№ справа:111/4183/12Головуючий суду першої інстанції:Павлюкова

№ провадження:11/190/404/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Дорошенко Т. І.

__________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2013 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіЯзєва С.О.

СуддівДорошенко Т.І., Євдокимової В.В.

За участю прокурораМатвійчук С.Л.

засудженого потерпілоїОСОБА_5 ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_5 на вирок Красногвардійського районного суду АР Крим від 21 листопада 2012 року, яким

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Новоандріївка Сімферопольського району, громадянин України, в силу ст.89 КК України раніше не судимий,

засуджений за ч.1 ст.190 КК України на 2 роки обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України від відбування призначеного покарання ОСОБА_5 звільнений з випробуванням на 1 рік 6 місяців з покладенням відповідно до ст.76 КК України обов'язку періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 5000 грн. у відшкодування матеріальної шкоди.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Колегія суддів,

ВСТАНОВИЛА:

Як зазначено у вироку, ОСОБА_5 02.07.2011 року у невстановлений слідством час, перебуваючи в кабінеті юриста ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1, маючи умисел на заволодіння коштами ОСОБА_6 шляхом шахрайства, взяв на себе зобов'язання вирішити питання про порушення кримінальної справи в органах внутрішніх справ України відносно директора підприємства «СВ-Транзит», а також надати документи, що підтверджують факт роботи чоловіка ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на вищезгаданому підприємстві, для відновлення останнього на роботі, за що ОСОБА_6 передала ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 5000 грн. Проте, ОСОБА_5, на виконання свого злочинного умислу направленого на шахрайство, не маючи намірів виконувати взяті на себе зобов'язання, шляхом обману, пояснюючи ОСОБА_6, що він дійсно займався вирішенням її питання, грошові кошти їй не повернув, зобов'язання не виконав, чим заподіяв останній матеріальну шкоду на вказану суму.

В апеляції засуджений ОСОБА_5 просить вирок суду скасувати, провадження по справі закрити.

Свої доводи мотивує однобічністю судового слідства та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.

Як вказує апелянт, у ході досудового слідства та у суді першої інстанції він помилково давав показання, що номер мобільного телефону НОМЕР_1, з якого були направлені СМС-повідомлення свідку ОСОБА_8, належить йому. Нещодавно ним було виявлено, що номер його старої сим-карти відрізняється на дві останні цифри. Таким чином, направляти СМС-повідомлення з номеру телефону НОМЕР_1 свідку ОСОБА_8 він не міг.

Крім того, суд необґрунтовано не прийняв до уваги та не дав належну оцінку показанням свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_9, які підтвердили, що з 01.07 по 03.07.2011 року у м. Сімферополі він не знаходився.

Заслухавши доповідача, засудженого, який підтримав доводи апеляції та в останньому слові просив її задовольнити, прокурора та потерпілу, які просили апеляцію засудженого залишити без задоволення, а вирок - без змін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що досудове та судове слідство у справі проведено повно і всебічно, з дотриманням вимог норм КПК України 1960 року.

Винність ОСОБА_5 у вчиненні ним злочину, за який він засуджений, знайшла своє повне підтвердження в ході судового засідання та підтверджується сукупністю доказів, ретельно досліджених під час судового розгляду, яким суд дав належну оцінку.

Погоджуючись з висновками суду про доведеність винності ОСОБА_5 у вчиненні ним злочину колегія суддів виходить з наступного.

