Справа № 2-280/11

Провадження № 2/522/4376/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2013 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого: судді Кравчук Т.С.

При секретарі: Степанові В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Друга одеська державна нотаріальна контора, Шоста одеська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_1, про визнання недійсними заповіту, договору довічного утримання та догляду та застосування наслідків його недійсності, визнання недійсними довіреностей, визнання права власності на квартиру, земельну ділянку, зобов'язання повернути безпідставно набуту земельну ділянку, позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкоди у користуванні власністю та виселення

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2009 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про визнання недійсним правочину, 16.06.2009 року, 21.09.2010 року, 17.05.2011 року позивачка уточнювала свої позовні вимоги. В листопаді 2012 року позивачка уточнила свої позовні вимоги та звернулася до суду з позовом про визнання недійсним заповіту ОСОБА_6 від 12 грудня 2008 року, визнання недійсним договору довічного утримання та догляду від 13 травня 2009 року та застосування наслідків його недійсності, визнання за позивачкою права власності в порядку спадкування за законом на квартиру, визнання недійсними довіреностей від імені ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_3 від 14 травня 2009 року, від 12 грудня 2008 року, від 24 березня 2009 року, визнання права власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку, зобов'язання повернути безпідставно набуту земельну ділянку, стягнення судових витрат.

Позивачка зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати ОСОБА_6.

Позивачка є спадкоємицею першої черги за законом після смерті матері ОСОБА_6, якій на праві власності належало майно: 384/1000 частини квартири АДРЕСА_1 та земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2. Зазначене майно заповітом від 06.12.1999 року заповідано позивачці.

З 2003 року стан здоров'я ОСОБА_6 став погіршуватися, 03.06.2003 року ОСОБА_6 встановлено другу групу інвалідності безстроково. З грудня 2006 року ОСОБА_6, став навідувати відповідач ОСОБА_3, який приносив з собою спиртові напої, розпивав їх з ОСОБА_6, погіршуючи її стан здоров'я. ОСОБА_3 заволодів ключами від квартири ОСОБА_6, документами на її нерухоме майно, видавав себе за її сина в офіційних органах з метою привласнення її майна. В липні 2007 року ОСОБА_6 перенесла інсульт, з приводу чого вона

лікувалася у неврологічному відділенні центрального військового шпиталю та їй встановлений діагноз: менінгоенцефаліт, енцефалопатія ІІІ ступеню. У 2007 році ОСОБА_6, встановлено інвалідність 1 групи, згідно висновку Малиновської МСЕК ОСОБА_6 потребувала постійного стороннього догляду. Позивачка вказувала, що з в зв'язку з перенесеним захворюванням у її матері ОСОБА_6 почався стійкий психічний розлад, при психічному обстежені у матері було встановлено наявність стійких маячних висловлювань, суіцідальні думки, хронічний маячний розлад. Нездатністю ОСОБА_6 усвідомлювати значення своїх дій став користуватися відповідач ОСОБА_3, який став видавати себе за сина ОСОБА_6, приносив ОСОБА_6 спиртні напої та систематично споював її. ОСОБА_3 заволодів ключами від квартири ОСОБА_6, належними їй документами на квартиру , земельну ділянку, перешкоджав позивачці спілкуватися з матір'ю та навідувати її в квартирі. З огляду на стан здоров'я ОСОБА_6 позивачка звернулася до Приморського районного суду м. Одеси із заявою щодо визнання ОСОБА_6 недієздатною та встановлення над нею опіки. Призначена по справі судово-психіатрична експертиза за життя ОСОБА_6 проведена не була в зв'язку з нез'явленням матері на експертну комісію. Позивачка вказувала на відсутність у матері наміру відчужувати свою квартиру та земельну ділянку, які були потрібні їй для проживання та поліпшення здоров'я. Позивачка зазначала, що ОСОБА_6 ніколи не подарувала б земельну ділянку відповідачці ОСОБА_4 з якої тривалий час знаходилася у конфліктних стосунках. В період з 1травня 2009 року стан здоров'я ОСОБА_6 став найбільш тяжким, вона не піднімалася з ліжка, були порушення мозкового обігу, порушена мова. ОСОБА_6 відчувала сильні фізичні страждання, їй вводили наркотичні речовини. З матір'ю трапився повторний інсульт, вона потребувала невідкладної медичної допомоги, госпіталізації, але відповідач не забезпечив її медичною допомогою, нікого не допускав до неї до 15 травня 2009 року. В цей період відповідач ОСОБА_3 займався оформленням відчужування майна ОСОБА_6 на своє ім'я та ім'я відповідача ОСОБА_4 Після нотаріального оформлення відчуження квартири та земельної ділянки, які належали ОСОБА_6 до неї були допущені лікарі, які вже не могли допомогти ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2.

