Справа № 11- 827/2006 рік                             Головуючий у 1 інстанції

Категорія ст. 187 ч.З                                       Івченко О.М.

КК України                                                     Доповідач Куценко О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

9 листопада 2006 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Миколаївської області в складі

Головуючого                 Карпія В.М.

Суддів                            Салтовської І.Б., Куценко О.В.

За участю прокурора     Брек Г.С.

Засудженого  ОСОБА_1

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31 липня 2006 року, яким

ОСОБА_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_1, без постійного місця проживання , раніше судимий : 2 лютого 1998 року Миколаївським обласним судом за ч.З ст. 142, п.а ст..93 КК України на 9 років позбавлення волі, звільнився 31 грудня 2004 року за відбуттям строку покарання.

- засуджений за ч.З ст. 187 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, за ст.. 395 КК України до арешту строком на 6 місяців, згідно вимог ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна .

ОСОБА_2, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканець АДРЕСА_1, раніше судимий :

12 березня 1998 року Заводським районним судом м. Миколаєва за ст.. 17, ч.2 ст. 82 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі;

17 жовтня 2000 року Корабельним районним судом м. Миколаєва за ст.. 17, ч.2 ст. 140 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі;

19 червня 2002 року Ленінським районним судом м. Миколаєва за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, звільнився 15 листопада 2004 року умовно-достроково на 2 місяці 2 дні,

- засуджений за ч.З ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ОСОБА_3 270 грн. в порядку відшкодування матеріальної шкоди.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 5283 грн. в порядку відшкодування матеріальної шкоди і 5000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним в тому, що йому згідно постанови Белозьорського районного суду Херсонської області від 14 грудня 2004 року було встановлено адміністративний нагляд строком на 12 місяців.

31 грудня 2004 року ОСОБА_1 при звільненні із Белозьорської ВК № 105 в Херсонській області був ознайомлений з постановою суду про встановлення відносно нього адміністративного нагляду. При звільненні ОСОБА_1 повідомив , що буде проживати за адресою АДРЕСА_2.

Звільнившись із місць позбавлення волі 3 січня 2005 року ОСОБА_1 приїхав в м. Миколаїв і став на облік в Ленінський РВ ММУ, вказавши, що буде проживати за адресою АДРЕСА_3. Однак, ОСОБА_1 з метою ухилення від адміністративного нагляду самовільно залишив місце проживання АДРЕСА_3.

Крім того, 4 квітня 2005 року близько 5-00 годин ОСОБА_1 , діючи повторно, за попередньою змовою з іншими особами, матеріали справи відносно яких виділено в окреме провадження, біля магазину ПП ІНФОРМАЦІЯ_3, з метою заволодіння чужим майном, застосовуючи насилля небезпечне для життя і здоров'я потерпілої, напали на ОСОБА_4 і заволоділи її майном на загальну суму 4830 грн. 50 коп.

5 травня 2005 року в 16-00 годин ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння , з метою заволодіння чужим майном, шляхом вільного доступу проникли в кімнати ІНФОРМАЦІЯ_4, де напали на потерпілого   ОСОБА_3 і з застосуванням насилля небезпечного для здоров'я потерпілого , заволоділи його майном на загальну суму 2185 грн.

В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить вирок суду в частині його засудження за ч. 2 ст. 187 КК України, посилаючись на те , що він не вчиняв розбійних нападів на ОСОБА_4 та ОСОБА_3. Вказує, що в ході досудового слідства він оговорив себе , так як до нього застосовувались недозволенні методи слідства. Вважає, що органами досудового слідства було порушено його право на захист, так як йому не призначили захисника.

В запереченнях на апеляцію потерпіла ОСОБА_4 посилаючись на законність і обґрунтованість вироку, просить апеляцію засудженого залишити без задоволення.

Інші учасники процесу вирок не оскаржують.

Заслухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_1, який підтримав апеляцію, думку прокурора про законність і обґрунтованість вироку, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Оцінивши перевірені докази, суд обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність вини засудженого ОСОБА_1 в порушенні правил адміністративного нагляду, фактичні обставини і кваліфікація цього злочину засудженим не оспорюються.