У судовому засіданні засуджений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав та показав, що з ОСОБА_6 він познайомився у кабінеті ОСОБА_8 влітку 2011 року. Приблизно через два тижні, він знаходився в кабінеті ОСОБА_8 разом з ОСОБА_9 та знов зустрів ОСОБА_6, яка розповіла, що її чоловіка незаконно звільнили та вони намагаються це питання якось вирішити. Його знайомого було звільнено з роботи за аналогічних обставин і приблизно через 2-3 тижня він подзвонив ОСОБА_8 та став розпитувати її щодо ситуації зі звільненням ОСОБА_6. ОСОБА_8 давала йому юридичні поради, після чого він дзвонив своєму знайомому та розповідав про те, що йому порадила юрист. Оскільки ОСОБА_6 працювала в районній електромережі, він дзвонив їй та цікавився про справи її чоловіка, а також просив йому допомогти працевлаштуватися в РЕМ. У кінці лютого 2012 року, від працівників міліції йому стало відомо, що ОСОБА_6 подала на нього заяву, звинувативши у тому, що він нібито взяв у неї гроші в сумі 5000 грн. за надання якихось послуг. Ніяких грошей у ОСОБА_6 він не брав та послуг чи допомоги їй не надавав. Вважає, що ОСОБА_6 і ОСОБА_8 змовилися між собою з метою отримати від нього матеріальні блага.

Крім того, 02.07.2012 року він не міг отримати від потерпілої гроші в сумі 5000 грн. в офісі ОСОБА_8 у смт. Красногвардійське, бо з 01.07.2012 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 знаходився у м.Сімферополі на дні народження сестри своєї дівчини ОСОБА_9, яке відбулося ІНФОРМАЦІЯ_2.

Таким показанням засудженого ОСОБА_5 суд першої інстанції дав належну оцінку, обґрунтовано визнавши їх неспроможними та такими, що є способом захисту з метою уникнути відповідальності, оскільки вони повністю спростовуються показаннями потерпілої ОСОБА_6, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_12, а також іншими доказами, дослідженими судом першої інстанції у повному обсязі.

Так, відповідно до показань потерпілої ОСОБА_6, весною 2011 року вона звернулася за допомогою до юриста ОСОБА_8 з приводу незаконного звільнення з роботи її чоловіка з підприємства «СВ-Транзит». Переглянувши документи, ОСОБА_11 погодилася взятися за справу та подала позов до суду. При цьому були необхідні документи, які б підтверджували знаходження її чоловіка на роботі у період з 01 по 04.02.2011 року. ОСОБА_11 повідомила їй, що її знайомий, який працює в СБУ, можливо допоможе у вирішенні цього питання. В офісі ОСОБА_11 вона познайомилася з ОСОБА_5, який переглянувши документи запевнив її, що із такими документами можливо порушити кримінальну справу відносно начальника «СВ-Транзит» ОСОБА_13 та під час перевірки отримати на підприємстві необхідні документи. У кінці червня їй подзвонила ОСОБА_11 та повідомила, що для того щоб порушити кримінальну справу та отримати з підприємства необхідні документи необхідно передати ОСОБА_5 5000 грн. 02.07.2012 року вона зустрілася з ОСОБА_5 в офісі у ОСОБА_11 та передала йому гроші в сумі 5000 грн. ОСОБА_5 запевнив її та ОСОБА_11, що свої обіцянки виконає та найближчим часом у відношенні керівника «СВ-Транзит» ОСОБА_13 буде порушено кримінальну справу, а на підприємстві пройде перевірка. Пізніше їй зателефонував ОСОБА_5 та повідомив, що кримінальну справу порушено, про що у нього є довідка, яку вона так і не отримала. Через деякий час вони дізналися, що на підприємстві не проводилися перевірки та щодо керівника «СВ-Транзит» ОСОБА_13 кримінальну справу порушено не було. На її неодноразові звернення щодо повернення грошей, ОСОБА_5 зобов'язувався їх повернути, але завжди були якісь причини з яких він не міг цього зробити. Це продовжувалося до грудня 2011 року, після чого вона попередила засудженого, що буде подавати заяву до міліції, той просив її не робити цього, а коли ОСОБА_5 почав не відповідати на її дзвінки, вона звернулася до міліції.