Після смерті матері позивачці стало відомо про укладення правочинів: заповіту від 12 грудня 2008 року, договору дарування земельної ділянки від 14 травня 2009 року договору довічного утримання та догляду від 13.05.2009 року, довіреності від 14 травня 2009 року, довіреності від 12 грудня 2008 року, довіреності від 24 березня 2009 року в той період часу з 23.11.2007 року, коли ОСОБА_6 згідно із висновками Акту комісійної посмертної судово-психіатричної експертизи № 375 від 13.04.2010 року за своїм психічним станом внаслідок стійкого психічного розладу не була здатна усвідомлювати свої дії та керувати ними. Позивачка посилається на не укладеність договору дарування земельної ділянки, враховуючи відсутність досягнення згоди з усіх істотних умов договору та відсутність державної реєстрації права власності на земельну ділянку в органах Держкомзему, просить суд позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3, його представник, та представник ОСОБА_4 позовні вимоги не визнали, надали письмові заперечення, в яких вказали, що ОСОБА_6 психічними розладами не страждала, у психіатричних закладах не лікувалась, не зловживала алкогольними напоями, сама висловила бажання передати відповідачу своє майно,після смерті, так як він доглядав за нею, забезпечував нормальні життєві умови, та допомагав її.

Третя особа - Друга одеська державна нотаріальна контора в особі державного нотаріуса ОСОБА_8 проти позову заперечувала.

Треті особи Шоста одеська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_1, в судове засідання не з'явилися, надали суду листи про розгляд справи у їх відсутність.

ОСОБА_3 звернувся до суду 09.09.2009 року з позовом про усунення перешкод у користуванні власністю, який уточнив 14.02.2013 року та виселення без надання іншого житла ОСОБА_2

ОСОБА_2 позов ОСОБА_9 не визнала.

Вислухавши сторони, їх представників, вивчивши письмові докази, матеріали справи, показання свідків та дослідивши наявні у справі докази, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а позов ОСОБА_3 суд вважає необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, померла ІНФОРМАЦІЯ_2( т.1 а. с. 53). Згідно свідоцтва про право власності на житло від 09 вересня 1994 року ОСОБА_6, була власником 384/1000 частин квартири АДРЕСА_1. Згідно Державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_1 від 07 червня 1996 року ОСОБА_6 була власником земельної ділянки, площею 0,030 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (т.1, а. с. 9).

12 грудня 2008 року Шоста одеська державна нотаріальна контора посвідчила заповіт ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3, яким ОСОБА_6 заповідала ОСОБА_3 належну їй на праві власності земельну ділянку, розташовану на території Крижанівської сільської ради АДРЕСА_2. 13 травня 2009 року Друга одеська державна нотаріальна контора посвідчила договір довічного утримання та догляду між ОСОБА_6 та ОСОБА_3, за яким у власність ОСОБА_3 передані 384/1000 частини квартири АДРЕСА_1. Дві заяви в Другу одеську державну нотаріальну контору щодо статусу квартири, яка є предметом договору довічного утримання та догляду, які виконані від імені ОСОБА_6, договір довічного утримання та догляду від 13 травня 2009 року ОСОБА_6 не підписані, а підписані ОСОБА_10 від імені ОСОБА_6, (т.3, а.с.а.с.91,92, 89-89 зв.). 14 травня 2009 року приватний нотаріус Комінтернівського нотаріального округу Одеської області ОСОБА_1 посвідчила договір дарування земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_2, яка належала ОСОБА_6 на праві приватної власності та передана у

власність ОСОБА_4. Договір дарування ОСОБА_6 не підписаний, а підписаний від її імені ОСОБА_3 на підставі довіреності від 14 травня 2009 року, підписаною ОСОБА_10 від імені ОСОБА_6 Таким чином жодний з правочинів, за яким повинен відбуватися перехід права власності від ОСОБА_6 до іншої особи на належне їй на праві власності нерухоме майно, ОСОБА_6 не підписаний.

