Справа № 1005/1741/12 Головуючий у І інстанції Кабанячий Ю.В.
Провадження № 22-ц/780/870/13 Доповідач у 2 інстанції Савченко С.І.
Категорія 26 22.02.2013
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
21 лютого 2013 року м.Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Савченка С.І.,
суддів Панасюка С.П., Даценко Л.М.,
при секретарі Клименко В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 1 червня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Євробанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2, треті особи КП Житлово-експлуатаційна контора № 1», ОСОБА_4 про стягнення боргу за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, -
в с т а н о в и л а:
У лютому 2012 року позивач звернувся до суду із вказаним вище позовом, який надалі доповнив і мотивував тим, що 8 липня 2011 року між ПАТ «Євробанк» і відповідачкою ОСОБА_3 було укладено договір кредиту, за яким остання отримала кошти в сумі 328000 грн. терміном на 1 рік зі сплатою 30 % річних для придбання квартири. Поручителем позичальниці за договором кредиту є ОСОБА_2, який за договором поруки від 8 липня 2012 року зобов'язався відповідати перед банком за виконання зобов'язань по поверненню кредиту. Крім того, на забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту між банком і відповідачами 8 липня 2011 року було укладено договір іпотеки, згідно якого останні передали в іпотеку належне їм майно: квартиру АДРЕСА_1. Вказував, що за умовами кредитного договору позичальниця ОСОБА_3 мала повертати кредит щомісячними платежами, однак не виконує цих обов'язків має прострочену заборгованість, яка станом на 12 квітня 2012 року складає 409330,95 грн., з яких 328000 грн. - залишок кредиту, 76259,67 грн. - відсотки, 1790,95 грн. - пеня, 3280 - штраф. Письмова вимога банку про погашення боргу залишена відповідачами без задоволення.
Посилаючись на ч.2 ст.1050 ЦК України, ст.ст.33,39,40 Закону України «Про іпотеку» та умови кредитного договору, просив стягнути з відповідачів солідарно на користь банку борг в розмірі 409330,95 грн., в рахунок погашення боргу звернути стягнення на предмет іпотеки у вигляді квартири АДРЕСА_1, шляхом проведення прилюдних торгів відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», зобов'язати КП «Житлово-експлуатаційна контора № 1» зняти з реєстрації ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та виселити їх із квартири АДРЕСА_1, стягнути з відповідачки на користь позивача судові витрати.
- 2 -
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 1 червня 2012 року позов задоволено. Ухвалено стягнути солідарно із ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь ПАТ «Євробанк» борг за договором кредиту в сумі 409330,95 грн. та судові витрати, в рахунок погашення боргу звернути стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1 шляхом її продажу з прилюдних торгів відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», зобов'язано КП «Житлово-експлуатаційна контора № 1» зняти з реєстрації ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 за адресою квартира АДРЕСА_1, виселено ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 із квартири АДРЕСА_1.
Відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.
Судом першої інстанції встановлено і вбачається з матеріалів справи, що 8 липня 2011 року між ПАТ «Євробанк» і відповідачкою ОСОБА_3 було укладено договір кредиту, згідно якого відповідачка отримала в банку для придбання нерухомості кредит готівкою в розмірі 328000 грн. терміном на 1 рік зі сплатою 30 % річних (а.с.3-4). Повернення кредиту згідно п.1.6 договору передбачено шляхом сплати позичальником щомісячних платежів за відсотками, та сплатою всієї суми кредиту після закінчення терміну надання (а.с.3,4 оборот). Згідно п.4.3 договору у випадку прострочення платежів позичальник зобов'язаний погасити кредит достроково в повному обсязі.
Поручителем позичальниці за договором кредиту є відповідач ОСОБА_2, який за договором поруки від 8 липня 2012 року зобов'язався відповідати перед банком за виконання зобов'язань по поверненню кредиту (а.с.5). Крім того, на забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту між банком і відповідачами 8 липня 2011 року було укладено договір іпотеки, згідно якого відповідачі як власники передали в іпотеку належне їм майно: квартиру АДРЕСА_1 (а.с.6-7). Згідно пунктів 2.2.1-2.2.2. іпотечного договору банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, в тому числі прострочення платежів.