Ці свої показання потерпіла ОСОБА_6 підтвердила в ході очної ставки із засудженим ОСОБА_5 (а.с.46)

Окрім показань потерпілої винність ОСОБА_5 у вчиненні ним злочину за встановлених судом обставин також підтверджується показаннями свідка ОСОБА_8, згідно з якими з 2008 року вона являється фізичною особою-підприємцем. У червні 2011 року до неї звернулися подружжя ОСОБА_6 з проханням представляти їхні інтереси в суді за фактом звільнення чоловіка з підприємства «СВ-Транзит». Переглянувши документи, вона вирішила звернутися до свого знайомого ОСОБА_5, який мав багато друзів у правоохоронних органах та раніше їй неодноразово надавав допомогу. Вона показала ОСОБА_5 документи і він повідомив, що вбачає підстави для порушення кримінальної справи відносно директора підприємства, з якого був звільнений ОСОБА_6. Пізніше він подзвонив та повідомив, що для порушення кримінальної справи та отримання необхідних документів з підприємства необхідно передати йому 5000 грн. Цю інформацію вона передала ОСОБА_6. 02.07.2012 року ОСОБА_6 та ОСОБА_5 зустрілися у неї в офісі, останній пообіцяв надати допомогу у вирішення питання про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_13 та отримання документів з підприємства «СВ-Транзит» за допомогою СБУ, а ОСОБА_6 в конверті передала йому гроші у сумі 5000 грн. Потім, деякий час ОСОБА_5 запевняв їх у тому, що на керівника «СВ-Транзит» ОСОБА_13 вже порушено кримінальну справу та на підприємстві проводяться перевірки, а також обіцяв надати постанову про порушення кримінальної справи. Оскільки засуджений свої зобов'язання не виконав вона та ОСОБА_6 стали вимагати повернення грошових коштів. Неодноразово вони зв'язувалися з ОСОБА_5 і той обіцяв повернути грошові кошти, він надсилав їй СМС-повідомлення з відмовками щодо перенесення часу повернення грошей, або неможливості розмовляти. Потім почав ігнорувати зустрічі та ОСОБА_6 змушена була звернутися до правоохоронних органів для притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності за фактом шахрайства та повернення належних їй коштів у сумі 5000 грн.

На очній ставці із засудженим ОСОБА_5 свідок ОСОБА_8 підтвердила свої показання. (а.с.44)

Показання потерпілої ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_8 щодо обставин вчиненого злочину повністю узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_7, відповідно до яких у лютому 2011 року його звільнили з підприємства «СВ-Транзит», де він працював водієм, у зв'язку з чим він вирішив звернутися із заявою до суду. Представляла його інтереси юрист ОСОБА_8, яка звернулася за допомогою до ОСОБА_5. В кінці червня йому зателефонувала дружина та повідомила, що для отримання документів на підтвердження його незаконного звільнення ОСОБА_5 необхідні гроші в сумі 5000 грн. 01.07.2011 року він привіз гроші своїй дружині, яка на наступний день поїхала до смт. Красногвардійське та передала ОСОБА_5 гроші в сумі 5000 грн. Проте, засуджений отримати документи не допоміг, а через деякий час взагалі перестав відповідати на дзвінки.

Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_12 підтвердила, що дійсно у лютому 2011 року її батька звільнили з роботи, у зв'язку з чим, мати звернулася до юриста ОСОБА_8. Від матері вона знала, що ОСОБА_8 в свою чергу звернулася за допомогою до ОСОБА_5 та йому потрібні були гроші в сумі 5000 грн. Батько привіз необхідну суму, яку 02.07.2012 року мати в офісі ОСОБА_8 передала ОСОБА_5. Після чого, неодноразово в її присутності мати спілкувалася із засудженим по телефону та запитувала коли він поверне передані йому гроші.

Свідок ОСОБА_11 підтвердив, що в офісі його дружини ОСОБА_12 передала ОСОБА_5 грошові кошти у розмірі 5000 грн. за надання певних послуг. Свої зобов'язання засуджений не виконав та передані йому гроші не повернув.