Випискою із акту огляду МСЕК (т.1, а.с.8), , довідки міської поліклініки № 12( т.1, а.с.10), довідки № 97 міської поліклініки № 12 (т.1, а.с.43), довідки № 3311 міської поліклініки № 12 (т.1, а.с. 44), виписного епікризу № 11238/837 (т.1, а.с.65), довідки ООПНД (т.1, а.с. 66), медичної картки амбулаторного хворого № 11691 ОСОБА_6.(т.1, а.с.138), довідки КУ «Міська поліклініка № 12» (т.3, а.с.13, , довідки КУ «Міська поліклініка № 12» (т.3, а.с.230), довідки до акту огляду МСЕК № 047815 (т.3, а.с.259), амбулаторної картки 12 міської поліклініки, амбулаторної медичної картки № 11691/07 з ООПНД, матеріалів цивільної справи № 2о-9/09 Приморського районного суду вбачається, що ОСОБА_6 з 1995 року спостерігалася поліклінікою № 12, протягом багатьох років страждала гіпертонічною хворобою. В 2001 році перенесла перелом шийки правої стегнової кістки. 03.06.2002 року первісно оглянута МСЕК, визнана інвалідом 3 групи за загальним захворюванням до 01.07.2003 року. В 2003 році переведена на 2 групу інвалідності. 05.06.2003 року повторно оглянута МСЕК, визнана інвалідом 2 групи безстроково. В червні 2007 року ОСОБА_6 перенесла гостре порушення мозкового кровообігу, лікувалася в 411 військовому шпиталі м. Одеси, встановлений діагноз: менінгоенцефаліт, енцефалопатія ІІІ ступеню. 23.08.07 року ОСОБА_6 оглянута психіатром на дому. Встановлений діагноз: «Органічний емоційно- лабільний розлад».10.09.2007 року Леонова повторно оглянута комісією, визнана інвалідом 1 групи за загальним захворюванням безстроково, встановлений діагноз МСЕК: «Дисциркуляторна енцефалопатія 3 ст. на фоні церебрального атеросклерозу, стан після ГПМК (2007р) у вигляді правостороннього геміпарезу, має потребу в сторонньому нагляді.» 23.11.2007 року та 28.07.2008 року ОСОБА_6 оглянута психіатром на дому в зв'язку з погіршенням психічного стану, стійкими маячними висловлюваннями, суіцідальними думками. Встановлений діагноз: «Хронічний маячний розлад. Енцефалопатія змішаного ґенезу (ГХ 3 ст. перенесене ГПМК0». Згідно матеріалів судової справи № 2о-9/09 05.08.2008 року позивачка звернулася до Приморського районного суду м. Одеси із заявою про визнання ОСОБА_6 недієздатною та встановлення над нею опіки. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 28.11.2008 року була призначена судово-психіатрична експертиза щодо встановлення психічного стану ОСОБА_6 Згідно листів Одеської обласної клінічної психіатричної лікарні №1 в зв'язку з неодноразовим нез'явленням ОСОБА_6, на експертизу, зазначений заклад звертався до Приморського суду з проханням забезпечити явку ОСОБА_6 на експертизу. 22 травня 2009 року судова справа повернута до Приморського районного суду м. Одеси в зв'язку із неявкою ОСОБА_6 на експертизу. Ухвалою Приморського районного суду від 04 серпня 2009 року справа залишена без розгляду.

Також ОСОБА_6 перебувала на диспансерному обліку в КУ «Міська поліклініка № 12» з діагнозом: ІХС, атеросклеротичний кардіосклероз з порушенням ритму, фібриляція передсердів, постійна форма. Миготлива аритмія. Серцева недостатність 2а. Функціональний клас 3. Гіпертонічна хвороба 3 стадії. Церебральний

атеросклероз. Стан після гострого порушення мозкового кровообігу (2007 р). Скорочення правої нижньої кінцівки. Хронічний піелонефріт в стадії ремісії. За даними амбулаторної картки 12 поліклініки ОСОБА_6 в травні 2009 року перенесла повторне гостре порушення мозкового кровообігу, встановлений діагноз: «Повторне ГПМК за ішемічним типом в басейні СМА з правосторонньою геміплегією на фоні церебрального атеросклерозу. ГХ 3 ст.». За даними амбулаторної картки 12 поліклініки ОСОБА_6, в квітні, травні 2009 року встановлений діагноз: «Рак правої легені, ст. 4., клінічна група 4, метастази в головний мозок, ураження периферичної нервової системи».

Свідок ОСОБА_12 підтвердила, що у ОСОБА_6, були добрі стосунки з її дочкою ОСОБА_2 та онукою - ОСОБА_7 В період хвороби ОСОБА_6 в 2007 року ОСОБА_2 була в шпиталі з матір'ю, ночувала там. Позивачка навідувала свою матір і в шпиталі інвалідів Великої Вітчизняної війни, який знаходиться на 16 станції Великого Фонтану, купувала їй ліки, завжди допомагала їй. Весілля онуки було в квартирі ОСОБА_6, яка неодноразово заявляла, що все її майно буде належати її дітям. Поховання матері здійснила ОСОБА_2 Свідок ОСОБА_13 пояснив, що після хвороби в 2007 році ОСОБА_6, говорила йому, що якби б не дочка, вона б була на тім світі, що все її майно залишиться дочці та онуці. Свідок ОСОБА_14 пояснила, що сумісно з ОСОБА_7 допомагала ОСОБА_6 на дачній ділянці, купували та приносили для ОСОБА_6 продукти. Свідок ОСОБА_15 пояснила суду, що ОСОБА_6 доглядали її дочка - ОСОБА_2 та онука - ОСОБА_7 і все, що в неї було, ОСОБА_6 залишила своїй дочці, онуці, правнучці. Свідок пояснила, що ОСОБА_6 бажала збудувати будинок на своїй земельній ділянці, щоб жити там постійно весь рік. Свідок ОСОБА_16 пояснив в судовому засіданні, що ОСОБА_2 та ОСОБА_7 допомагали ОСОБА_6, яка завжди говорила, що все своє майно вона заповідає дітям - ОСОБА_2, ОСОБА_15, ОСОБА_11.