Також, судом встановлено, що позичальниця ОСОБА_3 не виконує обов'язків по щомісячному поверненню відсотків, покладених на неї умовами договору, кредит не погашає, станом на 12 квітня 2012 року має прострочену заборгованість, яка складає 409330,95 грн., з яких 328000 грн. - залишок кредиту, 76259,67 грн. - відсотки, 1790,95 грн. - пеня, 3280 - штраф (а.с.8). Письмові вимоги банку про необхідність погашення заборгованості та наслідки їх невиконання у вигляді звернення стягнення на предмет іпотеки від 19 грудня 2011 року залишені відповідачами без задоволення (а.с.9-10).
- 3 -
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позичальниця ОСОБА_3 не виконує передбачених кредитним договором обов'язків по поверненню кредиту шляхом внесення щомісячних платежів, має прострочену заборгованість, що у свою чергу порушує права ПАТ «Євробанк», які підлягають до захисту.
Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Проте, задовольняючи позов в повному обсязі, суд допустив порушення норм матеріального і процесуального права, що виражається в наступному.
Стягуючи борг за кредитним договором солідарно з відповідачів, та одночасно звертаючи стягнення на предмет іпотеки, суд не врахував, що одночасне стягнення боргу за кредитом і звернення стягнення на предмет іпотеки, тягнуть за собою стягнення в подвійному розмірі, бо передбачають видачу двох виконавчих листів, і є взаємовиключними. Аналогічна позиція викладена в п.42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», згідно якого суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення. Винятком є ситуація коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення статті 11 Закону України «Про іпотеку» (або статті 589 ЦК щодо заставодавця).
З матеріалів справи вбачається, що позичальниця ОСОБА_3 є одночасно і іпотекодавцем, а ОСОБА_2 є майновими поручителями, бо відповідачі як власники передали банку квартиру в іпотеку, а відтак одночасне стягнення з них боргу і звернення стягнення на передане ними в іпотеку майно суперечить закону.
Крім того, ухвалюючи рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд, всупереч положенням ч.1 ст.39 Закону України «Про іпотеку», не зазначив у рішенні всі складові загального розміру боргу, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, та початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Колегія суддів не може погодитися з рішенням суду в частині зобов'язання КП «Житлово-експлуатаційна контора № 1» зняти ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 з реєстрації у спірному будинку. Ухвалюючи рішення в цій частині суд допустив порушення норм процесуального права, зобов'язавши вчинити дії особу ЖЕК № 1, яка не була притягнута до участі у справі у якості відповідача, а мала лише статус третьої особи без самостійних вимог, що у свою чергу свідчить про відсутність спору.
Також, вирішуючи спір в частині зняття з реєстрації, суд не звернув уваги на вимоги Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», згідно ст.7 якого зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється відповідним органом реєстрації, якими є органи міграційної служби. Житлово-експлуатаційна контора № 1 не є таким органом і до її компетенції не відноситься прийняття рішень про реєстрацію чи зняття з реєстрації фізичних осіб.
Виселяючи із спірної квартири ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, суд залишив поза увагою, що ОСОБА_4 не є відповідачем у справі, а відтак вимоги до нього про виселення суперечать приписам процесуального закону. Крім того, дана справа розглянута у відсутність відповідачів із ухваленням заочного рішення, що свідчить про неврахування судом заперечень відповідачів проти позову. Подаючи апеляційну скаргу, ОСОБА_2 послався на недоведеність вимог позивача в частині незвільнення ними спірної квартири. При ухваленні заочного рішення дані обставини, які мають суттєве значення для вирішення спору, враховані не були, що свідчить про неповноту з'ясування судом обставин справи.
- 4 -
Зазначені вище порушення, які допустив суд першої інстанції, призвели до неправильного вирішення спору і задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
Відповідно до ст.303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права, яке є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.
З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про задоволення позову ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, на неповно з'ясованих обставинах і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову з таких міркувань.
За положеннями ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Згідно ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов»язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Відповідно до ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (ч.1). Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду (ч.3).
Поскільки встановлено, що між позивачем та відповідачкою ОСОБА_3 укладено договір кредиту, а також встановлено, що відповідачка не виконує передбачені договором обов'язки по внесенню щомісячних платежів, має заборгованість, то відповідно до вимог закону та умов договору банк має право на захист своїх прав, шляхом дострокового повернення всього кредиту.