Що стосується розбійного нападу, вчиненому повторно за попередньою змовою групою осіб з проникненням в житло то його вина у вчиненні цього злочину підтверджується поясненнями потерпілої , яка пояснила, що 4 квітня 2005 року , вона разом з ОСОБА_5 та іншими особами, близько 5-00 години знаходилась в магазині ІНФОРМАЦІЯ_3. ОСОБА_5 запропонував їй переночувати в магазині. На її відмову ОСОБА_5 наніс їй удар кулаком в обличчя, від чого вона впала і ОСОБА_5 продовжив їй наносити удари по обличчю, наступив їй на горло від чого вона втратила свідомість. Вона намагалась встати і розірвала ОСОБА_5 кишеню піджака. ОСОБА_5 став вимагати відшкодувати шкоду і продовжив її бити ногами. Коли вона прийшла до свідомості, то вибігла з магазину. На зупинці її догнали охоронники магазину і ОСОБА_5 вона стала кричати і звати на допомогу. До них підійшов ОСОБА_1, якого вона попросила викликати міліцію. ОСОБА_1 відповів що він і є міліціонер і вдарив її рукою по обличчю. Після чого ОСОБА_1 , ОСОБА_5 і охоронники магазину знову затягли її в магазин і кинули на підлогу, забрали в неї сумки, зняли з пальців перстень і каблучку, зірвали золотий ланцюжок і хрестик. ОСОБА_1 сказав, що в неї є сережки і став їх шукати , однак не знайшов і вдарив її ногою в скроню, від чого вона втратила свідомість і прийшла до тями коли її облили водою. Близько 6-00 години ранку їй вдалось вибігти з магазину і втекти. В результаті розбійного нападу їй було спричинено легкі тілесні ушкодження, що потягли короткочасний розлад здоров'я, у вигляді струсу головного мозку, синців, забоїв спини, живота, нижніх і верхніх кінцівок, обличчя, голови. А також було викрадено її майно на загальну суму 4830 грн. 50 коп.

Дослідженими в судовому засіданні показами потерпілого ОСОБА_3, який пояснив, що 5 квітня 2005 року він спав в своїй кімнаті. Проснувся від удару кулаком в скроню, коли відкрив очі побачив ОСОБА_1, який наносив йому удари. В кімнаті також знаходився ОСОБА_2, який знімав з шафи ящик від телевізора. Від наступного удару ОСОБА_1 він втратив свідомість, коли прийшов до тями, побачив, що з кімнати викрадено телевізор, дві куртки, гроші в сумі 170 грн. та інші речі всього на суму 2185 грн. Свої покази потерпілий підтвердив під час очної ставки з ОСОБА_2.

В ході досудового слідства ОСОБА_1 визнавав себе винним у вчиненні розбійного нападу 4 квітня 2005 року на потерпілу ОСОБА_4, а 5 квітня 2005 року на ОСОБА_3.

Суд повно об'єктивно дослідив обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам і дії засудженого вірно кваліфікував за ч.З ст. 187 КК України. Покарання засудженому судом призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступені тяжкості вчинених ним злочинів, один з яких відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, та особи засудженого, який негативно характеризується, раніше притягувався до кримінальної відповідальності.

Доводи засудженого про те, що він не вчиняв злочину передбаченого ч.З ст. 187 КК України, а в ході досудового слідства він оговорив себе, так як до нього застосовувались недозволені методи слідства, безпідставні і спростовуються дослідженими судом доказами. В тому числі: поясненнями потерпілих, які показали, що саме ОСОБА_1 наносив їм удари, від яких вони втрачали свідомість і разом з іншими співучасниками злочину заволодів належним їм майном.

Доводи ОСОБА_1 про те, що він в ході досудового слідства оговорив себе під тиском працівників міліції спростовуються дослідженими судом матеріалами перевірки, проведеної прокуратурою Ленінського району м. Миколаєва та постановою старшого помічника прокурора Ленінського району м. Миколаєва від 5 вересня 2005 року про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно працівників Ленінського РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1, залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31 липня 2006 року по відношенню до ОСОБА_1 залишити без зміни.