копія
Провадження №11/792/123/13
Справа №2208/8020/12 Головуючий в 1-й інстанції Черепахін В.О.
Категорія: ч.2 ст.125 КК України Доповідач Ващенко С.Є.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 лютого 2013 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого - судді Ващенка С.Є.,
суддів Бондар В.В., Кобріна І.Г.,
з участю прокурора Смакогуза І.А.,
особи, щодо якої
порушена кримінальна справа ОСОБА_1,
представника ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією заступника прокурора Кам'янець-Подільського району на постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 29 жовтня 2012 року,
в с т а н о в и л а:
Постановою Кам'янець-Подільського району на постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 29 жовтня 2012 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залишення скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 в порядку ст.27 КПК України без розгляду відмовлено; порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за ч.2 ст.125 КК України; кримінальну справу направлено прокурору Кам'янець-Подільського району для організації провадження досудового слідства.
Як видно з матеріалів справи, 17 жовтня 2012 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду зі скаргою в порядку ст.27 КПК України про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.125 КК України. В обґрунтування скарги вказували, що 9 липня 2012 року о 14 годині 30 хвилин в районі місцевого кладовища с. Цибулівка Кам'янець-Подільського району ОСОБА_5 на ґрунті неприязних відносин умисно наніс ОСОБА_3 удари відром по голові, спричинивши їй легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я у вигляді закритої черепно-мозкової травми струсу головного мозку, двох садин в лобній області справа, в тім'яній області зліва, синяка в області спинки носу з розповсюдженням на підочні ділянки та верхні повіки обох очей, а також умисно наніс ОСОБА_4 удари відром із залишками бетонного розчину по голові, спричинивши йому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я у вигляді забійної рани в задньому відділі тім'яної області зліва.
Під час попереднього розгляду скарги ОСОБА_1 заявив клопотання про залишення скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без розгляду, мотивуючи тим, що постановою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 12.09.2012 року скасовано постанову начальника СДІМ Кам'янець-Подільського РВ УМВС України в Хмельницькій області від 21 серпня 2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю у їх діях складу злочину, передбаченого ст.296 КК України, на підставі ст.6 п.2 КПК України.
Відмовляючи в задоволенні клопотання ОСОБА_1 та задовольняючи скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суд першої інстанції виходив з того, що скарга відповідає вимогам статті 223 і 224 КПК України, приводом до порушення кримінальної справи є заява ОСОБА_4 та ОСОБА_3, а підставою - достатні дані, що містяться в матеріалах поданої ними скарги про вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України.
Своє рішення про необхідність проведення досудового слідства і направлення кримінальної справи прокурору Кам'янець-Подільського району для організації його провадження суд мотивував тим, що потерпілі по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є особами похилого віку (ОСОБА_3 73 роки, вона є дитиною війни, а ОСОБА_4 80 років і він є учасником Великої Вітчизняної війни), які не можуть самостійно захистити свої законні інтереси, крім того, з матеріалів скарги вбачається, що для забезпечення всебічності, повноти та об'єктивності дослідження обставин справи необхідне проведення таких слідчих дій як відтворення обстановки та обставин події та очна ставка, а також вжиття слідчо-оперативних заходів щодо встановлення можливих очевидців події.
В апеляції прокурор просить постанову скасувати, а кримінальну справу повернути на судовий розгляд в Кам'янець-Подільський міськрайонний суд. При цьому зазначає, що відповідно до ст.27 КПК України (за змістом апеляції - КПК України 1960 року) та роз'яснень, що містяться у п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 02.07.2004 року №13 «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів» досудове слідство провадиться у випадках, коли злочин вчинено неповнолітнім чи особою, яка через свої фізичні або психічні вади не може здійснювати своє право на захист, і звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не є неповнолітнім, не має статусу особи похилого віку чи особи, яка через фізичні свої або психічні вади не може здійснювати своє право на захист. Крім того, прокурор вказує на те, що суддя першої інстанції, порушивши кримінальну справу, в стадії судового розгляду не дослідив жодних доказів, не встановив підстави, передбаченні чинним законодавством для направлення кримінальної справи для проведення досудового слідства.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав апеляцію з посиланням на зазначені у ній доводи, пояснення ОСОБА_1, його представника, які підтримали апеляцію прокурора, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів уважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно з останнім реченням частини першої ст.27 КПК України 1960 р. (далі - КПК) у справах про злочини, передбачені ст.125, частиною 1 ст.126, а також ст.356 Кримінального кодексу України, щодо дій, якими заподіяно шкоду правам та інтересам окремих громадян, дізнання і досудове слідство не провадяться.
