Справа № 11- 828/2006 рік                              Головуючий у 1 інстанції

Категорія ст. 121 ч.1                                        Тустановський О.М.

КК України                                                     Доповідач Куценко О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

7 листопада 2006 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Миколаївської області в складі

Головуючого                 Карпія В.М.

Суддів                            Войтовського С.А., Куценко О.В.

За участю прокурора    Захарченка Д.В.

Засудженого  ОСОБА_1

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 серпня 2006 року, яким

ОСОБА_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше судимий 15 вересня 2005 року Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області за ч.1 ст. 199 КК України на 3 роки позбавлення волі, згідно вимог ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 1 рік,

- засуджений за ч.1 ст. 121 КК України на 5 років позбавлення волі, згідно вимог ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання призначеного за вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 вересня 2005 року і остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 3 місяці.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь фінансового управління Вознесенської міської ради 595 грн. 98 коп. витрати на лікування потерпілої.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним в тому , що він 2 травня 2006 року в денний час в ІНФОРМАЦІЯ_2, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, в будинку АДРЕСА_1 , умисно наніс удар ножем потерпілій ОСОБА_2, чим заподіяв їй тяжке тілесне ушкодження у вигляді колото-різаної рани в області лівої молочної залози, проникаючої в ліву плевральну порожнину з пневмотораксом і гемоплевритом, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпечності для життя.

В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить вирок суду змінити. Пом'якшити призначене йому судом покарання , посилаючись на те, що він наніс удар потерпілій неумисно, знаходячись в стані сильного душевного хвилювання. Потерпіла вела себе неналежним чином, розпивала спиртні напої , не займалась вихованням їх спільної доньки, про що він зробив їй зауваження, однак потерпіла посміялась над ним, лаялась на нього, після чого він наніс їй удар ножем. Вказує на те , що він був в тверезому стані, попросив матір викликати швидку допомогу, знаходив донорів для переливання крові потерпілій. Однак вважає, що суд не прийняв це до уваги, призначаючи йому покарання.

Заслухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_1, який підтримав апеляцію, думку прокурора про законність і обґрунтованість вироку, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Оцінивши перевірені докази, суд обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність вини засудженого в умисному спричиненні потерпілій тяжких тілесних ушкоджень.

Його вина у вчиненні цього злочину підтверджується показами потерпілої ОСОБА_2, яка пояснила, що 2 травня 2006 року ОСОБА_1 був у неї дома і разом з іншими гостями вживав спиртні напої. Коли вона зайшла в будинок засуджений зайшов за нею і вдарив її в груди ножем.

Показами свідка ОСОБА_3, який суду пояснив, що 2 травня 2006 року він разом з іншими гостями розпивав у ОСОБА_2 у дворі спиртні напої, разом з ними був і ОСОБА_1, який також вживав спиртні напої.. Через деякий час ОСОБА_2 пішла до будинку, зразу ж за нею до будинку зайшов ОСОБА_1. Через декілька хвилин потерпіла вийшла з будинку і сказала, що ОСОБА_1 вдарив її ножем і стала втрачати свідомість. Коли він запитав у ОСОБА_1 навіщо він вдарив потерпілу, то той відповів , що вона заробила.

Висновком експерта № 155 від 6 червня 2006 року, згідно якого у потерпілої виявлені тілесні ушкодження у вигляді колото-різаної рани в області лівої молочної залози, проникаючої в ліву плевральну порожнину з пневмотораксом і гемоплевритом, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпечності для життя.

Суд повно, об'єктивно дослідив обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам і дії засудженого вірно кваліфікував за ч. 1 ст. 121 КК України.

Покарання засудженому призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступені тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів, та особи засудженого , який посередньо характеризується, має на утриманні похилого віку матір.

Органами досудового слідства і судом при розгляді справи не допущено порушень матеріального і процесуального закону , які б могли потягти скасування чи зміни вироку, тому підстав для зміни чи скасування вироку немає.

Доводи засудженого про те , що він наніс удар потерпілій знаходячись в стані сильного душевного хвилювання безпідставні і спростовуються дослідженими судом і наведеними у вироку доказами, в тому числі поясненнями потерпілої ОСОБА_2 , яка показала, що удар ножем засуджений їй наніс безпричинно, вона його не ображала і не лаялась на нього.

Керуючись ст. ст. 365. 366 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 серпня 2006 року стосовно ОСОБА_1залишити без зміни.