Показаннями свідків ОСОБА_2, ОСОБА_7 встановлено, що після появи в квартирі ОСОБА_6 в 2006 році ОСОБА_3, ОСОБА_6 . доповіла своїй дочці про намір ОСОБА_3 забрати собі земельну ділянку, належну ОСОБА_6, що підтвердив ОСОБА_3 в особистій розмові з ОСОБА_2 Показаннями свідків ОСОБА_16, ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_12, ОСОБА_2, ОСОБА_7 допитаних в судовому засіданні, встановлено, що ОСОБА_6 в її оселі навідував відповідач ОСОБА_3, який приносив їй спиртові напої, давав їх пити ОСОБА_6

Показаннями свідків ОСОБА_12., ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_16 встановлено, що протягом тривалого часу між ОСОБА_6, та ОСОБА_4,, яка є сусідкою по земельним ділянкам були конфліктні відношення, які викликані діями ОСОБА_4. щодо порушення прав ОСОБА_6, на земельну ділянку, що виключає дарування ОСОБА_6 належну їй земельну ділянку, відповідачці ОСОБА_4 Зазначені обставини підтверджені копією заяви ОСОБА_6 до голови Крижанівської селищної ради від 21. 10.1999 року (т.1, а.с. 58), листом голови Крижанівської сільської ради на адресу відповідача ОСОБА_4 про необхідність поновлення порушених прав ОСОБА_6 (т.1., а.с. 59).

Показаннями свідків ОСОБА_12,ОСОБА_16, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_7, ОСОБА_2 встановлено, що після інсульту в 2007 році ОСОБА_6 постійно жалілася на головну біль, пам'ять, не спостерігала думку, була навіювана, не впізнавала знайомих людей, скаржилася на те, що її

придушували подушкою медсестри у шпиталі, що в неї пропадають гроші, а потім їх підкидають, перевіряла торби своїх знайомих, рідних, жалілася на те, що пересувають її посуд, картини в кімнаті, розмовляла сама з собою, не помічала людей, які знаходяться поряд, в розмові починала речення та не закінчувала його, виконувала дії, які вказували на суіцідальні наміри.

Показаннями свідків ОСОБА_12,, ОСОБА_16, ОСОБА_7, ОСОБА_2 встановлено, що після 1 травня 2009 року перестала виходити із своєї кімнати в комунальній квартирі, не спілкувалася зі своєю дочкою, онукою, знайомими за допомогою слухавки, стан її був такий, що вона втратила членороздільну мову, страждала від сильного болю. За даними амбулаторної картки КУ « 12 міська поліклініка» наприкінці квітня - початку травня стан ОСОБА_6 різко погіршився.

Матеріалами справи встановлено, що 28 квітня 2009 року за даними ренгенологічного обстеження у ОСОБА_6, виявлена пухлина правої легені. Згідно довідки ОООД 21 травня 2009 року на прийом до ОООД ОСОБА_6 не з'явилася з приводу її не транспортабельності.(амбулаторна картка 12 місцево ї поліклініки).В період з 1 травня по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 біля хворої ОСОБА_6 знаходився відповідач ОСОБА_3, який мав ключі від квартири ОСОБА_6, не допускав ОСОБА_2 до своєї матері, з приводу чого ОСОБА_2 звернулася зі скаргою на ОСОБА_3 до прокуратури. Зазначені обставини підтверджені в судовому засіданні свідками ОСОБА_16, ОСОБА_7, ОСОБА_2, скаргою ОСОБА_2 до правоохоронних органів (т.3 а.с.124-125). За даними амбулаторної картки больовий синдром ОСОБА_6 був настільки значний, що їй були призначені знеболювальні засоби ( амбулаторна картка , а.а.59-59 зв.). Незважаючи на тяжкий стан ОСОБА_6 відповідач ОСОБА_3 не забезпечував лікарську допомогу ОСОБА_6, яка була позбавлена лікування до 25 травня 2009 року, що підтверджено записами в амбулаторній картці ОСОБА_6 25 травня 2009 року ОСОБА_6 оглянув онколог 12 місцевої поліклініки, який відмітив тяжкий стан хворої, її неможливість самостійно пересуватися, наявність больового синдрому. Поставлений діагноз: рак правої легені з метастазами в кору головного мозку (амбулаторна картка, а.57 зв.).

28 травня 2009 року ОСОБА_6 оглянута невропатологом, який встановив діагноз: повторне ГПМК за ішемічним типом з правосторонньою геміплегією, не виключені метастази в головний мозок, дизартрія (амбулаторна картка, а.60 зв.). Згідно записів амбулаторної картки ОСОБА_6 29 травня 2009 року стан ОСОБА_6 погіршився. В зв'язку з наявністю сильного больового синдрому, їй призначений знеболювальний засіб групи «А» - морфій (амбулаторна картка, а.59 зв.). 29 травня 2009 року ОСОБА_6 оглянута комісією лікарів 12 міської поліклініки у складі : завідуюча терапевтичним відділенням ОСОБА_11, начмед ОСОБА_17, лікарь-терапевт ОСОБА_18 , яка встановила край тяжке становище ОСОБА_6, утруднення продуктивного контакту з ОСОБА_6, стогнання хворої, яскраво виражений больовий синдром (амбулаторна картка, а 62).

