Справа № 11-846-2006 р.                                    Головуючий суду 1 інстанції

Категорія: ст. 121 ч. 1,185 ч. 1 КК                     Локтіонова О.В.

Доповідач апеляційного суду Погорєлова Г.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

23 листопада 2006 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

Головуючої         Погорєлової Г.М.

суддів Гребенюк В.І., Фаріонової О.М.

за участю прокурора Багірової В.А.

потерпілого ОСОБА_1 розглянула  у   відкритому   судовому   засіданні   в   м.   Миколаєві   матеріали кримінальної   справи   за   апеляцією   засудженого   ОСОБА_2   на   вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 13 вересня 2006 p., яким засуджено

ОСОБА_2,

уродженця м.  Бодайбо Іркутської області Російської

Федерації, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України за ст. 121 ч.1 КК України на 5 років позбавлення волі, за ст. 185 ч.1 КК України на 1 рік позбавлення волі.

На підставі ст.70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 визначено 5 років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з засудженого: на користь потерпілого ОСОБА_1 225 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином; на користь Жовтневої центральної районної лікарні 222 грн. - витрати на стаціонарне лікування потерпілого.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним в тому, що він 04.01.2006 p., приблизно о 17 год., АДРЕСА_1, в стані алкогольного сп'яніння, під час сварки, вдарив ОСОБА_1 ножем у живіт, заподіяв тяжкі тілесні ушкодження у виді колото-різаного поранення черевної порожнини з ушкодженням тонкого кишечнику.

08.01.2006 р., о 9 год., мешкаючи в зазначеному домоволодінні, таємно викрав з літньої кухні майно ОСОБА_1 - робочі інструменти на загальну суму 560 грн.

В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить вирок суду змінити, покарання пом'якшити, застосувати ст. 69 КК України та знизити строк позбавлення волі. Посилається на свій вік, стан здоров'я, щире каяття. Водночас зазначає, що ОСОБА_1 спровокував сварку та заподіяв легкі тілесні ушкодження, а дані обставини суд не взяв до уваги. Стверджує, що робочі інструменти придбали з потерпілим на спільні кошти, одержані за ремонтні роботи, які виконали разом, а тому свої дії не вважає крадіжкою.

Заслухавши доповідь судді, заперечення потерпілого ОСОБА_1 на апеляцію засудженого ОСОБА_2, думку прокурора про залишення вироку без зміни, вивчивши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія судців вважає, що апеляція засудженого не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про умисне заподіяння ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_1 та про викрадення ним майна потерпілого за обставин, вказаних у вироку, ґрунтуються на перевірених в судовому засіданні доказах, які судом докладно викладені у вироку.

Апелянтом не оспорюється а ні факт заподіяння зазначених тілесних ушкоджень потерпілому, а ні факт розпорядження робочими інструментами.

Щодо сварки, яка передувала події, то з пояснень потерпілого ОСОБА_1, свідка ОСОБА_3 (доньки засудженого) видно, що ОСОБА_2 кричав на свого неповнолітнього сина ОСОБА_4, висловлювався нецензурною лайкою, у зв'язку з чим ОСОБА_1 заступився за нього.

Потерпілий також пояснив, що після цього ОСОБА_2 став суперечити. Тому його штовхнув і він упав на ліжко. Одразу втрутилася ОСОБА_3 Залишив ОСОБА_2 в кімнаті, а сам сидів на кухні. Потім повернувся до кімнати за цигарками, де ОСОБА_2 одразу вдарив його ножем в живіт.

За зазначених обставин, виявлення лікарем-наркологом у засудженого «забиття лівої області носо-губного трикутника» при медичному огляді 05.01.2006 р., о 1 год. на предмет вживання алкогольних напоїв, само по собі не свідчить, що потерпілий спровокував сварку, як про це стверджує апелянт.

Потерпілий ОСОБА_1 та свідок ОСОБА_3 послідовно поясняли, що викрадені та продані ОСОБА_2 робочі інструменти були куплені не за спільні кошти, одержані за ремонтні роботи, які виконали разом потерпілий та засуджений, а саме за частку грошей потерпілого. Частка грошей ОСОБА_2 була витрачена на його потреби.

Сам засуджений не заперечував в судовому засіданні, що на покупку інструментів ОСОБА_1 грошей у нього не брав.

З урахуванням викладеного є правильною кваліфікація дій ОСОБА_2 за ст.ст. 121 ч.1, 185 ч.1 КК України.

Покарання ОСОБА_2 призначено з додержанням вимог ст.65 КК України, з урахуванням вчинення ним двох злочинів, одного з них тяжкого, в стані алкогольного сп'яніння, що є обтяжуючою покарання обставиною, даних про особу засудженого, яких характеризується задовільно, проте зловживає алкогольними напоями і має таку залежність.

На підставі викладеного, враховуючи й те, що за тяжкій злочин ОСОБА_2 покарання призначене в мінімальному розмірі санкції кримінального закону, а за сукупністю злочинів застосований принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, колегія суддів не знаходить підстав для пом'якшення покарання засудженому.

Керуючись ст. 365,366 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 13 вересня 2006 р. у відношенні ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляцію засудженого - без задоволення.