Справа 22-9845                                                        Головуючий у 1 інстанції Бусилко C.I.

Категорія 21                                                              Доповідач Червинська М.Є.

УХВАЛА Іменем України

1 листопада 2006 року                                      Апеляційний суд Донецької області в складі

Головуючої: Червинської М.Є. Судців: Алексеева А.В., Молчанова C.I.

При секретарі Ставріновій Ю.М.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Допропіллі на рішення Добропільського міськрайнного суду від 11 вересня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропіллі про стягнення одноразової допомоги, відшкодування моральної шкоди,

Встановив:

Рішенням Допропільського міськрайонного суду від 11 вересня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропіллі на користь ОСОБА_1 стягнуто 18063, 85 гривень - заборгованість по одноразовій допомоги, на відшкодування моральної шкоди 10000 гривень, всього 28063, 85 гривень.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що суд дійшов в рішенні до висновків, які не грунтуються на вимогах матеріального закону.

Суд першої інстанції встановив, що з позивачем під час виконання трудових обов'язків 21.12.2005 року стався нещасний випадок, в зв"язку з отриманим каліцтвом висновком МСЕК йому встановлено 40 % втрати працездатності. Відповідач виплатив позивачу одноразову допомогу, проте суд дійшов до висновку, що при визначенні розміру допомоги з врахування обмеження, встановленого законом, відповідач не врахував, що у позивача це третій нещасний випадок й за таких обставин законом передбачений інший порядок обчислення одноразової допомоги. Суд дійшов до висновку про стягнення на користь позивача недоплаченої суми одноразової допомоги й про стягнення моральної шкоди, заподіяння якої суд вважав доведеним в судовому засіданні.

В судовому засіданні представник відповідача наполягала на задоволенні апеляційної скарги, представник позивача просив скаргу відхилити.

Заслухавши доповідача, доводи представника відповідача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, рішення суду залишенню без змін з наступних підстав:

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційний суд вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Встановлено, що 21.12.2005 року з позивачем під час виконання трудових обов'язків стався нещасний випадок, висновком МСЕК від 4.05.2006 року позивачу в зв"язку із отриманим каліцтвом встановлено 40 % втрати працездатності.

Зазначений нещасний випадок, який стався з позивачем 21.12.2005 року, є третім, нещасні випадки в зв"язку з якими встановлювалась стійка втрата працездатності сталися 26.02.1993 року та 1.03.2001 року.

Відповідно до вимог ч.2 п.2 ст. 34 Закону України „Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у разі коли при подальших обстеженнях МСЕК потерпілому встановлено інший, вищій ступінь втрати стійкої професійної працездатності, з урахуванням іншої професійної хвороби або іншого каліцтва, пов"язаного з виконанням трудових обов'язків, йому провадиться одноразова виплата, сума якої визначається із розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток збільшення ступеня втрати професійної працездатності відносно попереднього обстеження МСЕК.

З довідки МСЕК випливає, що в зв"язку з каліцтвом від 1.03.2001 року потерпілому встановлено 5 % втрати працездатності, в зв"язку з каліцтвом від 26.02.1993 року - 20 % втрати, й в зв"язку з нещасним випадком від 21.12.2005 року - 40 % вперше 4.05.2006 року, потерпілому встановлений інший, вищий ступень втрати працездатності в зв'язку з іншим каліцтвом, суд дійшов до правильного висновку, що при визначенні розміру одноразової допомоги слід виходити з зазначених вимог ч.2 п.2 ст. 34 Закону.

Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом положень ч.І п.2 ст. 34 Закону щодо обмеження виплати одноразової допомоги в розмірі не вище чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду, висновки суду не спростовують, оскільки суд правильно врахував, що у потерпілого при обстеженні МСЕК встановлено інший, вищий ступень втрати стійкої працездатності в зв"язку з іншим каліцтвом, тому правильно виходив з вимог ч.2 п.2 ст. 34 Закону.

Розрахунок заробітку при визначенні суми одноразової допомоги сторонами не оспорюється, суд правильно відповідно до вимог ч.З п.2 ст. 34 Закону зменшив одноразову допомогу з врахування вини потерпілого у нещасному випадку, дійшов до обґрунтованого висновку щодо стягнення недоплаченої суми одноразової допомоги з відповідача.

Суд відповідно до вимог ст. ст. 21 Закону стягнув на користь позивача моральну шкоду, яка заподіяна внаслідок отриманого каліцтва, суд правильно виходив з того, що доказами по справі підтверджений факт заподіяння такої шкоди, розмір моральної шкоди відповідає фактичним обставинам справи й доказам по справі. Доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції, висновки суду вони не спростовують.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦГЖ України, апеляційний суд

Ухвалив:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання України в м. Добропіллі відхилити.

Рішення Добропільського міськрайонного суду від 11 вересня 2006 року залишити без

змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом місяця з дня набрання законної сили.