1 червня 2009 року ОСОБА_6 оглянута лікарем-терапевтом ОСОБА_18 сумісно із завідуючим терапевтичним відділенням ОСОБА_11, які встановили край тяжкий стан ОСОБА_6, відсутність хворої продуктивному контакту, плутану свідомість, стогнання хворої. Лікарі відмічають, що ОСОБА_6 не орієнтується в

місці, часі, обставинах. На питання не відповідає. Поставлений діагноз: рак правої легені, стадія ІV, метастази, поразка головного мозку, ракова інтоксикація (амбулаторна картка, а. 63 зв.).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6, померла, встановлений діагноз: ракова інтоксикація, злоякісне новоутворення правої легені, хронічне ішемічне захворювання серця (амбулаторна картка, а.64 зв.).

Актом комісійної посмертної судово-психіатричної експертизи № 375 від 13.04.2010 року встановлено, що ОСОБА_6 з 23.11.2007 року за своїм психічним станом внаслідок стійкого психічного розладу не була здатна усвідомлювати свої дії та керувати ними. Цей висновок не спростований іншими доказами, відповідає матеріалам справи.

У відповідності зі ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі.

Згідно із ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами 1- 3,5,6

ст. 203 цього кодексу.

У відповідності до ст.. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін, або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В момент укладання оспорюваних правочинів не були додержані вимоги, встановлені ч.3 ст. 203 ЦК України, а саме

заповіт ОСОБА_6, який посвідчений Шостою одеською державною нотаріальною конторою 12 грудня 2008 року на користь ОСОБА_3,

довіреність, посвідчена Шостою одеською державною нотаріальною конторою 12 грудня 2008 року, яка зареєстрована в реєстрі за № 7-1576 від імені ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_3,

довіреність, посвідчена Шостою одеською державною нотаріальною конторою 24 березня 2009 року, яка зареєстрована в реєстрі за № 7-415 від імені ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_3,

довіреність, посвідчена Другою одеською державною нотаріальною конторою 14 травня 2009 року, яка зареєстрована в реєстрі за № 1-1097 від імені ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_3, та підписана ОСОБА_10 від імені ОСОБА_6,

договір довічного утримання та догляду від 13 травня 2009 року, посвідчений Другою одеською державною нотаріальною конторою між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 та підписаний від імені ОСОБА_6 ОСОБА_10,

договір дарування земельної ділянки від 14.05.2009 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4, та підписаний ОСОБА_10 від імені ОСОБА_6 не відповідали волевиявленню та внутрішній волі ОСОБА_6 в момент укладання правочинів.

В результаті вчинення договору довічного утримання та догляду ОСОБА_3 став власником 384/1000 частин квартири АДРЕСА_1. Дослідивши докази, суд приходить до висновку, що є всі правові підстави для визнання недійсними зазначених заповіту ОСОБА_6 від 12 грудня 2008 року, довіреності від 12 грудня 2008 року, довіреності від 24 березня 2009 року, довіреності від 14 травня 2009 року, договору довічного утримання та догляду від 13 травня 2009 року, які порушують права позивачки, оскільки остання була протиправно позбавлена права власності як спадкоємиця першої черги за законом своєї матері ОСОБА_6. Суд визнає право власності позивачки в порядку спадкоємства за законом після смерті матері ОСОБА_6 на 384/1000 частин квартири АДРЕСА_1.

14 травня 2009 року нотаріально посвідчений договір дарування земельної ділянки підписаний від імені ОСОБА_6 ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4.

У відповідності до частини 1 ст.131 ЗК України громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно - правових угод.

У відповідності до частини 2 ст. 131 ЗК України укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір э укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови, які визначені законом як істотні, або є необхідними для договорів даного виду. Відсутність згоди сторін щодо будь-якої з істотних умов договору стає наслідком його не укладеності.

Згідно із частиною 1 ст.. 132 ЗК України угоди про перехід права власності на земельну ділянку укладаються в письмовій формі та нотаріально посвідчуються. Відповідно до частини 2 ст. 132 ЗК України одною із істотних умов угод про перехід права власності на земельну ділянку є наявність умови про кадастровий номер земельної ділянки.

При укладанні договору дарування земельної ділянки між ОСОБА_3 від імені ОСОБА_6 з ОСОБА_4 приписи статті 132 ЗК України порушені. Із змісту оскаржуваного договору дарування земельної ділянки від 14 травня 2009 року вбачається, що договір не містить кадастрового номеру земельної ділянки, тобто між сторонами не досягнута згода з усіх істотних умов договору дарування земельної ділянки, які перелічені в частині 2 ст.132 ЗК України. За таких умов договір не є укладеним.

