АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 10-163-2006 Головуючий 1 -ї інстанції: Чебанова-Губарєва Н.В.
Категорія: запобіжний захід Доповідач: Пустовар М.Л.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової папаши у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області
у складі:
головуючого Карпія В.М.,
суддів Войтовського С.А., Пустовара М.Л.,
за участю прокурора Брек Г.С,
9 листопада 2006 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали за апеляцією помічника прокурора Центрального р-ну м. Миколаєва на постанову судді Центрального районного суду м. Миколаєва від З листопада 2006 року, якою відмовлено у задоволенні подання слідчого про обрання у відношенні:
· ОСОБА_1, уродженця м. Миколаєва, громадянина України, не судимого, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України,
· запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
Досудовим слідством ОСОБА_1 обвинувачується у незаконному зберіганні вогнепальної зброї.
Обґрунтовуючи безпідставність обрання обвинуваченому міри запобіжного заходу - взяття під варту, суд у постанові зазначив, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, має постійне місце проживання і роботи, вину визнав повністю, надав заяву про вчинений злочин, зобов'язався з'являтися на виклики слідчого.
Ці обставини судом визнані як такі, що унеможливлюють намір ОСОБА_1 ухилитися від досудового слідства та суду, перешкодити встановленню істини по справі та виконанню процесуальних рішень.
В апеляції помічник прокурора, який брав участь у розгляді подання, просить постанову суду скасувати та обрати обвинуваченому запобіжний захід у вигляді взяття під варту.
Посилається на те, що ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин, а також, що судом полишено поза увагою перелік майна, вилученого у обвинуваченого при обшуку, зокрема автомата ММГ, а також предмети, схожі на пістолет-кулемет НОМЕР_1.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора на підтримку апеляції частково, перевіривши матеріали подання та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів визнає її такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За вимогами ч.2 ст. 148 КПК України, запобіжні заходи застосовуються за наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений, буде намагатися ухилитися від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність.
Відповідно до ст. 150 КПК України, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу крім обставин, зазначених у ст. 148 КПК України, враховуються тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа, її вік, стан здоров'я, вид діяльності, місце проживання та інші обставини, що її характеризують.
Згідно із роз'ясненнями п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства", у мотивувальній частині постанови слідчого про обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту, зокрема, зазначаються підстави для обрання такого заходу, мотивується висновок про їх наявність, наводяться аргументи на користь того, що обвинувачений може ухилятися від слідства й суду чи від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність і що застосування більш м'яких, ніж взяття під варту, запобіжних заходів може не забезпечити його належної процесуальної поведінки.
Проте, як вбачається із змісту постанови слідчого про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді взяття під варту, обставиною для його обрання визнано вчинення злочину, за який може бути призначено покарання на строк від 2-х до 5 років позбавлення волі.
Така обставина ч.2 ст. 148 КПК України не передбачена.
Також у поданні не наведено жодних мотивів, що ОСОБА_1 може ухилитися від слідства й суду чи від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини по справі або продовжувати злочинну діяльність, а також, що застосування більш м'яких запобіжних заходів може не забезпечити його належної процесуальної поведінки.
Зваживши на це, суд 1-ї інстанції прийшов правильного висновку про відсутність підстав для обрання обвинуваченому такого суворого виду запобіжного заходу, як взяття під варту.
Суд належно зазначив у постанові обставини, які позитивно характеризують особу обвинуваченого і значно зменшують її суспільну небезпеку.
Щодо доводів апелянта про залишення судом поза увагою тяжкості злочину, то вони є безпідставними, оскільки суперечать положенням ч.З ст. 12 КК України, відповідно до яких інкримінований ОСОБА_1 злочин віднесено до категорії середньої тяжкості.
Щодо переліку майна, вилученого у обвинуваченого при обшуку, то ця обставина є складовою об'єктивної частини злочину, тому не може враховуватись при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу.
Таким чином, колегія суддів визнає, що постанова районного суду є законною, оскільки при судовому розгляді подання належним чином виконані вимоги ст. 165-2 КПК України.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляцію помічника прокурора Центрального р-ну м. Миколаєва залишити без задоволення, а постанову судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 3 листопада 2006 року у відношенні ОСОБА_1 - без зміни.