Справа №8319 Категорія 20

Головуючий у 1 інстанції Руденко Л.М.

Доповідач Лук'янова СВ.

УХВАЛА Іменем України

24 жовтня 2006 року       Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Зубової Л.М. суддів Лук'янової СВ., Жданової B.C.

при секретарі Андрусішиній М.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відповідачки ОСОБА_1на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 22 червня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, діючого в інтересах малолітнього сина ОСОБА_4, до ОСОБА_1про відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника позивачів, відповідачки, перевіривши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, апеляційний суд

встановив:

В апеляційній скарзі відповідачка ставить питання про скасування рішення Слов"янського міськрайонного суду Донецької області від 22 червня 2006 року і ухвалення по справі нового рішення через те, що рішення суду є незаконним. Суд не взяв до уваги докази, які свідчать про відшкодування нею позивачам матеріальної і моральної шкоди у добровільному порядку. Вона оплатила лікування ОСОБА_2 і ОСОБА_3, забезпечувала їх продуктами харчування під час лікування; вона відшкодувала і моральну шкоду, що підтверджується розпискою ОСОБА_2 Вона виплатила у відшкодування моральної шкоди 1000 грн. Розмір суми у відшкодування моральної щкоди був визначений позивачами. Суд безпідставно стягнув 5000 грн. на користь ОСОБА_3. оскільки внаслідок ДТП йому не була спричинена шкода. Суд не взяв до уваги, що шкода нею спричинена через необережність, на її утриманні знаходиться неповнолітня дитина (а.с.38т.1).

В судовому засіданні апеляційного суду відповідачка повністю підтримала доводи апеляційної скарги; представник позивачів не визнав апеляційну скаргу і просив залишити без зміни рішення суду першої інстанції.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 22 червня 2006 року частково задоволено вказані позови: з відповідачки на користь позивачки ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди стягнуто 1000 грн., за юридичну допомогу - 150 грн., судові витрати - 30 грн., а всього 1180 грн.; з відповідачки на користь позивача ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди стягнуто 5000 грн., за юридичну допомогу - 150 грн., судові витрати - 30 грн., а всього 5180 грн. Цим рішенням

встановлено, що відповідачка є винною у скоєні ДТП, яка мала місце 15 липня 2004 року близько 15 год. 30 хв. на перехресті вулиць К.Маркса та Жовтневої Революції в місті Слов"янську, і спричинила позивачці ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження, а її дитині, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, інтереси якого представляє позивач ОСОБА_3, -тілесні ушкодження середньої тяжкості. Обидва потерпілі проходили лікування в медичних закладах. Відповідачка протягом всьогр часу лікування надавала позивачам матеріальну допомогу і частково відшкодувала моральну шкоду. Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 14 березня 2006 року скасовано вирок Слов"янського міськрайонного суду від 23 листопада 2005 року і провадження у справі закрито на підставі Закону України „Про амністію". Визначаючи розмір сум у відшкодування моральної шкоди, суд врахував, що відповідачка скоїла не умисний злочин, протягом всього часу надавала допомогу потерпілим; позивачами не надані докази щодо стану їх здоров"я за два останні роки після ДТП (а.с.42-43 т.2).

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідачки задоволенню не підлягає через наступне.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов до правильного висновку про часткове задоволення позовів про відшкодування відповідачкою позивачам моральної шкоди.

Суд встановив, що 15 липня 2004 року відповідачка скоїла ДТП, внаслідок якої позивачці ОСОБА_2 спричинені легкі тілесні ушкодження, а її малолітньому сину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, - тілесні ушкодження середньої тяжкості. Ці обставини підтверджуються не лише матеріалами справи, а і поясненнями сторін.

Висновки суду ґрунтуються на доказах, які повно перевірені в судовому засіданні. У відповідності до вимог ст..212 ЦПК України суд першої інстанції дав належну правову оцінку наданим сторонами доказам і зробив переконливі висновки про те, що позови ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню в сумах відповідно 1000 грн. і 5000 грн.

Визначаючи вказані суми у відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції врахував, що відповідачка скоїла ДТП з необережності, протягом всього часу після ДТП надавала потерпілим матеріальну допомогу, частково відшкодувала і моральну шкоду. Апеляційний суд не приймає довід апеляційної скарги про те, що наявна в матеріалах кримінальної справи розписка про отримання 26 липня 2004 року однієї тисячі гривень позивачкою від відповідачки у рахунок відшкодування матеріальної і моральної шкоди, спричиненої позивачці і її дитині (а.с.231 крим. справа №1-232-2005), підтверджує повне відшкодування відповідачкою спричиненої ДТП матеріальної і моральної шкоди, через наступне. Вказана розписка підтверджує часткове відшкодування відповідачкою моральної шкоди позивачці і її малолітній дитині, оскільки вказана в розписці сума відшкодування шкоди не відповідає характеру і ступеню моральних страждань, спричинених вказаним особам 15 липня 2004 року внаслідок ушкодження здоров"я. Крім того, із змісту розписки від 26 липня 2004 року не випливає, що вказана у розписці сума повністю відшкодовує спричинену матеріальну і моральну шкоду.

Не заслуговує на увагу і довід апеляційної скарги про те, що суд безпідставно стягнув 5000 грн. у відшкодування моральної шкоди на користь позивача ОСОБА_3. Одним із потерпілих внаслідок ДТП 15 липня 2004 року є малолітній ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження. Згідно ч.І ст.39 ЦПК України права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років захищають у суді їхні батьки. Позивач ОСОБА_3 є батьком малолітнього потерпілого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, тому він є належним позивачем у справі.

Суми у відшкодування моральної шкоди на користь позивачів з відповідачки стягнуті з врахуванням всіх обставин справи, в тому числі і того, що шкода потерпілим спричинена з необережності, що відповідачка на утриманні має неповнолітню дитину. Враховуючи конкретні обставини справи, характер і ступінь спричиненої моральної шкоди, а також принципи розумності, виваженості і справедливості, апеляційний суд не знаходить підстав для зміни суми, стягнутої з. відповідачки на користь позивачів у відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Тому рішення суду першої інстанції є законним і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.І п.1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Слов"янського міськрайонного суду Донецької області від 22 червня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.