Відповідно до приписів ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. У відповідності до підпункту «а» частини 2 ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення посвідчується цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою.

Відповідно до листа Управління Держкомагентства у Комінтернівському районі Одеської області від 14 листопада 2012 року за № 18-13-04/738 відсутня державна реєстрація органами Держкомзему права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку на підставі договору дарування земельної ділянки між ОСОБА_6 та ОСОБА_4, що свідчить про те, що зазначений договір дарування земельної ділянки між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 не є укладеним.

Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору). Згідно із ст.ст. 210 та 640 ЦК України не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України. Не може бути визнаним недійсним правочин, який не вчинено. Суд дійшов висновку, що сторони не дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору дарування земельної ділянки від 14 травня 2009 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4, не здійснена також державна реєстрація зазначеного договору, а тому договір не є укладеним.

Договір, який не є укладеним, не породжує тих правових наслідків, на досягнення яких він був спрямований. Тому суд приходить до висновку, що земельна ділянка, яка знаходиться за адресою : АДРЕСА_2, передана ОСОБА_4 та знаходиться у відповідачки без правової підстави - договору. Суд визнає за позивачкою право власності в порядку спадкоємства за законом після смерті матері ОСОБА_6 на зазначену земельну ділянку, яка підлягає витребуванню на користь позивачки на підставі норм права, що регулюють зобов'язання з безпідставного збагачення, тобто на підставі ст. 1213 ЦК України.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача ОСОБА_4 в частині, пов'язаній зі спором про земельну ділянку з посиланням на те, що договір дарування земельної ділянки є єдиним правовстановлюючим документом права власності на спірну земельну ділянку, договір не визнаний недійсним, а позивачка не має правовстановлюючого документу. Зміст заперечень суперечить вимогам ст.ст. 210, 640 ЦК України та роз'ясненням Верховного Суду України в постанові від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». Безпідставними є посилання відповідача на можливість укладання договору дарування земельної ділянки всупереч вимогам ст. 132 ЗК України при відсутності кадастрового номеру земельної ділянки з посиланням на наказ № 326 від 22.06.2009 року Державного комітету України із земельних ресурсів. Вимоги ст. 132 ЗК України в редакції, чинної на момент нотаріальної реєстрації договору дарування спірної земельної ділянки, не передбачають можливості відчуження земельної ділянки за відсутності її кадастрового номеру. Наказ Державного комітету України із земельних ресурсів № 326 від 22.06.2009 року не міг впливати на нотаріальну реєстрацію правочину, яка відбувалася до його видання. Крім того відповідно до повідомлення прес-служби Міністерства юстиції України від 30.06.2010 року наказ № 326 від 22.06.2009 року Державного комітету України із земельних

ресурсів скасований та включений в Перелік незареєстрованих нормативно-правових актів, листів та методичних рекомендацій, які спрямовані до виконання із порушенням законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів, виявлених під час перевірок.

Суд не приймає до уваги заперечення до позову відповідача ОСОБА_3 за їх безпідставністю, так як вони спростовуються матеріалам справи та поясненням в судовому засіданні свідків..

Безпідставне посилання представника відповідача ОСОБА_3 на порушення вимог Закону України «Про психіатричну допомогу». Відповідно до ч.2 ст. 11 Закону України «Про психіатричну допомогу» огляд проводиться лікарем-психіатром на прохання або за усвідомленою згодою особи. Відповідно до ст. 1 зазначеного Закону усвідомлена згода особи - це згода, вільно висловлена особою, здатною зрозуміти інформацію, що надається доступним способом, про характер її психічного розладу та прогноз його можливого розвитку, мету, порядок та тривалість надання психіатричної допомоги, методи застосування, лікування та лікарські засоби, що можуть застосовуватися в процесі надання психіатричної допомоги. Зазначені приписи закону не встановлюють форму, в якій повинна бути виражена згода, тобто ця згода можлива як у письмовій так у словесній або вербальній формі. З медичної картки амбулаторного хворого № 11691 /07 (а.с.145-147, т.1) вбачається, що 23.11.2007 року та 28.07.2008 року ОСОБА_6 при огляді лікарем-психіатром на дому була контактна, зустріла лікаря привітно, доповідала лікарю про свій стан, до неї була доведена лікарем можливість госпіталізації з огляду на її стан здоров'я, але від госпіталізації відмовилась, посилаючись на неможливість покинути квартиру. В обох випадках призначено лікування зазначеними в медичній картці ліками. Згідно запису в медичній картці амбулаторного хворого № 11691/07 ОСОБА_6 надана усвідомлена згода на психіатричну допомогу з боку лікувального закладу - Одеського обласного психіатричного диспансеру диспансерним методом (т.1, а.с.141). Зазначені обставини свідчать про усвідомлену згоду ОСОБА_6 щодо її медичного огляду. Діюче законодавство України передбачає захист прав особи від будь-яких порушень у сфері охорони здоров'я. Захист прав ОСОБА_6 за її життя був можливий в порядку ст.ст. 22-24 , 80 Основ законодавства України про охорону здоров'я, ст.ст.30-32 Закону України «Про психіатричну допомогу», Але жодних заяв чи скарг щодо порушення її прав, порушення законодавства України при надання їй психіатричної допомоги від ОСОБА_6 чи будь-якої особи на користь її інтересів з цього приводу матеріалами справи не встановлено.

