Справа №22ц\2202                    Головуючий в суді 1 інст.: Брагін В.І.

Категорія 41                              Доповідач - Невмержицька Т.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2006 року Апеляційний суд Житомирської області у складі :

головуючого : Головчук С.В.

суддів: Худякова A.M., Невмержицької Т.І.,

при секретарі : Прищепа О.А.

з участю адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну

справу  за  позовом  ОСОБА_2  до  ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права

власності та розподіл майна подружжя

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на ухвалу Андрушівського районного суду від 16 жовтня 2006 року,

ВСТАНОВИВ :

У листопаді 2005 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом. Просила розділити майно на загальну суму 401430 грн., яке є спільною сумісною власністю подружжя, виділивши їй автомобілі „Мазда-6" та „Форд",   кафе-склад,   земельну  ділянку  АДРЕСА_1.

У лютому 2006 року ОСОБА_3 також звернувся до суду з позовом. Просив визнати кафе „ІНФОРМАЦІЯ_1" спільною сумісною власністю подружжя, включити в розподіл інше майно на загальну суму 63830 грн., виділивши йому майна на загальну суму 15200 грн. і приміщення складу вартістю 50000 грн.

Ухвалою від 17 лютого 2006 року зазначені позови об"єднані в одне провадження.

Ухвалою Андрушівського районного суду від 6 квітня 2006 року за заявою ОСОБА_3 в порядку забезпечення позову був накладений арешт на кафе-склад, розміщений АДРЕСА_2, та обладнання цього кафе, меблі, морозильну камеру, телевізор, холодильник, котел опалювальний, пральну машину, пилосос, кухонний комбайн та інше майно, яке знаходиться в будинку АДРЕСА_1.

Ухвалою Андрушівського районного суду від 16 жовтня 2006 року проведено заміну виду забезпечення позову. Вилучено у ОСОБА_2 та передано на зберігання Державній виконавчій службі в Андрушівському районі меблі та обладнання кафе „ІНФОРМАЦІЯ_1" АДРЕСА_2.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 порушує питання про скасування ухвали суду від 16.10.2006 року з вирішенням питання по суті, посилаючись на те, що судом порушені норми процесуального права. На думку апелянтки, в порушення вимог ч.1 ст.154 ЦПК, суд не запитав її згоду на заміну виду забезпечення позову. Вважає, що демонтаж обладнання кафе, без якого неможливо виконати ухвалу суду, призведе  до  більшого  його  псування,   ніж  використання  за призначенням. Апелянт також зазначає, що оскаржуваною ухвалою суд фактично припинив їх діяльність як приватного підприємця.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що заява ОСОБА_3 про заміну виду забезпечення позову розглянута судом у відсутності сторін.

Відповідно до ч.1 ст.154 ЦПК заміна судом одного способу забезпечення позову іншим допускається за заявою однієї із сторін і зважаючи на пояснення другої сторони.

Таким чином, суд мав повідомити ОСОБА_2 про подання вказаної заяви та про дату її розгляду, щоб надати їй можливість бути присутньою при розгляді.

В матеріалах справи відсутні дані про повідомлення апелянтки про час і місце судового засідання.

За таких обставин та відповідно до вимог п.З ст.312 ЦПК ухвала підлягає скасуванню з передачею заяви ОСОБА_3 на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді вказаної заяви слід врахувати наведене, а також те, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності фізичної особи, яка здійснює таку діяльність та зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.307,312-315 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити частково. Ухвалу Андрушівського районного суду від 16 жовтня 2006 року скасувати.

Заяву ОСОБА_3 про заміну виду забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності та розподіл майна подружжя передати на новий розгляд до Андрушівського районного суду.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.