Справа № 11-841 2006 р. Головуючий у 1-й інстанції - Семеній Л.І.
Категорія ст. 185 ч.З КК України Доповідач - Голуб М.В.
УХВАЛА
іменем України
2006 року листопада 23 дня колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого Лугового М.Г.
суддів Голуба М.В.
Крамаренка В.І.
з участю прокурора Друченко Т.В.
та адвоката ОСОБА_1
представника потерпілого ОСОБА_2
потерпілого ОСОБА_3
засуджених: ОСОБА_4
ОСОБА_5 ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за апеляцією представника потерпілого - адвоката ОСОБА_2 на вирок Липово-Долинського суду Сумської області від 27 вересня 2006 p., яким
ОСОБА_4, раніше не засуджувався, засуджений за ст. 185 ч.З КК України до трьох років позбавлення волі. Згідно ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік. Згідно ст.76 КК України зобов'язаний не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, та повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання.
ОСОБА_5, раніше
не засуджувався, засуджений за ст. 185 ч.З КК України до трьох років позбавлення волі. Згідно ст.75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробуванням і іспитовим строком один рік.
Відповідно до ст.76 КК України зобов'язаний не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-
виконавчої системи та повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання.
ОСОБА_6, раніше
не засуджувався, засуджений за ст. 185 ч.З КК України до трьох років позбавлення волі. Згідно ст. 104 КК України звільнений від відбуття покарання з випробуванням і іспитовим строком один рік. Відповідно до ст.76 КК України зобов'язаний не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Прийнято рішення про стягнення матеріальної шкоди 7630 грн. 23 коп. з ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 солідарно на користь ОСОБА_3 та 3000 грн. за моральну шкоду, та стягнуто з ОСОБА_4 126 грн. на користь експертної установи за проведені експертні дослідження.
Як зазначено у вироку ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнані винними і засуджені за те, що 10 липня 2006 року засуджені домовилися скоїти крадіжку коліс з автомобіля, що належав гр..ОСОБА_3, який в нічний час знаходився в дворі господарства ОСОБА_7 АДРЕСА_1. 13 липня 2006 року біля 2 годин ночі засуджені ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 приїхали на автомобілі ВАЗ-2113 державний номер НОМЕР_1, яким за дорученням керував ОСОБА_4 за 200 метрів до господарства ОСОБА_7, потім взяли заздалегідь приготовлені домкрат, гайковий ключ, кишеньковий ліхтар, наділи перчатки і пішли до господарства ОСОБА_7 ОСОБА_4 переліз через паркан, відімкнув хвіртку і в двір пройшли ОСОБА_5 та ОСОБА_6. В дворі демонтували чотири колеса з автомобіля Форд-Транзит вартістю 1740 грн. і на автомобілі ОСОБА_4 вивезли із села.
В поданій апеляції представник потерпілого адвокат ОСОБА_2 просить суд вирок скасувати, а справу повернути прокурору на додаткове розслідування, або на новий судовий розгляд. Свою апеляцію мотивував тим, що суд не застосував кримінальний закон відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ст.304 КК України, поскільки вони втягли неповнолітнього ОСОБА_6 в злочинну діяльність. Крім того адвокат вважає, що суд необгрунтовано застосував до засуджених умовну міру покарання та набагато зменшив моральну шкоду.
Вислухавши доповідь судді, думку потерпілого та його представника, які підтримали апеляцію, засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, їх захисника ОСОБА_1, які просили вирок залишити без змін, прокурора, яка вважала, що вирок суду необхідно залишити без змін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи, які викладені в апеляції, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляції.
Як встановлено перевіркою матеріалів справи, висновки про доведеність винності ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину суд першої інстанції зробив на підставі досліджених у судовому засіданні та детально викладених у вироку доказів.
Дії засуджених за ст. 185 ч.З КК кваліфіковані вірно. Тому доводи апеляції, що суд першої інстанції невірно застосував кримінальний закон, безпідставні та необгрунтовані. В матеріалах справи відсутні докази про те, що засуджені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 втягли неповнолітнього ОСОБА_6 в злочинну діяльність.
Доводи представника потерпілого про те, що засудженим призначено занадто м'яке покарання та безпідставно застосована ст.75 КК України, є не обґрунтовані.
Міра покарання засудженим ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обрана судом у відповідності до вимог закону з урахуванням характеру і ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засуджених та всіх обставин, що впливають на відповідальність. Колегія суддів вважає, що призначене в даному випадку покарання є необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження нових злочинів. Підстав вважати вирок суду несправедливим внаслідок м'якості призначеного покарання, як це вважає потерпілий, немає.
Цивільний позов вирішено у відповідності до вимог закону на підставі наявних документів, досліджених судом, та з урахуванням тяжкості завданих потерпілому моральних страждань і не викликають сумнівів.
Посилання апелянта, що суд безпідставно зменшив моральну шкоду, є не обґрунтовані. Суд першої інстанції цьому питанню дав належну оцінку.
Порушень норм кримінально-процесуального законодавства, які б тягли за собою скасування вироку у справі, не встановлено.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст.362, 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалила:
Вирок Липово-Долинського районного суду Сумської області від 27 вересня 2006 року відносно ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 залишити без змін, а апеляцію представника потерпілого ОСОБА_3- без задоволення.