Відповідно ж до ст.111 КПК досудове слідство провадиться у всіх справах, за винятком справ про злочини, зазначені в останньому реченні частини 1 статті 27 і статті 425 цього Кодексу, по яких досудове слідство провадиться у випадках, коли злочин вчинено неповнолітнім чи особою, яка через свої фізичні або психічні вади не може сама здійснювати своє право на захист, а також коли це визнає за необхідне прокурор чи суд.
За змістом ст.111 КПК у ній встановлено три випадки провадження досудового слідства у справах про злочини приватного обвинувачення, у тому числі передбачені ст.125 КК України:
1) коли злочин вчинено неповнолітнім;
2) коли злочин вчинено особою, яка через свої фізичні або психічні вади не може сама здійснювати своє право на захист;
3) коли провадження досудового слідства визнає необхідним суд.
Тобто, якщо у перших двох випадках обов'язковість провадження досудового слідства визначене самим законодавцем, то у третьому випадку право визначати обов'язковим проведення досудового слідства законодавець передав суду.
Відповідно до ст.251 КПК „Особливості досудового розгляду в справах, які порушуються за скаргою потерпілого", суддя, одержавши від потерпілого скаргу з проханням порушити кримінальну справу, приймає одне з таких рішень:
1) залишає скаргу без розгляду, якщо вона не відповідає вимогам, зазначеним у частині першій цієї статті (тобто, вимогам ст.ст.223 і 224 цього Кодексу) та повертає її особі, яка подала скаргу;
2) за наявності до того підстав відмовляє в порушенні кримінальної справи або надсилає її за належністю прокурору;
3) за наявності до того достатніх даних, які вказують на вчинення злочину, передбаченого частиною першою статті 27 цього Кодексу, порушує кримінальну справу і призначає її до розгляду (ч.2).
Виходячи із змісту статей 111 і 251 КПК, у випадках, коли досудове слідство у справі приватного обвинувачення є обов'язковим відповідно вимог закону, а також коли це визнає необхідним суд, суддя повинен за наявності підстав до порушення кримінальної справи прийняти рішення про порушення кримінальної справи і направлення її прокурору для організації досудового слідства.
Більше того, статтею 16 КПК України передбачено, що „правосуддя в кримінальних справах здійснюється на засадах рівності громадян перед законом і судом незалежно від походження, соціального і майнового стану, ..., та інших обставин". Тобто, виходячи з засад рівності, потерпілі, які через свої фізичні або психічні вади, у тому числі й через похилий вік, не можуть бути поставлені в гірші умови, порівняно з обвинуваченими, які мають такі вади, щодо яких проведення досудового слідства є обов'язковим у всіх категоріях справ.
Оскільки потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в силу їх похилого віку не можуть самостійно захистити свої законні інтереси, а з матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 також звернувся до Кам'янець-Подільського РВ УМВС України у Хмельницькій області фактично із зустрічною заявою про притягнення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за нанесення йому тілесних ушкоджень, враховуючи, що з метою забезпечення всебічності, повноти та об'єктивності дослідження усіх обставин справи слід провести відповідні слідчі дії та слідчо-оперативні заходи, суд дійшов правильного висновку про необхідність провадження у справі досудового слідства і направив справу прокурору для його організації зі стадії попереднього розгляду без дослідження доказів, що на цій стадії судового процесу чинним законодавством не передбачено.
Такий висновок суду першої інстанції узгоджується і з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, що містяться у п.7 Постанови „Про практику застосування кримінально-процесуального законодавства при попередньому розгляді кримінальних справ у судах першої інстанції" №6 від 30.05.2008 року з наступними змінами, згідно з якими рішення про направлення справи за належністю прокурору суддя приймає й у випадках, коли скарга подана в інтересах особи, яка не може в силу безпорадного стану, залежності від обвинуваченого чи з інших причин самостійно подати скаргу і захищати свої інтереси; у такому разі суддя повинен за наявності підстав до порушення справи прийняти рішення про порушення кримінальної справи і направлення її прокурору для організації досудового слідства.
Що стосується доводів прокурора з посиланням на п.25 Постанови Пленуму Верховного суду України від 02.07.2004 року №13 «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів» у разі вчинення злочину зазначеної категорії, то вони є безпідставними ще й тому, що у цьому пункті дане роз'яснення лише щодо випадків обов'язкового проведення досудового слідства, визначених законом, але у ньому немає роз'яснень, у яких випадках проведення досудового слідства може визнати необхідним суд.
Отже колегія суддів вважає доводи прокурора необґрунтованими, а постанову суду першої інстанції законною і підстав для її скасування в межах апеляції не убачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.365, 366, 382 КПК України 1960 року, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 29 жовтня 2012 року:
про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залишення без розгляду скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про притягнення його до кримінальної відповідальності;
про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за ч.2 ст.125 КК України та направлення її прокурору Кам'янець-Подільського району для організації провадження досудового слідства залишити без зміни, а апеляцію заступника прокурора Кам'янець-Подільського району - без задоволення.
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом:
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області С.Є.Ващенко