Згідно з протоколом огляду мобільного телефону «Нокіа» модель С2-00, який був вилучений у свідка ОСОБА_8, у списку прийнятих повідомлень від абонента НОМЕР_1 мається одинадцять повідомлень, зі змісту яких вбачається, що відправник обіцяє повернути грошові кошти. (а.с.58,61-62)

Апеляційні доводи засудженого ОСОБА_5 про те, що мобільний телефон НОМЕР_1 йому не належить, колегія суддів розцінює як безпідставні. У судовому засіданні засуджений не заперечував, що вказаний номер належить йому, при цьому давав показання, що у зв'язку зі специфікою своєї роботи він періодично змінює номера свого мобільного телефону. (а.с.168) Виходячи з цих показань засудженого, він міг мати й інші сім-карти, у тому числі зі схожими номерами.

Доводи засудженого щодо неналежної правової оцінки показань свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_9, які підтвердили, що з 01.07 по 03.07.2011 року у м. Сімферополі він не знаходився, не знайшли свого підтвердження.

Так, у судовому засіданні співмешканка засудженого - свідок ОСОБА_9 показала, що з 01.07 по 03.07.2011 року вона із сином та ОСОБА_5 знаходилася у м. Сімферополі. Зокрема 02.07.2011 року втрьох із сином та ОСОБА_5 вони знаходилися на ринках м. Сімферополя, купували продукти, речі, іграшки та гуляли у дитячому парку.

Допитана в якості свідка сестра співмешканки засудженого - ОСОБА_9 показала, що в ніч з 01.07. на 02.07.2012 року ОСОБА_5 ночував у неї вдома, а 02.07.2012 року вони разом із сестрою, її сином та ОСОБА_5, тобто вчотирьох, гуляли по ринках м. Сімферополя.

За показаннями самого засудженого в ніч з 01.07 на 02.07.2012 року вдома у ОСОБА_9 він не ночував, а 02.07.2012 року разом із співмешканкою та її сином гуляв по ринках м. Сімферополя, про відвідування дитячого парку при цьому не заявляв.

Таким чином, показання співмешканки засудженого ОСОБА_5 та її родичів, які про знаходження засудженого в іншому місці заявили лише у судовому засіданні, на думку колегії суддів, судом першої інстанції обґрунтовано оцінені критично, як спосіб посприяти засудженому уникнути відповідальності за вчинення злочину середньої тяжкості, оскільки вони мають суттєві протиріччя та повністю спростовуються як показаннями потерпілої ОСОБА_6, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_7, так й іншими матеріалами кримінальної справи, які були послідовні на досудовому слідстві і у суді першої інстанції, узгоджуються між собою та ніяких сумнівів в своїй достовірності у колегії суддів не викликають.

З урахуванням усього зазначеного, суд першої інстанції, дослідивши всі здобуті у ході досудового слідства докази по справі, обґрунтовано дійшов висновку про доведеність винності ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину, правильно кваліфікувавши його дії за ч.1 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).

При призначенні покарання засудженому ОСОБА_5 суд першої інстанції відповідно до вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого, пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини.

У відповідності зі ст.12 КК України вчинений засудженим злочин відноситься до категорії середньої тяжкості.

Згідно з даними про особу, ОСОБА_5 за місцем проживання характеризується позитивно, не працевлаштований, суспільно-корисною працею не займається, в силу ст.89 КК України раніше не судимий.

Обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання засудженого, судом першої інстанції не встановлено.

З урахуванням конкретних обставин справи, суспільної небезпеку вчиненого, даних щодо особи засудженого, колегія судів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку щодо можливості виправлення засудженого без реального відбування призначеного йому покарання, встановивши достатній іспитовий строк та поклавши на ОСОБА_5 встановленні законом обов'язки.

Призначене судом першої інстанції ОСОБА_5 покарання є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів та відповідає вимогам ст.65 КК України.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, що безумовно тягнуть скасування вироку, у справі не встановлено.

За таких обставин, апеляція засудженого ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.

Керуючись п.15 Перехідних положень КПК України, ст.ст. 365-366 КПК України 1960 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Вирок Красногвардійського районного суду АР Крим від 21 листопада 2012 року у відношенні ОСОБА_5 - залишити без змін.

Судді

Язєв С.О. Дорошенко Т.І. Євдокимова В.В.