального законодавства під час досудового слідства й підставно визнано, що порушень вимог закону, на які вони посилаються зараз в своїх апеляціях не було.
Так, довід засудженого ОСОБА_5. про фальсифікацію протоколу судового засідання спростований постановою суду від 5 квітня 2007 року, в якій зазначено, що він вівся в процесі розгляду справи та відобразив її хід, а зазначені зауваження на протокол судового засідання не підлягають задоволенню, оскільки не відповідають подіям, що мали місце в ході судового засідання (т. 12 а. с. 262).
Що стосується його посилання на те, що не були усунуті суперечності в показаннях потерпілих ОСОБА_13., ОСОБА_12. свідка ІНФОРМАЦІЯ_4. та засудженого ОСОБА_7., то з цим колегія суддів погодитись не може, оскільки показання цих та інших допитаних в суді осіб судом були ретельно досліджені, з уточненням обставин подій. Тому підстав сумніватися в правдивості таких показань у колегії суддів не має. Крім того, згадані особи
у показання, по-своєму відтворюючи деталі вчинених злочинів, навели такі дані щодо участі засуджених ОСОБА_5. та ОСОБА_6 у їх вчиненні, якими, по суті, доповнили один одного.
Таким чином, у справі не встановлено таких суперечностей у доказах, які б могли бути перешкодою для правильного вирішення даної справи.
Не заслуговують на увагу і доводи апеляції засуджених ОСОБА_5. та ОСОБА_6 про те, що до них на досудовому слідстві застосовувалися недозволен! методи впливу.
Ці їх доводи перевірялись прокурором Оболонського району м. Києва під час розгляду справи в суді й визнані безпідставними. Так відповідно до постанови помічника прокурора Оболонського району м. Києва від 20 червня 2006 року за заявами засудженого ОСОБА_6 прокуратурою було проведено відповідну перевірку, за результатами якої було відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо співробітників Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві за ст. ст. 364, 365 КК (т. 8 а. с. 109-110). Вказана постанова ОСОБА_6. до суду не оскаржувалася. Крім того, під час перевірки були допитані співробітники Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_27, ОСОБА_28 та ОСОБА_29., що затримували підсудного ОСОБА_6, які категорично заперечили факт спричинення останньому тілесних ушкоджень. Також ОСОБА_6 вказавши на ОСОБА_28. як на особу що застосовувала до нього тиск не міг зазначити в чому він виявився.
Доводи засудженого ОСОБА_5. щодо застосування до нього фізичного тиску з боку співробітників Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві також не знайшли свого підтвердження. Так заступник начальника Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_30. та оперуповноважений ВКР Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_31., які були допитані в судовому засіданні, стверджували, що до ОСОБА_5. вони та інші співробітники міліції в їх присутності заходів фізичного тиску не застосовували. Під час досудового слідства він на дії співробітників міліції не скаржився. Згідно з копією акту судово-медичного обстеження № 5585 від 8 липня 2005 року (т. 4 а. с. 132-134 ) у ОСОБА_5. були виявлені легкі тілесні ушкодження, які могли утворитися від дій тупих предметів 14 липня 2005 року.
Враховуючи викладене, у колегії суддів немає підстав вважати, що виявлені тілесні ушкодження були спричинені ОСОБА_5. саме під час його перебування в Деснянському РУ ГУ МВС України в м. Києві і у зв'язку з розслідуванням справи щодо нього.
Виходячи з викладеного, на думку колегії суддів, судом першої інстанції справа розглянута повно й всебічно, докази ретельно досліджені, доводам ОСОБА_5. та ОСОБА_6, які вони повторили у апеляціях, дана належна оцінка, й обґрунтовано постановлено обвинувальний вирок.
Кваліфікація їх злочинних діянь за ч. 4 ст. 190 КК, а також ОСОБА_5. за ч. З ст. 358 КК, ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 122, ч. f ст. 263 КК, є правильною.
Призначене покарання відповідає вимогам ст. 65 КК, вчиненому і особі засуджених.
Таким чином, апеляції засуджених, як необгрунтовані, не підлягають задоволенню.
Що стосується доводів апеляції прокурора про скасування вироку в частині цивільного позову потерпілого, то вони є обґрунтованими.
Так, відповідно до ст. 328 КПК, постановляючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову, задовольняє його повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Відповідно до ч. 8 ст. 344 КПК, в мотивувальній частині вироку викладаються підстави для задоволення або відхилення цивільного позову, а також підстави для відшкодування матеріальних збитків.
Як вбачається з матеріалів справи потерпілим ОСОБА_11 було подано цивільний позов про відшкодування завданого злочинними діями засуджених збитку, проте суд не взяв до уваги наявність документального підтвердження витрат потерпілого на лікування, чим позбавив його права на відшкодування завданого збитку, мотивувавши своє рішення тим, що заподіяння матеріальної шкоди потерпілому у розмірі 126 229 грн. 86 коп. останнім не доведена.
Проте в судовому засіданні апеляційної інстанції прокурором було заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи оригіналів довідок, товарних чеків, видаткових накладних, які підтверджують витрати потерпілого ОСОБА_11. на лікування у клініці ТОВ «Медургент» на сумму 126 229 грн. 86 коп.
Таким чином, вирок в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_11. підлягає скасуванню на підставі ст. 369 КПК у зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, з поверненням справи на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
Крім того, на думку суду, підставними є доводи в доповненні до апеляції прокурора про необхідність застосування до засудженого ОСОБА_10. Закону України «Про амністію» від 19 квітня 2007 року.
Так, відповідно до п. «б» ст. З цього Закону підставою звільнення від покарання у виді позбавлення волі на певний строк засуджених вперше за умисні злочини, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 8 років, є відбуття не менше половини призначеного строку основного покарання.
Станом на 9 червня 2007 року (день, коли Закон набрав чинності), ОСОБА_10., який засуджений на три роки шість місцяв позбавлення волі, відбуто покарання строком один рік одинадцять місяців двадцять шість днів, тобто більше половини призначеного строку покарання.
Таким чином, до ОСОБА_10. має бути застосовний акт амністії.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги засуджених ОСОБА_5. та ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Апеляційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.
Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 11 грудня 2006 року щодо ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_8 у частині стягнення з них солідарно на користь потерпілого ОСОБА_11. 23 736 грн. на відшкодування матеріальної та моральної шкоди скасувати і справу повернути на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
У решті вирок щодо ОСОБА_6, ОСОБА_7„ ОСОБА_10., ОСОБА_8, ОСОБА_5. залишити без зміни.
На підставі п. «б», ст. З Закону України «Про амністію» від 19 квітня 2007 року звільнити ОСОБА_10 від покарання. Звільнити ОСОБА_10 з-під варти.