Безпідставними та не обгрунтованими є заперечення відповідача щодо відсутності права завідуючого жіночім відділенням ООПНД ОСОБА_19 на відвідування ОСОБА_6 та надання їй психіатричної допомоги амбулаторного профілю та на незаконність її огляду з посиланням на ксерокопію наказу управління охорони здоров'я та медицини катастроф від 31.10.2007 року № 467. Суд не приймає у якості доказу копію зазначеного наказу з огляду на наступне.

Ст. 38 Основ законодавства України «Про охорону здоров'я» встановлює право кожного пацієнта бути прийнятим у будь-якому закладі здоров'я за своїм вибором, якщо цей заклад має можливість забезпечити відповідне лікування.

Ст. 6 Конституції України встановлено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і

відповідно до законів України. У відповідності до ст. 119 Конституції України місцеві адміністрації на відповідній території забезпечують виконання Конституції та Законів України, додержання прав і свобод громадян, законність і правопорядок. П.1 Указу президента України № 493\92 від 03.10.1992 року «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади», встановлено, що нормативно правові акти, які видаються міністерствами і іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, підлягають державній реєстрації». П.1.1 зазначеного наказу, який передбачає виключення з діяльності обласного психоневрологічного диспансеру психіатричної допомоги населенню міста Одеси, зачіпає права, свободи та законні інтереси громадян, які передбачені ст. 38 Основ законодавства України «Про охорону здоров'я» щодо права кожного пацієнта бути прийнятим у будь-якому закладі здоров'я за своїм вибором. Такий нормативний акт повинен мати державну реєстрацію. За даними Державного реєстру нормативно- правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади Головним управлінням юстиції в Одеській області не зареєстрований наказ Управління охорони здоров'я та медицини катастроф Одеської державної адміністрації № 467 від 31 жовтня 2007 року «Про внесення змін в діяльність обласного психоневрологічного диспансеру». Враховуючи викладене зазначений наказ не має правового значення і не може бути застосований у якості доказу.

Відповідно до ч.4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не приймає до уваги заперечення відповідача ОСОБА_3, які ґрунтуються на його сумнівах відносно записів в журналі викликів лікарів на дім лікаря-невропатолога ОСОБА_20 про відвідування ОСОБА_6 на дому 23.11.2007 року. Відповідно до ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати оригіналу. Зазначені приписи ст. 64 ЦПК України свідчать про те, що доказом по справі є оригінал журналу викликів лікарів на дім, який витребуваний судом та оглянутий в судовому засіданні і де є запис про відвідування ОСОБА_6, лікарем-невропатологом ОСОБА_20 на дому 23.11.2007 року.

Суд відноситься критично до пояснень державного нотаріуса ОСОБА_8 відносно наявності усвідомленої згоди ОСОБА_6 на ухвалення правочинів: 13 травня 2009 року - договору довічного утримання та догляду та 14 травня - довіреності на ім'я ОСОБА_3 на дарування земельної ділянки від імені ОСОБА_6 та не приймає їх до уваги з огляду на те, що ці пояснення суперечать іншим матеріалам справи.

Показаннями свідка ОСОБА_16 встановлено, що з 1 травня 2009 року його сусідка по комунальній квартирі ОСОБА_6 перестала виходити із своєї кімнати. Біля ОСОБА_6 знаходився ОСОБА_3 та незнайомий свідку чоловік, який сидів на стільці біля входу до кімнати ОСОБА_6, з кімнати ОСОБА_6 доносилась нечленороздільна мова ОСОБА_6, слів розібрати неможливо, її стогнання. Зазначені особи відповідали на телефонні дзвінки до ОСОБА_6, посиланням на неможливість надати їй слухавку з приводу того, що вона спить. Зазначені обставини підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_12, ОСОБА_13. Показаннями свідка ОСОБА_2 встановлено, що на її телефонний дзвінок в квартиру ОСОБА_6