Як вище вказувалося, колегія суддів вважає, що одночасне стягнення боргу з позичальниці ОСОБА_3 і майнового поручителя ОСОБА_2 та звернення стягнення на передану обома відповідачами в іпотеку квартиру, має наслідком стягнення в подвійному розмірі. За таких обставин з огляду на предмет позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, відповідно до положень закону та роз'яснень п.42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» підлягають до задоволення вимоги позивача про повернення боргу за договором кредиту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
При цьому колегія суддів враховує, що банком дотримані положення ст.35 Закону України «Про іпотеку» в частині направлення відповідачам письмових вимог про усунення порушень від 19 грудня 2011 року та від 28 березня 2012 року, які отримані відповідачами (а.с.9-10,56-57,62-62).
- 5 -
Відповідно до положень ч.1 ст.39 Закону України «Про іпотеку» колегія суддів вважає за необхідне визначити у рішенні: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; відомості про предмет іпотеки, в тому числі початкову ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Вимоги позивача про зобов'язання КП «Житлово-експлуатаційна контора № 1» зняти ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 з реєстрації у спірній квартирі задоволенню не підлягають, як такі, що не грунтуються на вимогах закону і заявлені позивачем не до належної особи.
Відповідно до положень статей 6,7,10 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (в редакції, чинній на час вирішення спору) як реєстрація фізичної особи, так і зняття з реєстрації за місцем проживання проводиться відповідним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації в областях, містах, районах, районах у містах, а також у містах Києві та Севастополі. КП «Житлово-експлуатаційна контора № 1» не є таким спеціальним органом, а відтак вимоги в цій частині необгрунтовані.
Вимоги позивача в частині виселення відповідачів та третьої особи ОСОБА_4 із спірної квартири задоволенню не підлягають з таких міркувань.
Згідно із ч.4 ст.9, ст.109 ЖК України, ст.39-40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення. При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.
Як вище вказувалося підстави для виселення третьої особи ОСОБА_4 відсутні, поскільки дана особа не була притягнута до участі у справі у якості відповідача, письмове повідомлення йому про виселення позивачем взагалі не направлялося.
Також відсутні і підстави для виселення відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_2 з огляду на те, що позивач всупереч вимогам ст.60 ЦПК України не надав суду передбачених ст.57 ЦПК України доказів про відмову відповідачів звільнити квартиру на його вимогу від 29 березня 2012 року, обмежившись лише підтвердженням факту направлдення відповідачам листа про звільнення квартири.
З огляду на те, що на час розгляду справи відсутні докази про порушення, невизнання або оспорювання прав та свобод іпотекодержателя або нового власника щодо звільнення вказаних житлових приміщень їх мешканцями (ст. 3 ЦПК України) підстави для задоволення позовних вимог Банку в частині виселення відповідачів та третьої особи із спірного будинку відсутні.
Відповідно до положень ст.88 ЦПК України суд стягує з відповідачів на користь позивача судові витрати.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія судів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити частково.
- 6 -
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 1 червня 2012 року скасувати і ухвалити нове.
Позов задоволити частково. В рахунок погашення боргу ОСОБА_3 перед Публічним акціонерним товариством «Євробанк» за договором кредиту № С-291 від 8 липня 2011 року в розмірі 409330,95 грн., з яких тіло кредиту - 328000 грн., відсотки - 76259 гривень 67 коп., пеня - 1790 гривень 95 коп., штраф - 3280 гривень, звернути стягнення на предмет іпотеки у вигляді квартири АДРЕСА_1, зазначену в договорі іпотеки від 8 липня 2011 року.
Предмет іпотеки у вигляді квартири АДРЕСА_1 загальною площею 51,40 кв.м., житловою площею 28,9 кв.м., що перебуває у власності іпотекодавців ОСОБА_3, ОСОБА_2, підлягає реалізації шляхом проведення прилюдних торгів відповідно до процедури, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Стягнути із ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Євробанк» судові витрати в сумі 1609 грн. 50 коп. з кожного.
В решті позову відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.
Головуючий : ___________________
Судді : ___________________ ________________