Справа № 22ц/1231 Головуючий в суді 1і інст. Чернявський М.В.
Категорія 42 Доповідач Худяков A.M.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" листопада 2006року
Апеляційний суд Житомирської області у складі:
головуючого: Худякова A.M.,
суддів: Товянської О.В., Широкової Л.В.,
при секретарі - Прищепі О.А.,
за участю адвоката ОСОБА_1, сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання втратившим право користування жилим приміщенням,
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Житомирського районного суду.Житомирської області від 5 травня 2006 року,
ВСТАНОВИВ:
В лютому 2006 року ОСОБА_2 звернулась до суду із вказаним позовом. В обґрунтування своїх вимог зазначала, що вона з ОСОБА_3 з 1988 року по 2006 рік перебувала в зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох неповнолітніх дітей. Згідно ордеру НОМЕР_1 вона з сім'єю у складі чотирьох осіб вселилась у квартиру АДРЕСА_1, яка є спірною по справі. Посилаючись на те, що ОСОБА_3 з жовтня 2004 року добровільно залишив спірну квартиру і в ній не проживає, позивачка просила на підставі ст.107 ЖК України задовольнити позовні вимоги.
В квітні 2006 року подала заяву про уточнення вимог і просила на підставі ст.71,72 ЖК України визнати відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням -спірною квартирою.
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 5 травня 2006 року позов задоволено.
У апеляційній скарзі ОСОБА_3 порушує питання про скасування постановленого по справі рішення та ухвалення нового, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на незаконність і необґрунтованість рішення. На думку апелянта, суд не дав оцінку тій обставині, що позивачка часто провокувала сварки в сім'ї, а з жовтня 2004 року замінила замки у вхідних дверях квартири де залишились його особисті речі.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до правил статей 71,72 ЖК України наймач або члени його сім'ї можуть бути визнані судом такими, що втратили право користування жилим приміщенням, зокрема за умови, що вони не проживають у ньому без поважних причин понад шість місяців.
З матеріалів справи вбачається, що в спірній квартирі згідно ордеру НОМЕР_1 прописані позивачка, відповідач та двоє неповнолітніх дітей.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 з жовтня 2004 року не проживає у спірній квартирі без поважних причин. Зазначений факт не оспорюється самим відповідачем та стверджуються показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які є сусідами.
За таких обставин, суд, задовольняючи позов, дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_3 втратив право на користування спірною квартирою згідно вимог ст.71 ЖК України.
Як вбачається із змісту апеляційної скарги, позиція відповідача зводиться до того, що він не проживав в спірній квартирі з поважних причин, оскільки позивачка провокувала сварки в сім'ї, а в жовтні 2004 року замінила замки у вхідних дверях квартири.
Проте допустимими засобами доказування цей факт не доведений.
Відповідач з 2004 року по 2006 рік до правоохоронних або житлових органів з приводу чинення позивачкою перешкод в користуванні спірною квартирою не звертався.
Будь-які інші докази, які б підтверджували доводи відповідача в справі відсутні.
Отже, всупереч вимогам ст.60 ЦПК України, відповідач не довів обставин, на які він посилався як на підставу своїх заперечень.
Як видно з протоколу судового засідання (а.с.41зв.-42) відповідач зазначав, що він 25.10.2004 року залишив спірну квартиру добровільно, забравши з неї свої особисті речі. Зауваження на протокол судового засідання ним не подавались.
Доводи відповідача, які викладені в апеляційній скарзі про поважність причин не проживання його в спірній квартирі через неприязні стосунки з позивачкою та її братом перевірялись апеляційним судом та не знайшли підтвердження.
Оскаржуване судове рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст.304,307,308,314,315 ЦПК України, апеляційний суд -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 5 травня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня її проголошення.