відповів незнайомий чоловік, який повідомив її про наявність інсульту у ОСОБА_6 , підніс слухавку до ОСОБА_6, , але ОСОБА_2 почула лише мукання та стогін. Зазначений незнайомий чоловік у відповідь на бажання ОСОБА_2 приїхати до матері, погрожував позивачці тим, що якщо вона приїде, її звинуватять у тому, що вона довела свою мати до інсульту. Неможливість спілкування з ОСОБА_6, відсутність її свідомості, знаходження ОСОБА_6, в тяжкому, неприбраному стані, відмову відповідача ОСОБА_3 від допомоги з боку ОСОБА_2 або медсестри підтвердила в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 Свідок пояснила, що навіть при здійснення нею миття волосся ОСОБА_6, остання не приходила до тями. Наявні у справі докази- медичні документи підтверджують загальний край тяжкий стан ОСОБА_6, інваліда 1 групи, протягом травня 2009 року в результаті тяжких захворювань - повторного інсульту, раку ІV стадії, які супроводжувалися правостороннім геміпарезом (паралічем кінцівок), дизартрією (порушенням мови), раковою інтоксикацією, значним больовим сіндромом, що викликало необхідність застосування наркотичних засобів. Відсутність підписів ОСОБА_6 на договорі довічного утримання та догляду, посвідченого нотаріусом 13 травня 2009 року, на довіреності, посвідченої 14 травня 2009 року свідчать про наявність у вказаний час у ОСОБА_6, зазначених тяжких захворювань та викликаного ними тяжкого стану, а також відсутність з боку ОСОБА_6 усвідомленої згоди на посвідчення оспорюваних правочинів.

Відповідно до листа Головного управління юстиції в Одеській області від 25.10.2012 року № 07-19221/30320-07-22-109 нотаріальне обслуговування громадян, які мешкають по вул.. Коблевській в м. Одесі, здійснює Перша одеська державна нотаріальна контора (т.4, а.с. 141), тобто державний нотаріус Другої одеської нотаріальної контори взагалі не має ніякого відношення до обслуговування на дому мешканців м. Одеси, які проживають на вулиці Коблевській.

Суд не приймає у якості доказу ксерокопію заяви від 25.01.2008 року, написану від імені ОСОБА_6 до центру соціального забезпечення, яка долучена у якості додатка до заперечень проти позову відповідача ОСОБА_3 (т.1, а.с.83).

Листом від 30.03.2011 року за № 463/01-04 Територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян Приморського району м. Одеси встановлено, що заяв від ОСОБА_6 щодо надання соціальних послуг Територіальний центр не отримував (т.3, а.с. 229). В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 відмовився надати суду оригінал заяви, копія якої додана відповідачем ОСОБА_3 до своїх заперечень, посилаючись на відсутність в нього оригіналу заяви. В судовому засіданні свідок ОСОБА_16 категорично заперечував свій підпис на зазначеній копії заяви, спростовуючи достовірність змісту цієї заяви. Враховуючи приписи ч.2 ст. 64 ЦПК України про подання оригіналу письмового доказу, які не виконані відповідачем ОСОБА_3, суд не приймає зазначену копію заяви у якості доказу.

Керуючись ст.ст. 10,11.60,62,130,212-213,214,215 ЦПК України, ст.ст.203, 210, 215, 216, 225, 236, 638, 640, 1223, 1261, 1213, 1225 ЦК України, ст.ст. 125, 126, 131, 132 ЗК України, ст..ст. 22-24, 38, 80 Основ законодавства України «Про охорону здоров'я», ст.ст. 1, 11 Закону України «Про психіатричну допомогу», Указу президента України № 433 від 03.10.92 року «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів»,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Друга одеська державна нотаріальна контора, Шоста одеська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_1, про визнання недійсними заповіту, договору довічного утримання та догляду та застосування наслідків його недійсності, визнання недійсними довіреностей, визнання права власності на квартиру, земельну ділянку, зобов'язання повернути безпідставно набуту земельну ділянку - задовольнити повністю.

Визнати недійсним заповіт ОСОБА_6, посвідчений Шостою одеською державною нотаріальною конторою 12 грудня 2008 року на користь ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 7-1575.

Визнати недійсним договір довічного утримання та догляду, посвідчений Другою одеською державною нотаріальною конторою 13 травня 2009 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за № 1-1084, за яким у власність ОСОБА_3 передані 394/1000 частини квартири АДРЕСА_1 та застосувати наслідки його недійсності, повернув сторони в первісне становище.

Визнати недійсною довіреність, посвідчену Другою одеською державною нотаріальною конторою 14 травня 2009 року, зареєстровану в реєстрі за № 1-1097 від імені ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_3.

Визнати недійсною довіреність, посвідчену Шостою одеською державною нотаріальною конторою 12 грудня 2008 року, зареєстровану в реєстрі за № 7-1576 від імені ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_3.

Визнати недійсною довіреність, посвідчену Шостою одеською державною нотаріальною конторою 24 березня 2009 року, зареєстровану в реєстрі за № 7-415 від імені ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_3.

Визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом на 384/1000 частини квартири АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2.

Зобов'язати ОСОБА_4 повернути ОСОБА_2 безпідставно набуту земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2.

В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкоди у користуванні власністю та виселення - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд міста Одеси протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя

18.02.2013